Ахієзер О. І.

             Дошку на честь О. І. Ахієзера відкрито 3 грудня 2021 року за адресою вулиця Чайковська, 20.

«У цьому будинку в 1949‒2000 рр. мешкав видатний фізик-теоретик, академік НАН України Олександр Ілліч Ахієзер».

У Харкові відкрили меморіальну дошку видатному фізику Олександру Ахієзеру [Електронний ресурс] // Харків : офіц. сайт Харків. міськради, міського голови, виконкому. ― Текст. та граф. дані. ― 2021. ― 3 груд. ― URL: https://www.city.kharkiv.ua/uk/news/-49263.html, вільний (дата звернення: 30.01.2024). ― Назва з екрана.

Памяти великого ученого // Харьковские известия. ― 2021. ― 4 дек. ― С. 3.

Про відкриття меморіальної дошки на будівлі, де мешкав український фізик О. І. Ахієзер.

З історії розвитку фізичної науки Харкова

О. І. Ахієзер

Ахієзер Олександр Ілліч (18(31).10.1911‒04.05.2000) ― фізик-теоретик. Доктор фізико-математичних наук (1940), професор (1941), академік НАН України (1964), заслужений діяч науки УРСР (1986). Закінчив Київський політехнічний інститут (1934). Від 1938 ― завідувач теоретичного відділу, 1955–1959 ― заступник директора з наукової частини, з 1988 ― радник при дирекції Харківського фізико-технічного інституту AН УРСР (нині Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут»); у 1940–1975 ― завідувач кафедри Харківського університету. Був одним із найближчих колег і співробітників Л. Ландау, активним учасником його всесвітньовідомої наукової школи. Створив власну наукову школу з теоретичної фізики (академіки В. Бар’яхтар, Д. Волков, С. Пелетминський, О. Ситенко та Я. Файнберґ; члени-кореспонденти К. Степанов, П. Фомін та понад 30 докторів наук). Наукові праці з різних напрямів атомної та ядерної фізики, квантової електродинаміки та фізики елементарних частинок, фізики плазми і теорії прискорювачів заряджених частинок, радіофізики та фізики магнітних явищ фізичної кінетики та фізики твердого тіла [7, с. 816–817].

***

Олександр Ілліч Ахієзер народився в білоруському містечку Черикове в родині земського лікаря. Його батько ― Ілля Олександрович ― був високоосвіченою людиною: він закінчив із золотою медаллю гімназію та із відзнакою Харківський імператорський університет.

Зі спогадів Олександра Ілліча, саме старший брат Наум завчасно розгледів його математичне обдарування: «Понад усе тогочас мене цікавила математика… і саме завдяки Науму Іллічу. Річ у тім, що я застудився, у мене почалося запалення нирок, і мене на кілька місяців поклали в ліжко. Наум Ілліч увесь час надсилав мені книжки ―щоразу кращі… І я, лежачи в ліжку, сам вивчив диференціальне та інтегральне обчислення. Мені до душі була математика: її викладав першокласний учитель.

Саме Наум Ілліч та його дружина визначили моє майбутнє. Вони постійно навертали на думку, що математика ― це суха наука, не можна сушити мозок, потрібно займатися чимось практичним… Мені довелося вирушити до Києва, де я вступив до Політехнічного інституту».

Після закінчення інституту в 1934 році Олександр остаточно усвідомив: кар’єра інженера йому не до душі. Наум Ілліч, який на цей час уже був професором математики Харківського університету, порадив йому влаштуватися до Українського (Харківського) фізико-технічного інституту. Там Ахієзеру, щоб працювати з Л. Ландау, довелося скласти теоретичний мінімум, що Олександр Ілліч і зробив за рекордно короткий термін ― 9 місяців. (До речі, Ландау власноруч складав список тих, хто повністю склав теормінімум. Зокрема, Олександр Ахієзер у цьому списку був третім) [8, с. 35‒37].

***

«Значний внесок у статичну фізику в Україні було здійснено у Харківському фізико-технічному інституті та Харківському університеті теоретичними науковими школами академіка Л. Д. Ландау та його учнів ― академіків НАН України О. І. Ахієзера та І. М. Ліфшиця.

