Караєв М.

Дошку на честь Магомета Караєва встановлено 7 травня 1980 року на пілоніхолодногірського залізничного шляхопроводу по вулиці Полтавський шлях.

«Путепровод Магомета Караева рядового 82 батальона железнодорожных войск, комсомольца, отважного сына осетинского народа, взорвавшего в октябре 1941 года при выполнении боевого задания ценою собственной жизни путепровод с танками и пехотой противника».

Герою-залізничнику // Вечірній Харків. – 1980. – 7 трав.

Про відкриття меморіальної дошки на пілоні холодногірського залізничного шляхопроводу.

З історії Харкова в роки Другої світової війни: М. Х. Караєв

Караєв Магомет Хассякович – рядовий 82-го залізничного батальйону 13-ї залізничної бригади. Народився у 1920 році у селі Лескен Північної Осетії. Військову службу у лавах Червоної Армії розпочав у 1939 році. Друга світова війна застала його у Харкові, де він ціною свого життя знищив шляхопровід разом з фашистськими танками та солдатами [2].

***

«Це трапилось 23 жовтня сорок першого. Наші частини під натиском переважаючої сили окупантів з боями відступали. Останніми відходили на схід залізничники. Мінери-підривники залізничної частини, якою командував інженер-полковник В. С. Онуфрієв одержали особливе завдання командування: затримати ворога, перекрити підступи до Харківського залізничного вузла. Все ближче й ближче розриви снарядів, пронизливо свистять осколки – ворог наближається. А підривники рядові комсомольці Новиков, Братерський, Фомичов, Караєв разом з командиром старшим лейтенантом Ф. В. Тарасовим, перебігаючи від одного об’єкта до іншого, підпалюють вогнепровідні шнури, і потужні вибухи потрясають місто. Вже підірвані три мости. Залишився тільки Свердловський шляхопровід, що з’єднує дві частини Харкова. Тільки-но через шляхопровід пройшли наші останні підрозділи, як на Холодній горі з’явилися гітлерівські танки з автоматниками на броні. Поранені Новиков і Братерський. Упав, затискаючи долонею рвану рану, Тарасов. Несподівано ворожа куля перебила провід, який вів до зарядів. А фашистські танки зовсім поруч. І тоді піднявся рядовий Караєв.

 – Я підірву міст.

Під кулями боєць дістався до заряду, запалив сірника і – пролунав вибух величезної сили. В повітря злетіли бетонні конструкції шляхопроводу, а з ними й кілька фашистських танків з автоматниками. Так загинув хоробрий син осетинського народу» [1, с. 1].

***

«Магомет Караев знал, что шел на верную смерть, что никаких шансов остаться в живых при таком мощном взрыве под своими ногами у него не было и быть не могло. Но он пошел на этот шаг вполне сознательно – ибо этого требовали сложившаяся обстановка и необходимость выполнения боевого приказа командования. И он погиб. Погиб геройской смертью.

Вместе с путепроводом полетели на железнодорожные пути немецкие танки, автомашины, мотоциклы. Это случилось 23 октября 1941 года. Командиром 82-го Отдельного железнодорожного батальона М. Х. Караев был представлен к званию Героя Советского Союза, но представление осталось без ответа.

По своей военной значимости подвиг Магомета Караева сопоставим с подвигами Гужвина, Петра Барбашова, Александра Матросова, но звание Героя Советского Союза ему присвоено не было.

Посмертно он был награжден орденом Красной Звезды» [2].

Джерела:

1. Імені Магомета Караєва // Ленінська зміна. – 1980. – 9 трав.

2. Караев Магомет Хассякович (1920 – 23.10.1941) // Mista.ua. Герои войны Харьков. – Текст. и граф. дан. – 2011. – 20 апр. – Режим доступа: http://qoo.by/Ezc.

3. Кудзоев, О. Достоин звания Героя России!: [о подвиге Магомета Караева] // Пульс Осетии : информ.-аналит. сайт ОД «За здоровье нации». – Текст. и граф. дан. – 2015. – Апр. (№ 13) . – Режим доступа: http://www.pulsosetii.ru/article/4373.