Харківське вище командно-інженерне училище ракетних військ імені маршала Радянського Союзу Крилова М. І.

Дошку, присвячену Харківському вищому командно-інженерному училищу ракетних військ імені маршала Радянського Союзу Крилова М. І. відкрито за адресою Сумська вулиця, 77/79.

«У цьому будинку в 1960–93 роках розміщувалося Харківське вище командно-інженерне училище ракетних військ імені маршала Радянського Союзу Крилова М. І. (до 1960 року Харківське вище авіаційно-інженерне училище створене 25.ІІ.1941 року.».

З історії військової освіти Харкова: 
Харківське вище командно-інженерне училище ракетних військ
 імені маршала Радянського Союзу Крилова М. І.

     «Історія Харківського вищого військового командно-інженерного училища ракетних військ імені Маршала Радянського Союзу Крилова М. І. починається з 25 лютого 1941 року – дати створення Харківського військового авіаційного технічного училища. Першим начальником училища став учасник Першої світової війни полковник В. І. Рябцев, який до того обіймав посаду заступника командувача військово-повітряних сил Харківського військового округу. До 1 червня 1941 року був здійснений перший набір курсантів і розпочаті навчальні заняття. В перші дні війни 27 червня 1941 року училище отримало директиву про перехід на скорочені штати і чотиримісячний термін навчання за програмою шкіл механіків. Однак з 20 по 29 вересня 1941 року училище було евакуйоване в м. Душанбе Таджикської РСР, де з 25 жовтня 1941 року були продовжені регулярні заняття, а вже в травні відбувся перший випуск авіатехніків і авіамеханіків з експлуатації літаків і двигунів у кількості 1100 осіб. 
     <…> У травні-липні 1944 року училище повернулося в м. Харків і розмістилося на території колишнього авіамістечка по вулиці Сумській, № 77/79. Одночасно з навчальним процесом особовий склад училища виконав величезну роботу з відновлення і ремонту цілком зруйнованих будинків, створив навчально-матеріальну базу. Подолавши усі труднощі, в училищі наприкінці 1944 року відбувся випуск авіатехніків у кількості 422 осіб» [1].

***

     «З 1960 року починається новий етап в історії училища, який тісно пов’язаний з науково-технічною революцією у військовому озброєнні та військовій техніці. Воєнно-політична обстановка у світі, видатні досягнення вітчизняної науки і техніки привели до створення нового виду Збройних Сил – Ракетних військ стратегічного призначення. Пріоритетний і бурхливий розвиток ракетно-ядерної зброї і формування ракетних частин та з’єднань вимагав оперативного розгортання військових навчальних закладів для підготовки офіцерів-ракетників.      
     <…> З 1 вересня 1962 року ХВАІВУ перейменовано у Харківське вище командно-інженерне училище (ХВКІУ) з відповідною переорієнтацією профілю підготовки офіцерів-ракетників…» [1].

***

      «З 8 травня 1973 року воно <училище> стало іменуватися Харківським вищим військовим командно-інженерним училищем ім. Маршала Радянського Союзу Крилова М. І. (ХВВІКУ).

      У 16 років М. І. Крилов добровільно вступив до лав Червоної Армії, закінчивши Саратівські піхотно-кулеметні курси (1920 р.). <…> З серпня 1941 року М. І. Крилов на посаді начальника штабу приморської армії керував обороною Одеси та Севастополя. 
     <…> З жовтня 1943 року – командуючий 5-ю армією 3-го Білоруського фронту. За відмінне командування військами в Білоруській операції М. І. Крилову присвоєне звання Героя Радянського Союзу. За успішний розгром угрупувань ворога у Східно-Пруській операції М. І. Крилову вдруге присвоєне звання Героя Радянського Союзу. 
    <…> У березні 1963 року призначений Головнокомандувачем Ракетних військ стратегічного призначення СРСР» [1].

***

     «З грудня 1990 року начальником училища був призначений його випускник кандидат технічних наук генерал-майор В. Б. Толубко <…>. В 1993 році йому було доручено формування нового ВВНЗ в Україні – Харківського військового університету» [1].

Джерела

1. Харківське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ імені Маршала Радянського Союзу Крилова М. І. // Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба: сторінки історії та сьогодення 1930 – 2010 / [редкол.: В. І. Ткаченко (голова) та ін.]. – Харків, 2010. – С. 304–315.