Кобін В. М.

 Дошку на честь В. М. Кобіна відкрито 6 листопада 2019 року на фасаді загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 139 за адресою вулиця Гвардійців-Широнінців, 40 ж.

«Меморіальна дошка на честь випускника школи № 139 – учасника бойових дій в Афганістані Кобіна Валентина Миколайовича, нагородженого медаллю “За бойові заслуги” та орденом Червоної Зірки (посмертно)».

Харків’яни – воїни-інтернаціоналісти: В. М. Кобін

Кобін Валентин Миколайович (4.11.1964 – 28.04.1984) – воїн-інтернаціоналіст. Народився у Харкові. Закінчив середню школу. Працював слюсарем в електровозному депо «Жовтень» Південної залізниці. Служив в армії (з 1983). Учасник війни в Афганістані. Загинув у бою. Похований у Харкові на кладовищі № 3. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (1984, посмертно) та орденом Червоної Зірки (1985, посмертно) [2, 3].

***

«Повістку до армії Валентину Кобіну військкомат прислав на 1 квітня 1983 року. У навчальному підрозділі хлопець одержав спеціальність мінометника. А потім – Афганістан, бойовий полк. Літо 1983-го: Кундуз, Чарикар, Панджшер. Рідні отримували від солдата короткі листи, але в них не було ані слова про ті страшні випробування, які він пройшов на чужій землі. На бойовому рахунку рядового Кобіна – півтора десятка бойових операцій, особисто знищені бандити, захоплена ворожа зброя. Цілком закономірно, що вже на першому році бойової служби Валентин був представлений до нагороди – медалі “За бойові заслуги”. Але отримати її він вже не встиг. 28 квітня 1984 року у складі мінометної обслуги він брав участь у бойовій операції в Панджшері, підсилюючи мотострілецьку роту. Йшли сухим руслом річки в ущелині. Там, де русло робило вигин, чекала засада. Почалася свинцева злива. Рота залягла, зав’язався запеклий бій, який тривав кілька годин. У цій складній ситуації мінометники по команді швидко відкривали вогонь, змінювали вогневі позиції – міни точно накривали ціль. Під час бою Валентин Кобін врятував пораненого командира роти, прикривши його плитою свого міномета. Душмани відійшли тільки тоді, коли на допомогу бійцям прилетіли вертольоти. У тому бою загинули дванадцять наших воїнів, серед них і рядовий Кобін з усією обслугою свого міномета» [3].

Джерела

1. Знаковский, В. Навсегда остался девятнадцатилетним // Слобода. – 1999. – 16 марта.

2. Кобін Валентин Миколайович // Біль пам'яті : книга пам'яті про воїнів Харківщини, загиблих в Афганістані / І. П. Шкварко. – Харків, 1995. – С. 162–163 : фот.

3. Рядовий Кобін Валентин Миколайович (4.11.1964 – 28.04.1984) // Біль пам'яті Слобожанщини / Михайло Биков. – Харків, 2019. – С. 234–235 : фот.