Дошку
на честь Л.
С. Палатника
відкрито 23 квітня 1999 року на будівлі фізичного
корпусу Харківського державного політехнічного університету (нині
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут») за
адресою вулиця Фрунзе (нині
Кирпичова),
2. Автор дошки — скульптор О. Демченко.
«Палатник Лев Самійлович. Видатний вчений, засновник наукової
школи з фізики тонких плівок та фізичного матеріалознавства тут працював з 1954
по 1994 роки».
1. Вчера // Вечерний Харьков. — 1999. — 24 апр. : фот.
2. Палатнику Леву Самійловичу: [мемор. дошка] // Скрижалі
історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 270–271 : фот.
3. Ясинский В. Он был ученым от Бога // Время. — 1999. —
27 апр. : фот.
Про відкриття меморіальної дошки Л. С. Палатнику.
З історії вищої освіти Харкова
Л. С. Палатник
Палатник Лев Самійлович (13(26).04.1909–2.06.1994) —
вчений у галузі фізичної хімії й фізичного матеріалознавства. Народився в м. Полтава.
Закінчив Харківський університет (1935). Працював на Харківському
електромеханічному заводі (1934–1947). Викладав у Харківському університеті
(1947–1961), завідувач кафедри неорганічної хімії (1954–1961).
Одночасно працював у Харківському політехнічному інституті:
завідувач кафедри металофізики (1954–1982), завідувач кафедри фізики металів і напівпровідників (1982–1988),
професор (1988–1994). Засновник і завідувач проблемної науково-дослідної
лабораторії мікроплівкової електроніки (з 1963). Доктор фізико-математичних
наук (1952), професор (1954). Автор понад 300 наукових праць з питань фізики
твердого тіла, теорії сплавів, фізики кристалів. Засновник наукової школи
фізики тонких плівок і фізичного матеріалознавства. Лауреат Державної премії
УРСР у галузі науки і техніки (1986). Заслужений діяч науки і техніки України (1992). Помер у
Харкові [2, 6, 8].
***
Юний Лев Палатник відзначався не тільки математичним
талантом, а й великими музичними здібностями, мріяв стати піаністом і
диригентом. Він займався музикою з педагогом, успішно витримав прослуховування
в Київській консерваторії. І тут, у 19 років, для нього настає момент істини,
момент вибору між музикою і наукою. Він обирає науку і вступає до Харківського
університету.
Причини цього вибору були не лише у відчутті свого
призначення в житті, а й у духовній атмосфері епохи, що кликала до осмислення і
перетворення світу. Дух науки, дух
математики перемагає, дух музики начебто відступає, але тільки для того, щоб у
єдиній гармонії з духом науки створити прекрасну симфонію його життя. Саме
симфонію, тому що Лев Самійлович ― це людина-оркестр у принципі та диригент за
покликанням.
Діяльна натура Палатника яскраво проявлялася в тому, що
ще в роки навчання в університеті він почав активно реалізовувати отримані
знання на практиці. Так, ще студентом він працював асистентом рентгенівської
лабораторії під керівництвом піонера впровадження рентгенівських методів
дослідження у виробництво Б. Я. Пінеса, який організував фізичну лабораторію
в Інституті вогнетривів. Здобуту в цій лабораторії майстерність
рентгенографічних досліджень та інтерес до дослідження складних
багатокомпонентних систем Лев Самійлович проніс через усе життя.
Після закінчення університету 1935 року Палатник очолив
лабораторію металофізичних методів дослідження ХЕМЗу і керував нею до початку
війни та евакуації. У ці ж роки розпочалася його активна наукова і викладацька
діяльність: він співпрацював з Харківським механіко-машинобудівельним інститутом
(нині НТУ «Харківський політехнічний інститут»), де читав студентам
фізико-механічного факультету спеціальні курси з фізики рентгенівських променів
і структурного аналізу.
