Шкодовський Ю. М.

 

Дошку на честь Ю. М. Шкодовського відкрито 4 липня 2025 року на фасаді навчального корпусу Харківського національного університету міського господарства ім. О. М. Бекетова (колишнього Харківського національного університету будівництва та архітектури) за адресою вулиця Сумська, 40. Автори дошки ― скульптор О. Рідний та художниця А. Іванова.

«В цьому будинку працював ректор Харківського національного університету будівництва та архітектури (2008–2019), доктор архітектури, професор, народний архітектор України, лауреат Державної премії України в галузі архітектури Шкодовський Юрій Михайлович. Почесний громадянин Харківської області».

У Харкові відкрили меморіальну дошку архітектору Юрію Шкодовському [Електронний ресурс] // Інфосіті. ― Електрон. текст. дані. ― 2025. ― 4 лип. ― URL: https://infocity.kharkiv.ua/obshchestvo/u-kharkovi-vidkryly-memorialnu-doshku-narodnomu-arkhitektoru-iuriiu-shkodovskomu-foto/ , вільний (дата звернення: 9.09.2025). ― Назва з екрана.

З історії харківської архітектури

Ю. М. Шкодовський

Шкодовський Юрій Михайлович (16.11.1947–14.05.2020) ― архітектор, живописець, педагог. Народився в с-щі Нова Водолага Харківської області. Закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут (1971, нині ― Харківський національний університет міського господарства ім. О. М. Бекетова). Працював в інституті «Укрміськбудпроєкт» (Харків, 1965–1983). Заступник начальника Головного архітектурно-планувального управління Харківського міськвиконкому (1983–1994). Заступник начальника (1994–1998) і начальник (1998–2001) Головного управління містобудування та архітектури Харківської міськради. Одночасно ― головний архітектор Харкова (1994–2001). Начальник управління містобудування та архітектури Харківської облдержадміністрації (2001–2008). Водночас викладав у Харківському університеті будівництва та архітектури (нині Харківський національний університет міського господарства ім. О. М. Бекетова), професор (з 1994), завідувач кафедри урбаністики (з 1998), виконуючий обов’язки ректора (з 2008), ректор (2011–2019). Доктор архітектури (2007), професор (2008).

Автор праць з проблем урбаністики, екологічної реабілітації архітектурного середовища міста. Серед реалізованих проєктів ― діловий і культурний центр на вулиці Чернишевській, Палац студентів Національної юридичної академії, церква Святого Олександра, вірменський храм Сурб Арутюна, памʼятники Г. Квітці-Основʼяненку, О. Бекетову та Г. Сковороді (усі — Харків, 1990-ті–2000-ні рр.). Академік Української академії архітектури (з 1997) та Інженерної академії України (з 2012). Голова Спілки головних архітекторів міст і областей України (1996–2001). Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2001). Заслужений (1997) і народний (2004) архітектор України. Почесний громадянин Харківської області (2014). Помер у Харкові [1, 5, 6].

***

Професійну досконалість Шкодовський здобув під час роботи у провідному Харківському інституті «Укрбудміськпроєкт», де пройшов усі щаблі проєктної діяльності: від техніка-кресляра, до начальника комплексної архітектурно-будівельної майстерні.

Цей досвід став основою розуміння самої суті архітектурної діяльності в сфері урбаністики і просторового планування: «Уся життєдіяльність людини проєктується на архітектуру. Людина і середовище знаходяться в постійній взаємодії, впливають одне на одне».

Юрій Михайлович як фахівець і творча особистість повною мірою не реалізувався б, якби не був художньо обдарованою людиною. Художні якості, неповторна манера, надзвичайна гуманістичність, тонке почуття гумору і самоіронії підносять його художні витвори до рівня загальнолюдських моральних і естетичних цінностей.

Діяльність архітектора Шкодовського у сфері образотворчого мистецтва, її професійний рівень визнані Національною спілкою художників України, членом якої він був обраний [6].

