Ольховський О. П. та історія пивоваріння

Дошку на честь Ольховського О. П. встановлено у 2012 році на фасаді будівлі ТОВ "Компанія БАЛЕКС" за адресою проспект Героїв Харкова, 135 А.

«Купець Ольховський Олексій Петрович у 1865 році започаткував у Харкові пивоваріння сучасного типу, засноване на технології приготування баварського пива. Разом із сином Павлом впродовж 53 років розбудовував пиво-медоварений завод і досяг великих успіхів у виробництві якісного пива і меду».

Також встановлені дошки, присвячені історії створення та діяльності Харківського дріжджового заводу (зараз ТОВ "Компанія БАЛЕКС").

«Створення підприємства почалося 1798 року, коли купець Семен Мухін збудував броварню».

«Купець Кузьма Микитович Кузін у 1838 році заснував першу в місті Акціонерну Компанію з торгівлі вовною. У 1841 році збудував для міста перший стаціонарний театр».

«На Всесвітній виставці у Парижі 1867 року молотарка конструкції купця Миколи Вестберга була відзначена Золотою медаллю».

«У ХІХ столітті на заводі виробляли гармати, а в робітничих казармах розташовувались піхотні частини армії».

«У 1878 році Єлизавета Ковальська заснувала таємний революційний кружок, учасник якого, молодий слюсар Петро Антонов, провів перший страйк на заводі»

«В радянські часи завод використовували для виробництва пресованих хлібопекарських дріжджів та харчового оцту».

 

 

«З 15.08.2002 року – початок відродження підприємства».

 

Ольховский А. П. «№2 пиво-медоваренный завод А. П. Ольховскаго» Харків (Україна) 1865 – 1914 [Электронный ресурс] // Gulikbeer.com.ua : моя коллекция пивных этикеток. – Текст. и граф. дан. – URL: http://gulikbeer.com.ua/harkiv/olhovskiy-a.p.html, свободный (дата обращения : 08.01.2020). – Название с экрана.

З історії пивоваріння: Харківський дріжджовий завод

«В Харькове в 1732 г. гарнец пива, т. е. 3,3 литра стоил 2 коп., в 1842 г. ведро пива стоило 25 коп. серебром.

В 1897 г. стоимость производства 1 ведра пива на больших заводах была около 30 коп., на малых – 40 коп. и больше. Среднее годовое потребление пива одним жителем России составляло ¼ ведра, т. е. чуть больше 3 литров.

Как писал в 1847 году профессор химии Харьковского университета Егор Степанович Гордеенко, который первым в Харькове в 1843 году открыл заведение искусственных минеральных вод, пиво на Слободской Украине и в частности в Харьковской губернии пользовалось значительно меньшим спросом, чем горячее хлебное вино, как тогда называлась водка, да и количество винокуренных заводов, производивших спирт, было больше, чем пивоваренных.

История не сохранила имен первых пивоваров, которые, несомненно, пришли в числе других переселенцев с правобережной Украины на территорию нынешней центральной части Харькова в 1648 году. Документы свидетельствуют о том, что уже в 1665 году… у жителей города было 4 пивных и 501 винокуренный котел и 73 шинковых двора» [2, с. 3–4].

***

«Ольховский Алексей Петрович (Змиевской мещанин). Пивоваренный и дрожже-винокуренный завод, построен в 1864–1865 гг., перестроен в марте 1877 г. – улица Старо-Московская напротив церкви Святого Духа и ″Народного дома″ на Конной площади (в настоящее время дрожжевой завод), первоначально номер улицы был 105, впоследствии с переменой нумерации стал номер 99, в 1901 г. ‒ № 101, в 1909 г. – №103.

В 1911 г. завод представлял собой каменное здание в два с половиной этажа, работало от 15 до 30 человек, владельцем завода в это время был сын Ольховского Павел Алексеевич.

В 1902 г. работало 25 человек, произведено 24 тысячи ведер пива на 1500 рублей.

В 1916 г. завод принадлежал Вондракам В. В. и А. В., в 1913 г. номер улицы был 91» [3, с. 19].

***

«У 1798 році місцевий купець Мухін Семен Гаврилович на Харківській набережній побудував пиво-медоварний завод, який згодом належав одинадцяти різним власникам і орендаторам.

При батькові і синах Мухіних завод виробляв легке пиво ″типу Аглицького″, яке вважалося одним з кращих на Слобожанщині в першій половині XIX століття, а з приходом в 1868 році німця Івана Кнаппа отримав назву ″Баварія″ і почав випускати пиво Баварського типу, якість якого підтверджувалася торговою маркою, спеціальною пляшкою і етикеткою. Кнапп прославився ще й тим, що відкрив в 1869 році при заводі розважальний сад з музикою у вигляді німецького біргаля, з маленьким оркестром, пивом, бутербродами і сухими закусками. Публіка полюбила господаря і його ″Баварію″ ‒ так називався цей сад, ‒ і він став одним з улюблених місць відпочинку в 70-80-х роках XIX століття.

