Чернай М. О.

 

Дошку на честь М. О. Черная відкрито 12 червня 2018 року на будівлі хімічного корпусу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою вулиця Кирпичова, 2.

«Здесь работал с 1886 г. по 1912 г. основатель факультета неорганической химии, профессор, действительный статский советник, потомок Леонарда Эйлера Чернай Николай Александрович (1849–1912 гг.)».

1. У ХПІ увічнили пам’ять видатного хіміка [Електронний ресурс] // Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут». Новини. ― Електрон. текст. та граф. дані. ― 2018. ― 13 черв. ― URL: https://www.kpi.kharkov.ua/ukr/2018/06/13/khpi-chernai-memmory/, вільний (дата звернення: 14.05.2025). ― Назва з екрана.

2. Памяти великого ученого // Харьковские известия. ― 2018. ― 14 июня. ― С. 3 : фот.

Про встановлення меморіальної дошки на честь М. О. Черная.

З історії вищої освіти Харкова

М. О. Чернай

Чернай Микола Олександрович (7(19).06.1849–22.11(5.12).1912) — вчений-хімік. Народився у Харкові. Закінчив фізико-хімічне відділення фізико-математичного факультету Харківського університету (1870). Викладав хімію в Харківському реальному училищі (1878–1881, 1884–1885). Приват-доцент хімії медичного факультету Харківського університету (1881–1884). Викладав у Харківському технологічному інституті (1886–1912, нині НТУ «Харківський політехнічний інститут»), професор (з 1907). Магістр хімії (1876). Автор понад 100 наукових праць з питань хімії лікарських речовин, спектрографічного дослідження органічних речовин, судової медицини. Дійсний член Харківського відділення Російського технічного товариства. Помер у Харкові [4, 5].

***

Микола Олександрович Чернай народився в сім’ї Олександра Вікентійовича Черная ― вченого-зоолога, професора Харківського університету. О. В. Чернай був одним із засновників зоології в Україні, автором праці «Фауна Харківської губернії та прилеглих до неї місць», в якій описано 3306 видів тварин від ссавців і птахів до молюсків і губок. Одним з його учнів був майбутній Нобелівський лауреат Ілля Мечников.

По лінії батька рід Чернаїв веде початок від чеського і польського лицарства, а по лінії бабусі ― від видатного швейцарського математика Л. Ейлера. Микола навчався у 2-й харківській гімназії і вже з 15 років відвідував лекції хіміка М. М. Бекетова. Після закінчення курсу гімназії отримав срібну медаль і вступив до Харківського університету. Закінчивши університет, Микола захистив кандидатську дисертацію. Через три роки він склав іспити на ступінь магістра, а потім за свої гроші поїхав навчатися до Гейдельберга (Німеччина), де працював у лабораторії Р. Бунзена і Г. Кірхгофа ― видатних вчених того часу. Після повернення захистив дисертацію на ступінь магістра хімії «Про загоряння газових сумішей». Ця праця сприяла розвитку технологій в оборонній сфері, зокрема, створенню бездимного пороху. Харківський технологічний інститут, заснований 1885 року, у перший рік своєї діяльності запросив Миколу Олександровича на посаду викладача. Тут Чернай і пропрацював 26 років, викладаючи неорганічну й аналітичну хімію [5].

***

Саме Миколі Чернаю НТУ «ХПІ» зобов’язаний створенням лабораторії неорганічної та аналітичної хімії, яка згодом переросла в кафедру, а потім — у факультет неорганічної хімії. Микола Олександрович дослужився до звання дійсного статського радника, професора хімічних наук, мав великий будинок на Катеринославській вулиці (нині Полтавський Шлях). За два дні до смерті він ще працював за своїм столом. Останні його слова були: «Прощайте, йду у вічність…».

Помер Микола Олександрович 22 листопада 1912 року. Поховали його за правилами лицарського кодексу честі (в партикулярному мундирі з двома срібними трояндами на лацкані та зі шпагою) на лютеранському кладовищі на Пушкінській (нині вулиця Григорія Сковороди). Пізніше його прах було перенесено на почесну алею 13-го кладовища [3].

***

З некролога М. О. Черная:

Сьогодні відбудеться похорон одного з найстаріших представників харківської професури Миколи Олександровича Черная, популярного серед студентів, шанованого професорською колегією, визначного громадського діяча і щедрого благодійника, доброї і чуйної людини. Його несподівана смерть настала від запалення легень, що виникло внаслідок застуди. Ще за кілька днів до цього він був абсолютно бадьорий, займався своїми звичними справами, тому фатальна розв’язка вразила всіх, хто знав цю рідкісну за своїми чеснотами людину.

Покійний був не чужий громадській діяльності. Як землевласник Харківського повіту, він був гласним повітового земства і почесним мировим суддею. Також він був головою ради Маріїнської жіночої гімназії, членом опікунської ради Харківської громади Червоного Хреста, брав участь у багатьох комісіях з народної освіти та загалом виявляв велику зацікавленість у громадських і земських справах Харкова та повіту. І всюди він користувався любов’ю і повагою. Твердий у переконаннях, але завжди коректний і делікатний, готовий допомогти порадою і ділом, він буде щиро оплаканий усіма [2].

Джерела

1. Погребение профессора Н. А. Черная // Харьковские губернские ведомости. ― 1912. ― 25 нояб.

2. Профессор Н. А. Чернай : [некролог] // Харьковские губернские ведомости. ― 1912. ― 24 нояб.

3. У ХПІ увічнили пам’ять видатного хіміка [Електронний ресурс] // Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут». Новини. ― Електрон. текст. та граф. дані. ― 2018. ― 13 черв. ― URL: https://www.kpi.kharkov.ua/ukr/2018/06/13/khpi-chernai-memmory/, вільний (дата звернення: 14.05.2025). ― Назва з екрана.

4. Чернай Николай Александрович : [автобіографія] // Физико-математический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805–1905) / под ред. проф. И. П. Осипова и проф. Д. И. Багалея. ― Харьков, 2008. ― С. 113–114.

5. Чернаю Миколі Олександровичу : [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 328–329 : фот.