У 1953 році ректор ХПІ М. Ф. Семко запрошує Палатника
завідувати кафедрою металофізики. Молодий професор почав усе практично з нуля:
на кафедрі не було пристойного устаткування, фізичний корпус був у післявоєнних
руїнах. І тут одразу ж проявилася одна з найчудовіших якостей
Льва Самійловича ― вміння захоплювати молодь, запалювати її ентузіазмом.
І хоча декому він «здавався мрійником і, можливо, навіть
прожектером», насправді він був за своєю вольовою природою першопрохідцем в
істинному сенсі цього слова. Професор вів своїх студентів і аспірантів у нові,
незвідані галузі науки, як підказувало йому його передчуття.
Дійсно, на початку 1950-х років займатися отриманням і
вивченням структури та властивостей тонких плівок означало мовою рафінованих
фізиків «займатися дурницями». Всупереч цьому Палатник інтенсивно розвиває
роботи в цій галузі. А всього за кілька років почався бум, пов’язаний з
мікромініатюризацією електроніки, що, як відомо, привело до якісних змін у
галузі електронно-обчислювальної техніки та визначило входження людства в нову,
інформаційну епоху. Геніальне чуття вченого, інтуїція привели його на поріг
нової ери, яку в ХХІ столітті назвуть епохою нанотехнологій [9].
***
Лев Самійлович був одним із засновників космічного
матеріалознавства. Під час польотів перших вітчизняних орбітальних станцій,
коли тільки створювалися космічні технології, саме за рекомендаціями професора Палатника
було проведено перші експерименти на борту космічних станцій «Салют-6», «Салют-7»,
«Мир». Серед них ― випаровування та конденсація плівок у космосі, дослідження
впливу космічного простору на структуру і властивості конструкційних та
функціональних матеріалів тощо. Плідна співпраця з космонавтами тривала близько
30 років.
На початку 70-х років Палатник був ініціатором створення
в ХПІ нового фізико-технічного факультету, на якому були зосереджені кафедри з
підготовки спеціалістів за перспективними напрямами науки і техніки: плівкові
технології, перетворення сонячної енергії, космічне і радіаційне
матеріалознавство [1].
***
Він умів і любив працювати з молоддю, був чудовим
лектором, організатором навчального процесу, ініціатором і керівником наукової
творчості. Його лекції били фонтаном знань та інтелекту, навколо нього завжди
збиралися талановиті молоді співробітники, аспіранти, студенти. Він був
генератором ідей, якими щедро ділився зі своїми учнями та колегами.
Під керівництвом Палатника кафедра металофізики ХПІ
перетворилася на потужну наукову установу з сучасним дослідницьким обладнанням
і, головне, з численними співробітниками, вихованцями його наукової школи,
талановитими і відданими науці вченими. Серед його вихованців 40 докторів і
близько 350 кандидатів наук.
Потужністю свого таланту й ентузіазму він захоплював
своїх учнів, дарував їм свій час, увагу й турботу. «Виховання
творчістю» ― таку назву мала його стаття, такий принцип сповідував вчений у
своїй педагогічній діяльності. «У студентському ранці ― жезл ученого», ― його девіз для
своїх учнів. Вони називали його «шефом» або «татом Льовою». Його вихованці
працюють у Європі, США, Ізраїлі, Кореї, Китаї, на Кубі, а в Харкові важко
назвати лабораторію, НДІ, завод, де б не працювали його учні. Лев Самійлович
керував своєю школою до кінця життя, як досвідчений диригент, як тонкий
музикант з абсолютним слухом на нове. Ось де стала в пригоді і в чому
проявилася повною мірою його диригентська майстерність, яку він реалізував,
створюючи чудові ансамблі вчених, кожен з яких досконало володів своїм інструментом
і вів свою партію [9].
***
Зі спогадів професора НТУ «ХПІ» В. М. Косевича:
До останнього дня Лев Самійлович зберігав завидну творчу
активність і спрагу до нового. Видатною подією у фізиці останніх років стало
відкриття високотемпературної надпровідності. І Лев Самійлович, маючи за
плечима вже понад 80 років, з юнацьким запалом кинувся в цю царину і невдовзі
продемонстрував науковій громадськості макет електромотора на
високотемпературних надпровідниках. Більше того, він встиг написати й
опублікувати кілька статей на цю тему, які викликали жвавий інтерес [4].
