Дабагян А. В.

 

Дошку на честь А. В. Дабагяна відкрито 4 грудня 2009 року на будівлі фізичного корпусу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою вулиця Фрунзе, 2 (нині Кирпичова). Автор дошки — скульптор С. Гурбанов.

«У цьому корпусі з 1947 р. по 2005 р. працював видатний вчений у галузі кібернетики, професор, доктор технічних наук, засновник кафедр ″Автоматичне управління рухом″ та ″Автоматизовані системи управління″, фундатор наукової школи управління складними техніко-економічними процесами Арег Вагаршакович Дабагян».

Дабагяну Арегу Вагаршаковичу: [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 194–195 : фот.

З історії вищої освіти Харкова

А. В. Дабагян

Дабагян Арег Вагаршакович (28.05.1920–26.09.2005) — вчений у галузі кібернетики, механіки, динаміки машин, прикладної теорії коливань і систем управління. Народився у м. Тифліс (нині Тбілісі, Грузія). Закінчив Харківський механіко-машинобудівельний інститут (1941, нині НТУ «Харківський політехнічний інститут»), працював у ньому (1947–2005): доцент та в. о. завідувача кафедри динаміки та міцності машин (1948–1964), завідувач кафедри автоматичного управління рухом (1964–1977) і кафедри автоматизованих систем управління (1977–1990), професор (з 1990). Доктор технічних наук (1962), професор (1963). Автор понад 300 наукових праць, статей, навчальних посібників. Академік Академії технічної кібернетики (з 1994). Заслужений працівник вищої школи (1992). Помер у Харкові [1, 3, 5].

***

Вивчати кібернетику Дабагян почав у той період, коли у Радянському Союзі нею ще практично ніхто не займався всерйоз. На той час займатися нею було схоже на самогубство, оскільки кібернетику вважали «буржуазною лженаукою». За це своє захоплення вчений ледь не поплатився кар’єрою, а можливо, і свободою. Його колишній студент став секретарем партійного бюро факультету і почав викорінювати «крамолу». Він дізнався, що Дабагян займається кібернетикою, і повідомив про це «куди слід». «Мене врятувало те, що до мене благоволив ректор інституту, ― згадував Арег Вагаршакович. ― Він викликав мене до себе і в ультимативній формі запропонував припинити, як він висловився, "займатися дурницями″, а розпочати написання докторської дисертації. Спочатку ця перспектива не здалася мені цікавою, але потім робота повністю захопила мене».

Але мрія про кібернетику не покидала вченого. Нарешті 1961 року дисертацію було успішно захищено. А в 1962 році Дабагян отримав пропозицію відкрити на базі ХПІ нову кафедру. Настав час космічних досліджень, що вимагав нового підходу до вирішення наукових завдань. Арег Вагаршакович став засновником кафедри «Керування рухом космічних об’єктів», згодом перейменованої на «Автоматичне керування рухом». У цьому йому чимало посприяв головний конструктор заводу «Електроприлад» (нинішній «Хартрон») Володимир Григорович Сергєєв. По суті, це підприємство стало базовим для кафедри ХПІ. Мрія збулася! Арег Вагаршакович нарешті зміг зайнятися тим, про що довго мріяв, ― кібернетикою. Він почувався по-справжньому щасливою людиною [2].

***

Після поділу кафедри в 1977 році з’явилася кафедра «Автоматизовані системи управління», яку Дабагян очолював до 1990 року і професором якої залишався до кінця своїх днів. Сам він читав лекції з курсів «Теорія коливань», «Теорія управління», «Методи експериментальних досліджень», а також оригінальні курси «Проєктування техніко-економічних систем, що розвиваються», «Інтелект людини і штучний інтелект». Лекції він продовжував читати до 1998 року і щовечора готувався до завтрашніх занять. Його учні ― це його гордість. 24 із них стали викладачами НТУ «ХПІ», а п’ятеро завідують кафедрами у рідному ЗВО. Учні Дабагяна працюють у НАСА, у компанії «Майкрософт» та в інших відомих фірмах по всьому світу.

Однак робота професора Дабагяна не вичерпувалася викладацькою діяльністю. Насамперед він займався наукою. Перелік його наукових праць займає не одну сторінку. Причому він займався не тільки розробленням систем управління космічними польотами. Його науковий кругозір був настільки широкий, що охоплював практично всі галузі людської життєдіяльності: від управління міським господарством до реабілітації хворих із черепно-мозковою травмою, від теорії нарахування заробітної плати до дослідження міцності зварних вузлів для гідроагрегатів ГЕС.