***

Як і належить зрілому майстру, Юрій Михайлович багато сил та часу приділяє вихованню достойної зміни. Він є автором підручників і науково-методичних матеріалів. На архітектурному факультеті Харківського університету будівництва та архітектури навіть існувала добра традиція: першокурсники причащаються до вибраної професії зустріччю з професором Шкодовським. Отож нікого не здивувало, коли він посів місце ректора. Під його керівництвом у 2011 році університет отримав статус національного.

За ініціативою Шкодовського у виші створено першу в Україні кафедру урбаністики, яка готує як фахівців-архітекторів для державних структур управління, так і проєктувальників у галузі містобудування. І зараз ректору часто дзвонять з обладміністрацій різних регіонів країни, запрошуючи харківських спеціалістів на управлінські посади та будівельні об’єкти [2].

***

Розповідає Ю. М. Шкодовський:

Так уже повелося, що зазвичай саме я проводжу ознайомчі зустрічі з першокурсниками архітектурного факультету і вважаю себе відповідальним за них протягом усього періоду їх навчання. Насправді це дуже клопітно. Студенти зараз отримують через різні канали стільки інформації, що викладачеві потрібно постійно вдосконалюватися, бути психологом і навіть актором, щоб «вкласти» у своїх учнів усе необхідне майбутнім архітекторам.

Будучи діючим архітектором, роботу в університеті я вважаю важливим і святим обов’язком. Зі своєю alma mater я пов’язаний міцно і назавжди. Тут, у ХІБІ, я починав, ставав на ноги як архітектор.

Мені дуже пощастило: новоспеченим першокурсником я потрапив на очі чудовій людині і педагогу Льву Олександровичу Яновицькому. Не знаю, що він у мені розгледів. Але переглянув мої малюнки, залишився ними задоволений (дякую Харківській школі ім. Рєпіна, яку я закінчив з відзнакою). І запросив мене на роботу до своєї майстерні в «Укрміськбудпроєкті». Так я, студент вечірнього відділення, потрапив у шестирічний кругообіг: вдень ― практична робота креслярем у майстерні, ввечері ― освоєння теорії в інституті. Було важко, але я витримав, оскільки з дитинства засвоїв, що все дається лише наполегливою працею. Шкода, що згодом вечірнє відділення закрили. Це була справжня школа професіоналізму і життя, в усякому разі для мене, і я вдячний долі, що пройшов її від початку до кінця.

Уже на третьому курсі я мав в активі об’єкти, побудовані за моїми проєктами. А до захисту диплома мав репутацію зрілого архітектора, «вів» будівельні майданчики в містах Східної України. Міцною виявилася наука моїх викладачів. Вони вчили професійному підходу до навчання і роботи. Наприклад, тісно «дружити» з суміжними дисциплінами, необхідними архітектору (геометрія, опір матеріалів, геологія, геодезія). І тепер я відчуваю себе зобов’язаним передати свої знання і вміння студентам, як це зробили мої великі вчителі ― Н. М. Підгорний, О. Ю. Лейбфрейд, О. О. Тіц, Л. О. Яновицький та інші.

Більше, ніж особистими досягненнями, пишаюся своїми учнями, а їх чимало працює і в Харкові, і по Україні, і за кордоном. Багаторічний досвід роботи головним архітектором міста, а потім і області переконав мене в необхідності підготовки фахівців, здатних керувати найскладнішим архітектурно-будівельним процесом в окремих містах і регіонах. І тепер в нашому університеті діє кафедра урбаністики, яку мені довірили очолити. Нова спеціальність професіонала-урбаніста об’єднує знання містобудівників-проєктувальників, вчених-прогнозистів і управлінців. Тут готуються майбутні головні архітектори районів, міст, областей. Це затребувано часом [4].

***

З інтерв’ю з Ю. М. Шкодовським:

Якби мені запропонували почати життя спочатку і знову обирати професію, я знову б обрав архітектуру. Мені ще в п’ятому класі пророкували, що я буду архітектором. Я ще не знав слова «архітектура», а вже малював будинки, робив їх макети. На міській околиці, де я жив у дитинстві, були купи будівельного піску. За допомогою фанерки я споруджував з цього піску будинки, замки, мости. Це було для мене щастям.

