«Герой
Советского Союза Белоконь Кузьма Филимонович. 24.Х.1915 – 13.IV.2005. Начальник О.К. з-да Серп и Молот. 1941-1945».
Чернова, Н. Вклонімось мужності героїв // Слобідський край. – 2009. – 9 трав. – С. 1, 3.
Про встановлення меморіальних дошок Героям Радянського Союзу на фасаді Палацу культури Харківського електромеханічного заводу, серед яких К. Ф. Білокінь.
Харків’яни – Герої Радянського Союзу: К. Ф. Білокінь
Білокінь Кузьма Филимонович (24.10.1915 – 13.04.2005) – командир ескадрильї 103-го штурмового авіаційного полку 230-ї штурмової авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії 2-го Білоруського фронту, капітан. Народився в селі Юрченкове нині Чугуївського району Харківської області. В Червоній Армії з 1937 року.
У 1940 році закінчив Сталінградське військове авіаційне училище. На фронтах Другої Світової війни з самого початку. За роки війни К. Ф. Білоконь зробив 170 бойових вильотів, перший з яких припав на четвертий день війни, а останній – на 5 травня 1945 року. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1944 року капітану Білоконю присвоєне звання Героя Радянського Союзу. 24 червня 1945 року брав участь у параді Перемоги в Москві на Червоній площі.
Після війни продовжував службу у Військово-повітряних силах СРСР, передаючи свій бойовий досвід курсантам Оренбурзького, а потім Чугуївського авіаційних училищ. З 1957 року полковник К. Ф. Білокінь в запасі. Жив у Харкові. Почесний громадянин селища міського типу Печеніги Харківської області. Нагороджений орденом Леніна, 3-ма орденами Червоного Прапору, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів, 2 орденами Червоної Зірки, орденами Богдана Хмельницького 1-го, 2-го і 3-го ступенів, медалями [3].
***
«У здания Дворца культуры ХЭМЗ славная предыстория. В 1902 году на его месте по инициативе Общества грамотности был построен Народный дом. Проект его был выполнен арх. Венсаном А. А. Строительство здания в стиле неоренессанса рассчитывалось в две очереди: сначала театральная часть с подсобными помещениями, затем – клубные комнаты. Но удалось осуществить только первую часть.
После революции в помещении бывшего Народного дома в 1922 году был открыт Краснозаводский районный рабочий театр, который в 1928 году преобразовали в Краснозаводский драматический театр. В 1931 году после пожара обветшавшее здание снесли и на его месте по конкурсному проекту, выполненному в стиле конструктивизма, было начато строительство нового здания для Краснозаводского театра (арх. В. И. Пушкарев).
В ходе строительства проект подвергся значительным изменениям (арх. В. К. Троценко).
Строительство здания было завершено в 1938 году…
<…> В годы войны здание Краснозаводского театра сильно пострадало, поэтому после освобождения города оперный театр вернулся в свое старое здание на Рымарской, а в здании на Московском проспекте, 94 после завершения реставрации в 1963 году разместился Дворец культуры электромеханического завода. Авторы проекта реставрации архитекторы П. И. Русинов и Е. А. Любомилова» [9].
***
«″В сім’ї нас було четверо – батько, мати, сестра і я. Ми були опухлі від голоду, а мама вже й не вставала. І вдень, і вночі ми тільки й думали про їжу. А її нема. Не було кормів, масово гинула й худоба. Дохлих колгоспних коней закопували за селом у могильниках. А по ночах люди розкопували ті могильники, щоб принести додому хоч шмат тієї дохлятини″, – згадує Білокінь Кузьма Филимонович, 1923 р. н., уродж. села Юрченкове Чугуївського району Харківської області» [8].
***
«– Кузьма Филимоновичу, а коли ви отримали звання Героя Радянського Союзу?
– 26 жовтня 1944 року. Послали мене тоді до Куйбишева за новими літаками. Мені взагалі щодо цього таланило: скільки отримаю в тилу машин, стільки й здам на фронті. Не кожному це вдавалося.
Того ж разу в Куйбишеві підходить до мене один місцевий авіатор і запитує: ″Ти газету ″Комсомольська правда″ сьогодні читав?″
– Ні, а що?
– Так тобі ж звання Героя присвоїли.
Розгорнув я газету, і дійсно: в списку нагороджених під 13 номером значиться: капітан К. Ф. Білокінь. Між іншим, 14-им йшов льотчик Береговий, майбутній космонавт. А мені щастило з 13 числом: майже всю війну пролітав на 13 машині.
Тож коли я повернувся в полк, мене зустрічали урочисто, відкрили мітинг. Я став першим Героєм у своєму полку. (Потім нас було вже 12). Першим серед своїх однополчан я здійснив100 вилетів. На той час це була нечувана кількість.
<…> у свій 101-й політ наш земляк Кузьма Филимонович Білокінь йшов вже Героєм Радянського Союзу. Увага, вилітає 13-й…» [10].
***
«Только один раз гитлеровцам удалось поразить самолет Кузьмы Белоконя. Летчик не растерялся и сумел посадить поврежденный самолет на волны Азовского моря в районе Темрюка. Фашисты, залегшие в плавнях, открыли сильный огонь по экипажу поврежденной машины. Положение было критическим. Благо, на помощь попавшим в беду, подоспели советские моряки. Небольшой катер буквально под носом у гитлеровцев взял на свой борт летчика и воздушного стрелка» [7].
Джерела
1. Белоконь, К. Ф. В пылающем небе: докум. повесть. – Харьков : Прапор, 1983. – 263 с., 8 л. ил.
2. Белоконь Кузьма Филимонович // Герои Советского Союза : крат. биогр. слов. – Москва : Воениздат, 1988. – Т. 1: Абаев-Любичев. – С. 144.
3. Белоконь Кузьма Филимонович [Электронный ресурс] / биогр. предоставлена Н. В. Уфаркиным // Герои страны. – URL : http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=2423, свободный (дата обращения: 01.11.2019). – Название с экрана.
4. Білокінь, К. Нас називали ″Чорна смерть″ / Кузьма Білокінь // Слово ветерана. – 2004. – 21 апр. – С. 3.
5. Дикань, А. Белоконь Кузьма Филимонович // Герои Харьковщины / А. П. Дикань. – Харьков, 1998. – С. 328 : фот.
6. Земляна, Т. Чесність – на все життя // Панорама. – 1997. – № 29. – С. 4.
7. С чувством выполненного долга // Слобода. – 1999. – 7 мая. – С. 3.
8. Українці вшановують пам'ять жертв Голодомору [Електронний ресурс] // Є Новина. – 2015. – 28 лист. – URL: https://www.ednist.info/news/29661, вільний (дата звернення: 01.11.2019). – Назва з екрана.
9. Харьковские клубы советского времени : (продолжение) [Электронный ресурс] // Харьков: новое о знакомых местах : ст. и страницы краевед. альбома. – 2011. – 24 февр. – URL : https://ngeorgij.livejournal.com/8211.html, свободный (дата обращения : 01.11.2019). – Название с экрана.
10. Чернова, Н. У палаючому небі війни // Слобідський край. – 2004. – 8 трав. – С. 3.
Комментариев нет:
Отправить комментарий