Мисик В. О.

Дошку на честь В. О. Мисика було відкрито за адресою Чернишевська вулиця, 59, на фасаді Харківської обласної організації Національної спілки письменників України. Автор М. І. Шакін.

«У цьому будинку з 1956 по 1983 рр. працював видатний український поет і перекладач Василь Мисик».

Субота, В. Бранець пам’яті Микола Шакін / Володимир Субота // Культура і життя. – 2014. – 4 лип. – С. 7.

Біографічна довідка про відомого слобожанського краєзнавця і мецената Миколу Шакіна, завдяки якому у Харкові та Харківській області було встановлено близько 18 меморіальних дошок відомим діячам науки, культури і техніки, у тому числі В. О. Мисику на вулиці Чернишевська, 59.

З історії літературного життя Харкова: В. О. Мисик

«Мисик Василь Олександрович (11(24).07.1907–3.03.1983): письменник, поет, прозаїк, перекладач. Народився у с. Новопавлівка на Катеринославщині (нині Дніпропетровська область). Закінчив Харківський технікум сходознавства (таджицький відділ), навчався у Харківському університеті. Працював бібліотекарем у Будинку літераторів ім. В. Блакитного. Член літературних організацій ″Плуг″, ″Пролітфронт″, ВУСПП [Всеукраїнська спілка пролетарських письменників]. Автор віршів, оповідань, нарисів українською мовою. Перекладав українською мовою твори Байрона, Шеллі, Бернса, Кітса, Уітмена, Фірдоусі, Сааді, Нізамі, Омара Хайяма та інших. Репресований у 1934 р. Провів 5 років на засланні на Соловках. Реабілітований у 1956 р. Учасник Великої Вітчизняної війни. Член Спілки письменників СРСР (з 1956). Лауреат премії ім. М. Рильського. Нагороджений медалями. Помер у Харкові» [2].

***

«Брат і далі писав вірші і надсилав їх у Харків, до П. Тичини. І ось 1926 року Василь Олександрович виїхав до Харкова, і з 1927-го до 1930-го працював бібліотекарем у Будинку В. Блакитного. <…> Багато часу Василь віддавав самоосвіті, багато знав, на будь-які наші запитання давав вичерпні відповіді. До 1934 року жив у Харкові, на Холодній горі, по вулиці Свердлова. <…> Під час Великої Вітчизняної війни контужений і непритомний, Василь Олександрович потрапив до німецького полону. <…> Згадував, як один полонений сконструював радіоприймач і вони слухали передачі з Москви про становище на фронтах. Брат мій перекладав останні вісті французькою та англійською мовами і передавав полоненим з інших країн, щоб вони знали правду.

<…> З 1956 року Василь Олександрович перейшов на літературну роботу. Почали виходити збірки його поезій та перекладів, з’являлися друком нариси та оповідання. Та ні він, ні його дружина не гналися за багатством. Жили вони скромно, в квартирі не було нічого зайвого, тільки необхідне для життя. Брат був людиною доброї душі, піклувався про нас, сестер, і допомагав матеріально, як тільки міг.

<…> Це сталося увечері. Ще встиг передрукувати на машинці свій переклад з Шекспіра. Вражений інсультом, упав. Добре сказала про мого брата, поета, про людей його покоління подруга його молодості, українська письменниця Марія Пригара:

– Читайте, нащадки, неписану повість:

Такими були ми! Такими були ми!» [3].

***

«Вдячна пам’ять зберегла хвилини нашого знайомства. Було це грудневого вечора 1958 року в харківському Будинку літераторів. Я <…> відвідував "вівторки" обласного літературного об’єднання. Під час одного з таких відвідин мою увагу привернула літня вже людина з поголеною головою, скромно зодягнена, яка сиділа окремо від гамірного письменницького товариства. <…> Мій колега Станіслав Шумицький сказав: "Це – Василь Мисик, поет трагічної долі, який пережив сталінські табори та німецький полон, а зараз поволі повертається в літературу."

<…> Ми торкалися різних тем, але найбільш, звісно, мене цікавила історія харківського літературного життя. Василь Олександрович не був багатослівним, але по ходу бесіди розкривався, і слухати його було дуже цікаво. <…> З найбільшим пієтетом говорив про П. Тичину і не тільки тому, що, за висловом Мисика, той "впускав його в літературу", але й через його людяні якості. <…> Особливі були в Василя Олександровича стосунки з Миколою Зеровим, якого він також називав своїм учителем. <…> Дуже тепло говорив Мисик про Майкла Йогансена, вважав його одним з кращих українських поетів, хоча й відзначав деякі його дивацтва. Йогансен його стимулював до подорожей, за що він йому був дуже вдячний.

<…> Та я думаю, що для оцінки творчості В. Мисика ще настане час, коли ми по-справжньому, хай і після смерті поета, все ж зуміємо віддати йому належне. Адже чи можемо ми бодай на хвилину уявити українську поезію 20-го століття без цього імені? Думаю, що ні. Без поезії Мисика наша література була б збіднена, а без його перекладацького пласту східних та західних літератур ми були б просто обездолені» [1].

***

Так, мабуть, і в часи Бояна

Квітчалася пора весняна,

І накрапали молоді дощі,

І хмари насувалися з Таращі,

І яструби за обрій углибали,

І дзвінко озивалися цимбали,

І в пралісах озера голубі

Вглядалися в небесну дивну ясність.

Все – як тоді. А де ж вона сучасність?

Вона в найголовнішому: в тобі.

Мисик, В. «Сучасність»

***

Міста ростуть у роботі –

і в перших ланах між їх

ти виростаєш, Харків,

плечми заводів твоїх!

І ти ростеш у роботі,

гримиш і вдень і вночі:

сто тисяч плечей пролетарських

У кожнім твоїм плечі.

Підводишся ти над степом,

зіпершись на два горби,

хребет випростуєш дужий

для праці і боротьби.

На ДЕЗі, на Турбобуді

ми чуєм серце твоє: молотом тисячотонним

воно тобі в груди б’є…

Мисик В. «Міста ростуть…»

Джерела

1. Лисенко, І. Мудрий, глибинний, скромний // Українські письменники у спогадах сучасників / упоряд., передм. та прим. І. Лисенка. – Київ, 2012. – Т. 1. – С. 327–335.

2. Мисик Василь Олександрович // Письменники Радянської України. 1917–1987. – Київ, 1988. – С.406: фот.

3. Мисик-Павленко, А. Мій брат – Василь Мисик // Українські письменники у спогадах сучасників / упоряд., передм. та прим. І. Лисенка. – Київ, 2012. – Т. 1. – С. 323–326.

4. Український письменник Василь Мисик (1907–1983) : бібліогр. покажч. / Харк. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка ; [уклад. Н. Л. Манова]. – Електрон. текстові дані. – Харків : ХДНБК, 2007. – 63 с. – (Повернені імена). – Електрон. версія друков. публ. – Режим доступу: http://ru.calameo.com/read/000632945c539c2c55eb7, (дата звернення 18.06.2015).