З початку 1950-х років почала активно формуватися наукова школа Олександра Ілліча Ахієзера, який після від’їзду свого вчителя Л. Д. Ландау у 1938 році до Москви, очолив теоретичний відділ Харківського фізико-технічного інституту і керував ним до 1988 року. У 1941‒1974 роках він також викладав у Харківському університеті, де завідував кафедрами теоретичної фізики та теоретичної ядерної фізики, виступив організатором фізико-технічного факультету. Надзвичайний талант та ерудиція, невичерпна енергія, оптимізм та працездатність, доброта і гумор сприяли тому, що вчений став справжнім лідером харківських фізиків.

Особливістю наукової школи О. І. Ахієзера є широкий спектр досліджень та фізичний універсалізм» [6, с. 170].

***

Після виходу на пенсію та заслужений відпочинок Олександр Ілліч, незважаючи на сліпоту наприкінці 1990-х років (операції не допомогли врятувати його зір), завдяки ясному розуму та допомозі свого технічного секретаря ― рідної доньки Зої Спольник постійно підтримував тісні особисті та наукові зв’язки з рідним йому ІТФ ННЦ «ХФТІ» [Інститут теоретичної фізики Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут»]» НАН України (насамперед, зі своїми відданими учнями, що стали відомими вченими ― С. Пелетмінським, М. Шульгою та К. Степановим).

Він був делікатним зі своїми співробітниками, захищав їх в усіх начальницьких кабінетах, умів їх цінувати. Постійно прищеплював їм власні принципи ведення наукової роботи, а саме: «Опановуй нову техніку досліджень. Май сміливість відмовитися від свого результату, навіть якщо ти вже отримав схвалення досвідчених науковців. Умій цінувати дискусії з колегами».

Викладацька робота для Олександра Ілліча була святою справою протягом усього його життя. До педагогічної діяльності він також залучав своїх маститих учнів. Спілкування зі студентами завжди приносило йому чималу радість. Він винятково доступно міг пояснити студентам будь-який складний матеріал. Любив гарний жарт та гумор, що було невід’ємною частиною його лекцій. Науковець робив свої лекції незабутніми. Використовував у своєму лексиконі висловлювання, які запам’ятовувалися надовго: «Скільки поле не квантуй, все одно отримаєш... нуль!». [4, с. 8].

Джерела

1. Академик А. И. Ахиезер : о времени и о себе // Universitates. Наука и просвещение. ― 2005. ― № 4. ― С. 14–22 : ил.

2. Академик Александр Ильич Ахиезер // Universitates. Наука и просвещение. ― 2011. ― № 3. ― С. 36–43.

3.  Интервью с академиком НАН Украины А. И. Ахиезером : (к 20-летию создания Ин-та теорет. физики им. А. И. Ахиезера) : [передрук / записали А. С. Литвинко и Л. П. Пономаренко] // Наука та наукознавство. ― 2016. ― № 4. ― С. 88–97 : фот.

4. Баранов М. И. Антология выдающихся достижений в науке и технике. Ч. 31: Портрет харьковского физика Александра Ильича Ахиезера / М. И. Баранов // Електротехніка і електромеханіка. ― 2016. ― № 2. ― С. 3–10 : фот.

5. Гайков А. Ахієзер Олександр Ілліч [31.10.1911‒04.05.2000] / А. Гайков // Харківщина : енциклопед. слов. ― Харків, 2014. ― С. 22 : фот.

6. Литвинко А. Розвиток статичної фізики в наукових школах учнів Л. Д. Ландау ― академіків НАН України О. І. Ахієзера та І. М. Ліфшиця / Алла Литвинко // Історія української науки на межі тисячоліть / Дніпропетр. нац. ун-т [та ін.]. ― Київ, 2009. ― Вип. 40. ― С. 170–180.

7. Ситенко О. Г. Ахієзер Олександр Ілліч / О. Г. Ситенко // Енциклопедія Сучасної України ― Київ, 2001. ― Т. 1. ― С.816–817.

8. Таньшина А. Світоч Alma Mater Олександр Ілліч Ахієзер / Алла Таньшина // Фізика та астрономія в рідній школі. ― 2018. ― № 1. ― С. 35–43.