Будинок старих більшовиків

Дошку на честь старих більшовиків відкрито у 1990 році за адресою Сумська вулиця, 59. Дошку демонтовано.

«В этом доме, построенном в 1930 году, жили старые большевики – участники трех революций».

Борисов, Г. Пам’ять без винятків // Вечірній Харків. – 1990. – 

28 квіт.

     Про відкриття меморіальної дошки старим більшовикам за адресою Сумська вулиця, 59.
«У будинку, збудованому 1930-го року, жили члени РСДРП з 1900–1903 року. А. Д. Грезін, О. Д. Мирошниченко, А. П. Машкін, Ф. М. Єгоров, та інші старі партійці – всього понад 60 чоловік. Багато з них в роки сталінщини були репресовані».

З історії вулиць Харкова: будинок старих більшовиків

     
    «Старые большевики – получившее распространение после Октябрьской революции наименование для членов РСДРП(б), а позже — РКП(б) и ВКП(б), стаж пребывания которых в рядах большевиков начал исчисляться в период существования Российской империи. Строго говоря, "старым большевиком" изначально мог называться только член партии, примкнувший к большевистскому лагерю до революции 1905 года» [3].

***

      «…Після уроків на квартирі Г. В. Мазуренко відбулася зустріч з учнями 116-ї школи. Жінка розповіла, що у 1929 – 1931 роках за рішенням партійних і радянських органів у Харкові за проектом архітектора Ю. В. Ігнатовського споруджено будинок для товариства старих більшовиків. У цьому будівництві брали участь Харківська окржитлоспілка, а також молодь Тракторобуду.
     1931 року в будинку по вулиці Сумській, 59 оселелося 55 сімей старих більшовиків. <…> Ганна Володимирівна показувала фотографії цих людей, і перед юнаками та дівчатами оживали сторінки історії.
    Іван Якович Грязєв – учасник історичної харківської маївки 1900 року, член бойової дружини харківських залізничників, учасник повстання 12 грудня 1905 року в Харкові. У роки громадянської війни – організатор Червоної гвардії, агітпоїздів, згодом член ВУЦВК [Всеукраїнський центральний виконавчий комітет] і ЦВК СРСР [Центральний виконавчий комітет ́ СРСР].
    Анатолій Павлович Машкін навчався у Казанському університеті, там же, а потім у Петербурзі вів підпільну революційну діяльність. У роки громадянської війни – член Реввійськради армії, потім заступник наркому освіти УРСР, був добре знайомий з Н. Крупською.
     Лаврентій Митрофанович Нестеренко – один із найближчих соратників К. Є. Ворошилова. У роки громадянської війни був військовим комісаром бригади бронепоїздів, згодом – військовий комісар бронесил України та Криму.
    <…> У тридцяті роки будинок цей називали комуною. Тут відбувалися суботники й недільники по впорядкуванню території. Будинковий комітет організовував їдальню на паях, де можна було брати обіди і напівфабрикати. Кожного літа мешканці будинку сім’ями виїжджали за місто, де власноруч спорудили легкі дачні будиночки.
      Діти комуністів-ветеранів ходили до школи № 62 по вулиці Чернишевського. У вільний час допомагали літнім та хворим людям, зокрема Олександрові Бойченку, колишньому секретареві ЦК ЛКСМУ, який тяжкою хворобою був прикутий до ліжка. Часто навідувались учні до нього, вони були свідками, як народжувалась знаменита книга О. Бойченка "Молодість". 
     <…> Дізнавшись про незвичайну історію будинку по вул. Сумській, 59, учні 116-ї середньої школи вирішили організувати тимурівське шефство над сім’ями старих більшовиків, крім того, заробити на суботниках і недільниках гроші для встановлення на будинку меморіальної дошки з іменами революціонерів, які мешкали тут» [2].

Джерела

1. Борисов, Г. Пам’ять без винятків // Вечірній Харків. – 1990. – 28 квіт.

2. Пекарська, А. За старою адресою // Вечірній Харків. – 1987. – 7 жовт.

3. Старые большевики [Электронный ресурс] // Википедия: свобод. энцикл. – Электрон. текстовые дан. – Режим доступа: https://ru.wikipedia.org/wiki/Старые_большевики, свободный (дата обращения 24.10.2014).

4. Тульчинський, А. Тут прописана історія // Ленінська зміна. – 1965. – 15 верес.

Відомості про будинок старих більшовиків.