***
Зі спогадів професорки ХНАДУ С. С. Дьяченко:
Обговоренню результатів досліджень Лев Самійлович відводив
вечори. Зустрічі з учнями та колегами відбувалися в нього вдома. Квартира на
вулиці Гаршина була досить просторою, а перше, що вражало в ній ― рояль.
Це відразу якось налаштовувало на благоговійний лад.
Обстановка була неофіційною, Палатник іноді був у домашньому халаті, а його
дружина Катерина Яківна пригощала нас чаєм із печивом власного приготування (у
мене досі збереглися її рецепти).
Пам’ятаю, як на лекціях і під час бесід Лев Самійлович
палко переконував студентів, що займатися наукою дуже цікаво, що немає більшої
радості, ніж отримати новий результат, тим більше несподіваний. Він учив усіх нас не залишатися байдужими, не
втомлюватися дивуватися, безперервно ставити запитання «чому». Ми іноді нишком
посміювалися, коли він намагався здивувати нас тим, що маленький магніт тримає
важку деталь. Але ж він мав рацію: було чому дивуватися. Він заражав усіх цією
своєю прекрасною рисою: дивуватися навколишньому світу, бачити в ньому загадки
і горіти бажанням їх розгадати. Спасибі йому за це! [3].
Джерела
1. Бистріченко Г. В. Вагомий внесок Л. С. Палатника у розвиток
вітчизняної науки // Актуальні питання історії техніки : матеріали 6-ї
Всеукр. наук. конф. 4–5 груд. 2008 р. ― Київ, 2009. ― С. 36–39.
2. Вовк О. Палатник Лев Самійлович // Харківщина :
енциклопед. слов. / редкол.: С. І. Посохов та ін. ―
Харків, 2014. ― С. 262 : фот.
3. Дьяченко С. С. Он не
умел быть равнодушным // Лев Самойлович Палатник : у истоков эры микро- и
нанотехнологии (к столетию со дня рождения) : монография / Л. Л. Товажнянский,
А. Т. Пугачев, А. Л. Топтыгин и др. ― Харьков, 2011. ― С. 185–187.
4. Косевич В. М. Человек, который
поднял волну // Лев Самойлович Палатник : у истоков эры микро- и нанотехнологии
(к столетию со дня рождения) : монография / Л. Л. Товажнянский, А. Т. Пугачев,
А. Л. Топтыгин и др. ― Харьков, 2011. ― С. 210–213.
5. Михеева В. В. Палатник Лев Самойлович // Выдающиеся
педагоги высшей школы г. Харькова : биогр. словарь. ― Харьков, 1998. ― С.
456–458 : фот.
6. Палатник Лев Самійлович // Харьковский политехнический
: ученые и педагоги / Ю. Т. Костенко и др. ― Харьков, 1999. ― С. 226–227 : фот.
7. Палатник Лев Самійлович (1909–1994) // Навіки в пам’яті
(меморіальні дошки НТУ «ХПІ») : довідник / Л. Л. Товажнянський,
В. І. Ніколаєнко, Ю. Д. Сакара. ― Харків, 2014.
― С. 52–53 : фот.
8. Пугачов А. Т. Палатник Лев Самійлович // Енциклопедія
Сучасної України. ― Електрон. текстові дані. ― 2023. ― URL: https://esu.com.ua/article-878371 , вільний (дата
звернення: 17.04.2025). ― Назва з екрана.
9. Топтыгин А. Л. Симфония жизни // Лев Самойлович
Палатник : у истоков эры микро- и нанотехнологии (к столетию со дня рождения) :
монография / Л. Л. Товажнянский, А. Т. Пугачев, А. Л. Топтыгин и др. ― Харьков,
2011. ― С. 31–120.
Комментариев нет:
Отправить комментарий