Гіренко О. Ю.

         Дошку на честь О. Ю. Гіренка відкрито 14 травня 2019 року за адресою вулиця Гордона, 1 на фасаді ліцею № 112.

«Меморіальна дошка на честь випускника школи № 112 ― учасника бойових дій в Афганістані Гіренка Олександра Юрійовича, нагородженого медаллю «За відвагу» та орденом Червоної зірки (посмертно)»

У Харкові увічнили пам'ять воїна-інтернаціоналіста [Електронний ресурс] // Харків : офіц. сайт Харків. міськради, міського голови, виконкому. ― Текст. та граф. дані. ― 2019. ― 14 трав. ― URL: https://www.city.kharkiv.ua/uk/news/u-kharkovi-uvichnili-pamyat-voina-internatsionalista-41662.html , вільний (дата звернення: 17.07.2024). – Назва з екрана.

Харків’яни ― воїни-інтернаціоналісти

О. Ю. Гіренко

Гіренко Олександр Юрійович (19.12.1965–22.11.1986) ― воїн-інтернаціоналіст. Народився у Харкові. Закінчив середню школу № 112. Працював слюсарем у ДБК № 1. Служив в армії (з 1985). Учасник війни в Афганістані. Загинув у бою під Джелалабадом. Похований у Харкові на кладовищі № 14. Нагороджений медаллю «За відвагу» та орденом Червоної Зірки (1987, посмертно) [2].

«Повістку з військкомату Олександр Гіренко отримав 12 травня 1985 року: Харків саме відсвяткував 40-річчя Перемоги і ще не зняв урочистого вбрання. Уже за кілька діб потяг привіз новобранців до Литви ― у навчальний парашутно-десантний підрозділ «Гайжунай Рукла». Тут Олександр пройшов курс молодого бійця, прийняв присягу, отримав звання молодшого сержанта і відбув до місця служби ― Афганістану ― командиром відділення 345-го гвардійського окремого парашутно-десантного полку, що базувався в місті Баграм. Дуже «гарячий» район, відповідальна служба. Радіус дій підрозділу ― сотні кілометрів. Планові бойові операції ― майже щомісяця. Розвідка, десантування в горах, перехоплення душманських караванів. Олександру довелося взяти участь у 15-ти таких операціях. За мужність та героїзм гвардії молодший сержант Гіренко був представлений до медалі «За відвагу», але одержати нагороду вже не встиг. Під час операції під Джелалабадом взвод, у якому служив Олександр, першим десантувався з вертольотів, щоб забезпечити висадку основних сил підрозділу. Душмани намагалися збити бійців з висоти ― розгорівся запеклий бій. Гіренко в бою діяв рішуче: прицільними кулеметними чергами знищив чотири вогневі точки душманів, але сам був смертельно поранений і помер на полі бою» [1].

Джерела

1. Биков М. Гвардії молодший сержант Гіренко Олександр Юрійович // Біль пам’яті Слобожанщини / Михайло Биков. ― Харків, 2019. ― С. 484–485 : фот.

2. Шкварко І. П. Гіренко Олександр Юрійович // Біль пам’яті : книга пам’яті про воїнів Харківщини, загиблих в Афганістані / І. П. Шкварко. ― Харків, 1995. ― С. 82–83 : фот.