Дошку на честь В. В. Ведернікова відкрито 11 травня 2000 року за адресою вулиця Добровольців, 5 на будівлі Харківського трамвайно-тролейбусного управління. Автор дошки – скульптор О. Рідний.
1.Знаковский, В. Всё остается людям // Слобода. – 2000. – 16 трав. – С. 1.
2. Пам’ять про директора // Слобідський край. – 2000. – 16 трав.
3. Солдатенко, Я. Город – зеркало жизни и души // Вечерний Харьков. – 2000. – 13 мая : фот.
Про відкриття меморіальної дошки, присвячену В. В. Ведернікову.
З історії міського транспорту Харкова
В. В. Ведерніков
Ведерніков Валентин Вадимович (8.06.1933 – 11.05.1998) – державний діяч. Народився у м. Казань. З 1956 р. жив і працював у Харкові. Начальник гальванічного цеху Харківського велосипедного заводу (1961 – 1963), заступник директора 4 Харківського авторемонтного заводу (1963 – 1966). Директор тролейбусного депо № 2 Харківського трамвайно-тролейбусного управління (1966 – 1967). Закінчив Харківський інженерно-економічний інститут (1967). Начальник Харківського трамвайно-тролейбусного управління (1967 – 1973). Завідувач відділу, начальник управління комунального господарства виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів (1973 – 1980). Голова виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів (березень 1980 – січень 1984). Начальник Харківського обласного управління «Облпаливо» (1984 – 1987). Заступник головного інженера тресту «Харківгазкомунбуд» (1987 – 1990). Генеральний директор виробничого об'єднання «Харківський велосипедний завод імені Петровського» (1990 – 1998). Лауреат Державної премії УРСР (1973). Помер у Харкові [2, 4].
***
«За время работы В. В. Ведерникова начальником Харьковского трамвайно-троллейбусного управления было проложено 56 километров трамвайных линий и 91 километр троллейбусных, которые связали центр города с новыми жилыми массивами: Салтовкой, Павловым Полем, Новой Баварией. Было построено 21 тяговую подстанцию, получено много новых трамваев и троллейбусов – самых комфортабельных, чешских. Именно Ведерников отстоял трамвай в городе, когда его хотели убрать. Он всегда отстаивал приоритетное развитие городского электротранспорта – самого дешевого и экологически чистого. При нем было построено жилье для работников электротранспорта, пионерский лагерь “Лесная поляна”, база отдыха на Печенежском водохранилище и яхт-клуб “Парус”. По настойчивому требованию Ведерникова в 1970 году в ХТТУ была создана самостоятельная столовая, открыты буфеты и передвижные пункты питания в специально оборудованных троллейбусах. Это позволило впервые в СССР организовать для водителей горячее питание на конечных станциях. По инициативе Ведерникова построен новый административный корпус ХТТУ на улице Молодой Гвардии, а перед ним высажена березовая аллея. Именно на этом здании теперь установлена мемориальная доска Валентину Вадимовичу» [3, с. 194]
***
«На посаді голови міськвиконкому Ведерніков чимало зробив для залучення коштів союзних міністерств для житлового будівництва (щорічно в дію вводилося 800 тисяч квадратних метрів житла). За його участю було завершено будівництво Салтівського житлового масиву, будувалися нові масиви – Олексіївка та Рогань. У вересні 1984 року була введена в експлуатацію друга лінія Харківського метрополітену, яка зв’язала Салтівку з центром міста. Було вирішено питання про завершення довгобуду – Харківського оперного театру. Велика увага приділялася будівництву водоводу з каналу Дніпро – Донбас» [4].
Джерела
1. Грот, Ю. Одержимость // Слобода. – 2003. – 10 июня.
2. Ведерников Валентин Вадимович // Во главе города : руководители Харьковского городского самоуправления / А. Н. Ярмыш и др. – Харьков, 1998. – С. 130–132 : фот.
3. Колчинский, Ю. И. Одержимый / Ю. И. Колчинский, Н. В. Колчинская (Ведерникова). – Харьков : Светофор, 2002. – 219 с.: ил.
4. Чорний, Д. Ведерніков Валентин Вадимович // Харківщина : енциклопед. слов. / редкол.: С. І. Посохов та ін. – Харків, 2014. – С. 61.
Комментариев нет:
Отправить комментарий