У травні 1887 року завод купив інженер-технолог Шиллер Емілій Олександрович і через місяць перевів пиво-медоварний завод на ділянку землі, яка належала йому, між вулицями Старо-Московською і Маліновською у колишній слободі Немишля, де вже знаходились його чавунно-ливарний завод, пиво-медоварний завод О. П. Ольховського, Харківська акціонерна компанія з торгівлі вовною, а з 1806 до 1860 року діяв цегельний завод почесної громадянки Харкова Катерини Кузіної. З плином часу і під впливом різних злиттів, поглинань і перетворень до початку двадцятого століття на місці всіх названих підприємств розташувався пиво-медоварний завод спадкоємців О. П. Ольховського.

<…> Конкуренція примушувала створювати високоякісні товари і фахівці виробництва у всі часи були серед кращих. Так, в 1867 році молотарка конструкції Миколи Вестберга отримала Золоту Медаль Всесвітньої виставки в Парижі, а пиво виробництва Олексія Ольховського неодноразово представлялося на всеросійських і міжнародних виставках, де удостоювалось різних нагород за свою якість.

Революції і війни призвели до націоналізації в 1920 році заводу спадкоємців О. Ольховського радянською державою. У 1926–1927 роках ″Держпивзавод″ реконструюється в ″Спирто-оцтовий завод Держпивтресту ″Українська Нова Баварія″, в ″Старому″ цеху якого в 1944 році розпочали монтаж обладнання під випуск пресованих хлібопекарських дріжджів. Проте повоєнна розруха і бідність не сприяли швидкому введенню в експлуатацію нових цехів заводу, і тільки в лютому 1952 року завод освоїв випуск дріжджів з проектною потужністю 3 тонни на добу» [4].

***

«В 1865 году мещанин из Змиева Алексей Петрович Ольховский основал на этом месте пивной завод и одним из первых в Харькове начал производить баварское пиво. По тем временам это была революция, так как раньше харьковчане предпочитали местное пенное, – темное, тягучее, очень плотное и сладкое. Позже Ольховский стал варить пиво в венском и чешском стиле. Итак, всего выпускалось три сорта: самое дешевое ″Столовое″ пиво баварского типа, дорогое ″Венское″ и промежуточная позиция – ″Чешское″. Ольховский был и владельцем, и организатором производства, и пивоваром – все делал сам, не следуя моде приглашать иностранцев.

Пивоварня Ольховского оставалась самой большой в Харькове до 1872 года, пока немцы не построили рядом, в селе Григоровка, завод ″Новая Бавария″. Если у Ольховского работало 30 человек, то на ″Новой Баварии″ – до 300. Еще два крупных пивзавода, ″Россия″ и ″Малороссия″, построил купец Иван Егорович Игнатищев. Ольховский не мог угнаться за такими сильными конкурентами по объемам производства, но держал высокую планку качества. К 1889 году он завоевал на выставках три медали, которые изображены на этикетках.

После нескольких слияний и поглощений к началу ХХ века в бывшей слободе Немышля осталось одно большое предприятие – пиво-медоваренный завод, принадлежащий детям Ольховского, Павлу и Марии. От этого объединенного предприятия и ведет свою историю нынешний Харьковский дрожжевой завод, расположенный на том же месте и отчасти в тех же помещениях. Корпус, в котором сейчас находится администрация дрожжевого завода и возрождённая пивоварня, был построен Ольховским в 1878 году.

В 1920 году советская власть отобрала часть зданий и национализировала предприятие, которому было дано новое название ″Госпивзавод″. Следы Павла Ольховского после этого теряются; скорее всего, он был репрессирован. Фактически завод разворовали, производство пива прекратилось. В 1922 году предприятие ввели в состав Госпивтреста ″Украинская Новая Бавария″, и началась уже совсем другая история – производство дрожжей и уксуса» [1].

 

Джерела

1. Возрождение старинных слобожанских традиций пивоварения на Харьковском дрожжевом заводе [Электронный ресурс] // Пиво. Технології та інновації. – Текст. и граф. дан. – URL: http://beertechdrinks.com/business/vozrozhdenie-starinnyh-slobozhanskih-traditsij-pivovareniya-na-harkovskom-drozhzhevom-zavode/, свободный (дата обращения : 08.01.2020). – Название с экрана.

2. Коваль, В. Материалы к истории пивоварения в Харьковской губернии / Владимир Коваль. – Харьков : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2011. – 56 с.

3. Коваль, В. Материалы к истории пивоварения в Харьковской губернии : (конец XVII – первая половина XX столетия) / Владимир Коваль. – Харьков : Эксклюзив, 2017. – 79 с.: ил.

4. Історія підприємства [Електронний ресурс] // Харківські дріжджі. – Текст. та граф. дані. – URL: http://www.yeast.com.ua/ua/about/his.html, вільний (дата звернення : 08.01.2020). – Назва з екрана.