Гончаренко Є. І.

 

Дошку на честь Є. І. Гончаренка встановлено 16 лютого 2024 року на фасаді комунального закладу «Харківська гімназія № 44 Харківської міської ради» за адресою вулиця Сергія Тимошенка, 2.

«У цьому закладі в період 2001‒2012 рр. навчався Гончаренко Євгеній Ігорович (10.10.1994‒15.04.2022). Позивний ― Бад. Герой, який загинув за свободу та незалежність України. В/ч 3057 Національної гвардії України (ОЗСП «АЗОВ»). Герої не вмирають!».

У Харківській гімназії № 44 відкрили меморіальну дошку загиблому захиснику України Євгенію Гончаренку [Електронний ресурс] // Telegram. Харківська міська рада. Новини Харкова. ― Текст, фото. ― Дата публікації: 16.02.2024, 14:08:25. ― URL: https://t.me/citykharkivua/45097, вільний (дата звернення: 07.12.2025). ― Назва з екрана.

Про встановлення меморіальної дошки на честь Є. І. Гончаренка.

Харків’яни ― герої російсько-української війни

Є. І. Гончаренко

Гончаренко Євген Ігорович (10.10.1994‒15.04.2022) ― старший солдат ОЗСП «Азов», позивний ― БАД, народився в Харкові. Навчався в Харківському національному університеті міського господарства ім. О. М. Бекетова. З юнацьких років захоплювався історією та військовою справою.

2014-го він став на захист своєї Батьківщини та брав участь в АТО / ООС. Тоді хлопцю виповнилося 19 років. Спочатку служив у підрозділі поліції особливого призначення «Східний корпус» та брав участь у звільненні Широкиного під Маріуполем. Згодом перевівся у батальйон «Харків». У 2019 році долучився до лав Окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов». Євген служив у мінометному взводі. З 24 лютого 2022 року разом із побратимами боронив місто Маріуполь.

Під час прориву на металургійний комбінат «Азовсталь» він отримав поранення, які виявилися смертельними. Вдома на захисника чекали батьки, дружина та донька. 31 січня 2023 року Євгена поховали на Алеї Слави кладовища № 18 у рідному Харкові [3, 4].

***

«А в 2019 році здійснилася його мрія ― він вступив до загону спеціального призначення "Азов". З дружиною вони залишають свій дім у Харкові і переїжджають до Маріуполя. В 2021 році, в грудні, народжується маленька донечка, яка принесла в сім’ю неймовірну радість та щастя. Для Євгена існувало дві сім’ї ― це "Азов", а друга ― його родина. Мав дуже багато друзів, про яких розповідав з великим захопленням. Він завжди був мужнім та сміливим, трохи різким, але завжди справедливим. За часи своєї служби має численні нагороди» [2].

***

«Син наш був у БТРі з товаришами "Редя" та "Шегги", вони в ніч з 14 на 15 квітня намагались колоною прориватись з морського порту. Але їх колона була розбита, і БТР затонув», ― розповідає мама захисника.

До 30 травня 2022 року Євген Гончаренко офіційно вважався безвісти зниклим.

«У липні 2022 року був обмін тілами. Тоді повернули близько 50 тіл захисників. Насправді тоді дуже плутано їх повернули, бо окупанти перемішали хлопців з "Азовсталі", Оленівки та БТРа цього затонулого», ― каже Наталя.

Ідентифікація тіла Євгена Гончаренка зайняла пів року.

«Інших хлопців змогли швидко ідентифікувати, оскільки на їхніх тілах були татуювання, а в кишенях знайшли документи. У нашого сина не було ні документів, ні прикмет на тілі по типу татуювань», ― каже мама бійця.

З того часу родина Гончаренків сподівалася, що Євген у полоні в окупантів. Однак про те, що це може бути тіло сина, їй повідомили 1 вересня 2022 року, бо знайшли збіги. Хоча цього ще було замало для повної ідентифікації.

«По батьківській лінії ми не змогли здати ДНК-аналіз, а дитина за кордоном і вести її для аналізу в Україну ми побоялись у зв’язку з безпековою ситуацією. Тому я здала ДНК і вони дуже довго готували висновок. З вересня до 18 січня тривали роботи, поки мені не зателефонували і не сказали, що на 99.9% це мій син», ― ділиться мати азовця.

Родина Євгена пам’ятає його як сина, який ніколи не ховався за спинами від проблем та завжди сам рвався уперед на захист сім’ї та держави [1].

Джерела

1. Вакуленко Є. Хвилина мовчання: Згадаймо Євгена Гончаренка з Харкова, який боронив Маріуполь [Електронний ресурс] / Євген Вакуленко // Вільне Радіо. ― Текст. та граф. дані. ― 2023. ― 27 січ. ― URL: https://freeradio.com.ua/khvylyna-movchannia-zhadaimo-ievhena-honcharenka-z-siverska-iakyi-boronyv-mariupol/, вільний (дата звернення: 07.12.2025). ― Назва з екрана.

2. Гончаренко Н. І в спогадах Герої оживуть. Гончаренко Євген Ігорович, позивний Бад [Електронний ресурс] : [спогади матері] / Гончаренко Наталія // Донецька обласна державна адміністрація. ― Текст. та граф. дані. ― 2024. ― 29 серп. ― URL: https://dn.gov.ua/storage/app/sites/1/NewsODA2024/III_kvartal/Spogadi/Honcharenko%20Yevhen.pdf, вільний (дата звернення: 07.12.2025). ― Назва з екрана.

3. Євген Гончаренко [Електронний ресурс] // Меморіал : платформа пам’яті. ― Текст. та граф. дані. ― URL: https://memorial.ua/obituaries/militaries/honcharenko-ievhen-2697, вільний (дата звернення: 07.12.2025). ― Назва з екрана.

4. Старший солдат ОЗСП «Азов» Євген Гончаренко … [Електронний ресурс] // Facebook. Серце Азовсталі. Сторінка. ― Текст. та граф. дані. ― URL: https://www.facebook.com/photo?fbid=713060841713765&set=a.105654492454406.― Назва з екрана. ― Дата публікації: 11.07.2025. ― Дата перегляду: 07.12.2025.

5. Ульянова О. Пів року упізнання: у Харкові поховали оборонця Маріуполя [Електронний ресурс] / Ольга Ульянова, Маргарита Дежкіна // Суспільне Харків. ― Текст. та граф. дані. ― 2023. ― 31 січ. ― URL: https://suspilne.media/kharkiv/371170-piv-roku-upiznanna-u-harkovi-pohovali-oboronca-mariupola/, вільний (дата звернення: 07.12.2025). ― Назва з екрана.