Я дуже люблю малювати. Живопис ― це наша архітектурна кухня. Тому більшість архітекторів малюють міські пейзажі: вулиці, будівлі. А я в живописі намагаюся філософствувати, розмірковувати на загальнолюдські теми. Для мене дуже важливий сюжет, душа, переживання людини. У мене є автобіографічні картини, про дитинство. А є ілюстрації до пісень. У моєму живописі багато музики, тому що я дуже люблю музику. Я пройшов непогану школу в оркестрі народних інструментів, грав на домрі. Потім, у шістдесяті роки, було загальне захоплення вокально-інструментальними ансамблями. Вісім років я був учасником такого ансамблю, грав на барабанах і гітарі, брав участь у концертах. Зараз я в тісному колі граю на гітарі, співаю пісні для душі. А ще пишу оповідання і малюю до них ілюстрації. Оповідань набралося вже з десяток, але я їх не публікую і досі нікому не показував. Коли люди на виставках бачать мої картини, вони не здогадуються, що деякі з них ― ілюстрації до моїх «літературних спроб». У мене є задум зробити колись виставку, де надруковані оповідання будуть висіти поруч із картинами, які їх ілюструють [3].

***

Професор Харківського національного університету будівництва та архітектури В. І. Кравець про Ю. М. Шкодовського:

Автор цих рядків мав задоволення багато років спілкуватися з цією чудовою людиною ― від його студентських років і майже до його передчасної смерті. Протягом усіх років навчання в колишньому ХІБІ Шкодовський відрізнявся фантастичним ставленням до улюбленої архітектури та образотворчого мистецтва, поєднуючи навчання на вечірньому відділенні архітектурного факультету з роботою в Укрміськбудпроєкті. Успішна творча робота в цій організації привела його в подальшому на посаду головного архітектора Харкова і області. Він активно працював як творчий обдарований архітектор, при цьому осмислюючи і сутність архітектури в наукових дослідженнях.

Юрій Михайлович успішно захистив кандидатську та докторську дисертації, присвячені проблемам всебічної реабілітації масової індустріально зведеної житлової забудови. Він створив свою наукову школу, випустивши чимало кандидатів і докторів архітектури. Мені важко говорити про Юрія Михайловича в минулому часі. Він був яскравою, артистичною, багатогранною особистістю і поза межами своєї архітектурної та наукової діяльності: чудово грав на гітарі, співав, любив поезію. Багато часу, при всій своїй зайнятості, віддавав образотворчому мистецтву, будучи обдарованим, неординарним художником. Юрій Михайлович був доброзичливою, чуйною людиною. Його смерть ― наша спільна втрата. Нам буде його не вистачати [6].

Джерела

1. Лаврентьєв І. М. Шкодовський Юрій Михайлович [Електронний ресурс] / І. М. Лаврентьєв, М. М. Дьомін // Енциклопедія Сучасної України. ― Текст. та граф. дані. ― Київ, 2025. ― URL : https://esu.com.ua/article-890614, вільний (дата звернення: 25.09.2025). ― Назва з екрана.

2. Професор архітектури : Юрій Михайлович Шкодовський // Почесні громадяни Харківської області (2006–2015). ― Харків, 2005. ― С. 449–458 : фот.

3. Шкодовский Ю. Вы его не знаете : интервью с глав. архитектором Харькова Юрием Шкодовским / записала Л. Татаринова // Городская газета. ― 2000. ― 5 окт. ― С. 4 : фот.

4. Шкодовский Юрий Михайлович // История ХИСИ ― ХГТУСА в лицах / под общей ред. Н. С. Болотских. ― Харьков, 2005. ― С. 260–261 : фот.

5. Шкодовський Юрій Михайлович // Харківщина : енциклопед. слов. / редкол. : С. І. Посохов та ін. ― Харків, 2014. ― С. 428 : фот.

6. Шкодовський Юрій Михайлович (16 листопада 1947 року–14 травня 2020 року) // Містобудування та територіальне планування: наук.-техн. зб. — Київ, 2020. — Вип. 74. — С. 3–5 : фот.