Викладацьку і наукову роботу Арег Вагаршакович не припиняв до кінця своїх днів. У 1998 році після важкої хвороби він втратив ногу. Це змусило його перервати читання лекцій в інституті, але він продовжував працювати зі своїми студентами та аспірантами, приймаючи їх удома. Не можна не захоплюватися мужністю і стійкістю цієї людини: адже останні сім років свого життя Дабагян працював прикутим до інвалідного візка. Він продовжував створювати наукові праці, керувати дипломними проєктами студентів, консультувати дисертаційні роботи аспірантів і докторантів. Саме у цей період він написав і опублікував монографію «Теорія і моделі економічних і соціально-політичних хвильових процесів». Це був підсумок його багаторічних досліджень у галузі соціології, спільного впливу економіки, психології та культури на розвиток суспільних процесів [6].

***

Зі спогадів сина, Олександра Ареговича Дабагяна:

«У батька була феноменальна пам’ять. Бувало, він на спір просив відкрити навмання сторінку будь-якого тексту, з хвилину дивився на неї, а потім відтворював прочитане з точністю до знака. І при цьому він володів буквально енциклопедичними знаннями практично про все. Він міг відповісти на будь-яке запитання. Пам’ятаю, у дитинстві я запитував: ″Тату, а звідки ти все знаєш?″ А він хитренько так посміхався і відповідав: ″Та я ж у школі вчився!″ Він навчався все своє життя, його цікавило буквально все. Я не можу назвати жодної теми, яку він не зміг би предметно обговорювати навіть із фахівцем. Батько завжди був відкритий для будь-якого спілкування. Пам’ятаю, коли ще в юнацькі роки я влаштовував удома якісь молодіжні вечірки, мої друзі мені ставили обов’язкову умову, щоб мої батьки були неодмінними учасниками цих наших посиденьок. Розумієте? Зазвичай молодь воліє збиратися в компанії без старших, без батьків, а в нашому випадку все було навпаки! Татові й мамі завжди були раді всі мої друзі».

Зі спогадів А. І. Лисенка ― доцента Харківського аерокосмічного університету, учня А. В. Дабагяна:

«Для мене він був не тільки вчителем, науковим керівником. Він був моїм другом, наставником, порадником, Гуру, якщо хочете. Він не просто навчав мене спеціальності, професії, він навчав мене життю. При цьому він ніколи не дозволяв собі менторського тону. Арег Вагаршакович узагалі ніколи і ні на кого не дивився зверху вниз. Так, багато хто дивився на нього знизу вгору. Але сам він завжди бачив в оточуючих рівних собі. Це не означає, що він опускав себе на нижчий рівень, ― він підтягував співрозмовника до свого рівня. Він ніколи не повчав, мовляв, ось так треба робити. Він завжди створював такі умови, в яких людина сама починала розуміти, що треба робити, а головне ― чому. Так створювалася школа».

Зі спогадів Л. К. Аветисяна ― друга А. В. Дабагяна:

«Арег Вагаршакович ніколи не скаржився на життя. Ніколи не нарікав на перенесені труднощі. У нього була улюблена приказка: ″Можна нескінченно проклинати темряву, а можна просто запалити лучину″. Ось так він і жив. Сам як лучина, що палає» [2].

Джерела

1. Годлевський М. Д. Дабагян Арег Вагаршакович // Енциклопедія Сучасної України. ― Київ, 2007. ― Т. 7. ― С. 111 : фот.

2. Григоров И. Зажечь лучину // Живий журнал. ― Електрон. текстові дані. ― 2015. ― URL:  https://zhzh.info/publ/9-1-0-7654 , вільний (дата звернення: 17.03.2025). ― Назва з екрана.

3. Дабагян Арег Вагаршакович // Харьковский политехнический : ученые и педагоги / Ю. Т. Костенко и др. ― Харьков, 1999. ― С. 104–105 : фот.

4. Дабагян Арег Вагаршакович (1920–2005) // Навіки в пам’яті (меморіальні дошки НТУ «ХПІ») : довідник / Л. Л. Товажнянський, В. І. Ніколаєнко, Ю. Д. Сакара. ― Харків, 2014. ― С. 24–25 : фот.

5. Дабагяну Арегу Вагаршаковичу : [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 194–195 : фот.

6. Ларин А. А. Профессор Арег Вагаршакович Дабагян ― ученый и организатор высшей школы (к 90-летию со дня рождения) // Вестник Нац. техн. ун-та «ХПИ» : сб. науч. тр. Темат. вып. : История науки и техники. ― Харьков. ― 2011. ― № 1. ― С. 83–89.

7. Михеева В. В. Дабагян Арег Вагаршакович // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова : биогр. словарь. ― Харьков, 1998. ― С. 213–215 : фот.

8. Шаповалов И. Формулы Дабагяна // Время. ― 2000. ― 27 мая. ― С. 1–2.

До 80-річчя з дня народження вченого.