Зайцев В.Т.

Анотаційна дошка на будівлі та меморіальна дошка у холі Державної установи «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України» на честь В. Т. Зайцева встановлені 5 березня 2000 року за адресою в'їзд Балакірєва, 1.

«З 1973 р. по 1999 р. Інститут загальної та невідкладної хірургії очолював видатний вчений хірург, Лауреат Державної премії України професор Зайцев Володимир Терентійович».

«Академік Зайцев Володимир Терентійович з 1974 по 1999 роки очолював Харківський НДІ загальної та невідкладної хірургії».

Столбецов О. Хирург от бога // Вечерний Харьков. ― 2000. ― 7 марта.

Про встановлення меморіальної дошки на честь В. Т. Зайцева.

Історія медичного життя Харкова

В. Т. Зайцев

Зайцев Володимир Терентійович (05.03.1930 ― 27.07.1999) ― хірург-клініцист, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України (1990), Заслужений діяч науки УРСР (1983), директор Харківського НДІ загальної та невідкладної хірургії (1974–1999).

Учень академіка О. О. Шалімова, фахівець-хірург, він володів усім арсеналом сучасних оперативних втручань на органах черевної та грудної порожнин, у тому числі на серці й судинах, виконував щорічно близько 300 різноманітних операцій.

В. Т. Зайцев виконував велику громадську роботу: протягом років очолював Харківське обласне наукове товариство хірургів, був заступником голови Товариства хірургів України, членом Міжнародної асоціації хірургів, членом редколегії журналів «Клінічна хірургія» (Київ) і «Експериментальна та клінічна хірургія» (ХДМУ), членом експертної Ради ВАК України, депутатом районної ради народних депутатів у м. Харків [1].

***

«Інститут був створений у 1930 році за ініціативою академіка В. М. Шамова як Український інститут переливання крові і невідкладної хірургії. У 1965 р. Інститут було реорганізовано в Харківський НДІ загальної та невідкладної хірургії, його директором став академік О. О. Шалімов. З 1965 року основними напрямками наукових досліджень Інституту стала розробка питань організації та надання невідкладної хірургічної допомоги хворим на Україні, у т. ч. створення спеціалізованої невідкладної допомоги ― політравма, шок, гострі шлунково-кишкові кровотечі, гострий панкреатит, хірургічні інфекції.

Одночасно на базі Інституту в 1965 році було організовано перше в Україні відділення хірургії судин. З 1974 по 1999 роки Інститут очолював професор В. Т. Зайцев Під його керівництвом була створена школа хірургів-невідкладників. З 1999 року Інститут очолює учень професора В. Т. Зайцева, доктор медичних наук, професор В. В. Бойко. Під його керівництвом були засновані нові напрямки: квантово-біологічний підхід у лікуванні хірургічних і онкологічних захворювань; розширені оперативні втручання при пухлинах шиї і тазових органів; розробка оригінальних методів операцій при різних хірургічних захворюваннях та інші. У 2000 році Інститут був переданий у підпорядкування Національної академії медичних наук України.

На теперішній час ДУ ″Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України″ ― провідний науково-клінічний центр з проблем невідкладної хірургії в Україні» [6].

***

«Цілеспрямованість дійсно ― найхарактерніша риса Зайцева. Нині йому сорок шість. Майже половину життя він оперує. Був ординатором, асистентом… За двадцять два роки зробив близько 10 тисяч операцій. В операційні дні він стає до столу вранці і закінчує десь о п’ятій вечора. Сам говорить: ″Робоча зміна″. У хірурга немає вузької спеціалізації. Він має все робити майстерно. Але, безумовно, у кожного є галузь, в якій він досягає вершин. Така галузь для Зайцева ― операції шлункового тракту. Підкреслюючи ювелірну сміливість хірурга, ми звертаємося частіше до прикладів, пов’язаних із найжиттєдайнішим органом ― серцем. Але забуваємо, що з сивої давнини існує вислів: ″Покласти живіт″. Тобто життя своє віддати. Предки наші мали рацію, говорячи так, бо в організмі людини немає чогось життєво неважливого, за винятком хіба що апендикса. Говорять, що для професора Зайцева зробити операцію найскладнішої виразки так само просто, як рядовому хірургу оперувати апендицит. Існують і легенди щодо його професійних ″таємниць″» [7].

***

Із бесіди з Володимиром Терентійовичем Зайцевим, надрукованої в журналі «Ліки і здоров’я».

« ― А что Вы, опытный хирург, ученый, чувствуете, идя на операцию? И бывает ли хирургу страшно?

― Еще и еще раз напоминаю себе об ответственности и обязанности сделать максимум того, что умею. А страшно хирургу не должно быть ― это мешает.

― Наверное, Вы, Владимир Терентьевич, в хирургию пришли по призванию, иначе так увлеченно не работали бы?

Он улыбается, вспоминает, как шестилетним мальчиком, пытаясь помогать отцу на стройке, разбил колено. Как страшно болела рана, гноилась и как отец, который, как и мать, работал на ХЭМЗе (отец ― слесарем, мать ― обмотчицей) на руках принес его к хирургу. Хирург, показалось, мгновенно избавил мальчика от измучившей его боли и он, счастливый и успокоенный, уснул на сильных отцовских руках.

Это во многом определило его выбор: захотелось стать таким же, как тогда казалось, волшебником. И, заканчивая школу, говорит хирург, я уже совершенно твердо знал, куда пойду учиться.

<…> ― Нередко, особенно на обывательском уровне, приходится слышать, что медики, и особенно хирурги, привыкают к смерти и не страдают по своим пациентам. Вы согласны с этим?»

― Неправда это, ― ответил Владимир Терентьевич.

― К страданиям, как и к смерти, привыкнуть нельзя и переживать ее каждый раз тяжело. Хотя и понимаешь, что сделал все возможное, чтобы спасти больного… Знаю это точно и о себе, и о своих коллегах» [4].

Джерела

1. Бойко В. В. Зайцев Володимир Терентійович (1930–1999) / В. В. Бойко // Видатні вихованці харківської вищої медичної школи. ― Харків, 2010. ― С. 84 : портр.

2. Бойко В. В. Зайцев Володимир Терентійович (1930–1999) / В. В. Бойко, Л. Й. Гончаренко, Т. В. Солонець // Вчені університету: 1805–2005 / Харків. держ. мед. ун-т. ; за ред. А. Я. Циганенка. ― Харків, 2002. ― С. 331–332.

3. В. Т. Зайцев с сотрудниками ХНИИОНХ, 1991 г. : [фотография] // Владимир Терентьевич Зайцев: хирург, ученый, педагог… : к 80-летию со дня рождения  (1930–1999) : библиография. ― Харьков, 2010. ― С. 86.

4. Зайцев В. Т. «Всегда ставлю себя на место больного», ― принцип работы профессора-хирурга В. Т. Зайцева : [беседа с хирургом, членом Междунар. ассоц. хирургов, зав. каф. госпит. хирургии Харьков. мед. ин-та, директором НИИ общей и неотлож. хирургии, проф. В. Т. Зайцевым] / Лариса Саковская // Ліки і здоров’я. ― 1995. ― квіт. (№7). ― С. 1, 2.

5. Зайцев В. Т. [Електронний ресурс] // Історія Харкова у пам'ятних дошках : фактогр. та бібліогр. відомості. ― Текст. та граф. дані. ― URL: http://mevorydoskikharkov.blogspot.com/2015/06/blog-post_15.html, вільний (дата звернення: 22.10.2023). ― Назва з екрана.

6. Історія Інституту [Електронний ресурс] // Державна Установа «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України». ― Текст. та граф. дані. ― URL:http://ionh.com.ua/pages/1/history_institute.html, вільний (дата звернення: 22.10.2023). ― Назва з екрана.

7. Максим А. Серце на долоні / А. Максим // Вечірній Харків. ― 1976. ― 4 груд. ― С. 3.

8. Фадєєнко Г. Д. Видатні постаті, сторінки історії та співпраці харківських державних установ Національної академії медичних наук України [Електронний ресурс] / Г. Д. Фадєєнко, Д. К. Милославський // Укр. терапевт. журн. ― Текст. та граф. дані. ― 2018. ― № 1. ― URL: http://utj.com.ua/article/view/127939, вільний (дата звернення: 22.10.2023). ― Назва з екрана.