Щукарєв О. М.

 

Дошку на честь О. М. Щукарєва відкрито 24 листопада 2011 року на будівлі хімічного корпусу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою вулиця Фрунзе, 2 (нині Кирпичова). Автор дошки — скульптор С. Гурбанов.

«Професор, видатний фізик, хімік і філософ. Один із піонерів кібернетики Олександр Миколайович Щукарєв. Працював тут у 1911–1931 рр. У 1926 році заснував кафедру фізичної хімії».

1. Гордиенко, В.   Известные ученые стали образцом для молодежи // Вечерний Харьков. — 2011. — 24 нояб.  — С. 3 : фот.

2. Зеленина, Е. Автор «мыслительной машины» вернулся в ХПИ // Время. — 2011. — 25 нояб. — С. 4 : фот.

Про відкриття меморіальних дошок вченим-хімікам В. Кошкіну й О. Щукарєву.

3. Щукарєву Олександру Миколайовичу: [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 340–341 : фот.

З історії вищої освіти Харкова

О. М. Щукарєв

Щукарєв Олександр Миколайович (2(14).11.1864–25.04.1936) — вчений у галузі фізичної хімії, винахідник, педагог. Народився в Москві. Закінчив фізико-математичний факультет Московського університету (1889), працював у ньому (1891–1910). Доктор хімії (1909), професор (1909). Професор Харківського технологічного інститут (1911–1930). Засновник кафедри фізичної хімії (1926). Заклав фундамент нової науки — термохімії. Автор більше 70 наукових праць. Помер у Харкові [2, 5].

***

Олександр Миколайович був людиною різнобічних інтересів. Крім праць із хімії він залишив після себе рукописи з питань історії та філософії, які видано за кордоном німецькою та французькою мовами. Професор Щукарєв був чудовим лектором. Сучасники відзначали, що в його лекціях м’якість і витонченість поєднуються з силою і переконливістю. На його публічних лекціях завжди збиралося багато слухачів, особливо учнівської молоді. Краса його промови, захопливий виклад фактів, проілюстрований яскравими прикладами, завжди справляли незабутнє враження на слухачів [4].

***

Наукові інтереси О. М. Щукарєва були набагато ширше його основної спеціальності: окрім хімії його цікавили такі питання, як логіка та методологія науки, а також логіка мислення. Його дослідженням у цій сфері сприяв переїзд вченого до Харкова. На початку ХХ століття у Харківському університеті викладав професор Павло Дмитрович Хрущов. Він, як і Щукарєв, захоплювався проблемою мислення. На основі ідей англійського математика В. С. Джевонса Хрущов побудував так зване «логічне піаніно». Цей прилад був винайдений Джевонсом у 1870 році як навчальний посібник для викладання курсу логіки.

Після смерті Хрущова його вдова передала «логічне піаніно» університету. Яким чином його відшукав Щукарєв, невідомо. Сам Олександр Миколайович згадував, що цей прилад дістався йому «у спадщину». Але, на відміну від Джевонса і Хрущова, Щукарєв розглядав цей пристрій не тільки як навчальний посібник, але і як технічний засіб механізації формалізованих сторін мислення. Щукарєв багато працював над ідеєю Джевонса і паралельно з викладацькою діяльністю все більше часу приділяв своєму новому хобі — удосконаленню «Машини логічного мислення». Вчений вніс у «логічне піаніно» Джевонса кілька змін, зокрема, додав світловий екран, який можна вважати попередником сучасних дисплеїв. Завдяки Щукарєву «Машина логічного мислення» набула нового життя, і вже в 1912 році він продемонстрував її на засіданні спілки фізико-хімічних наук при Харківському університеті. Після цього Щукарєв показував свою машину і в інших містах. А у квітні 1914 року представив свою вдосконалену «Машину логічного мислення» у Москві в Політехнічному музеї на лекції «Пізнання та мислення».

Його машина виглядала як ящик заввишки 40 см, завдовжки 25 см і шириною 25 см. У ящику було 16 штанг, що приводилися в рух натисканням кнопок, розташованих на панелі введення початкових даних. Кнопки впливали на штанги, ті ― на світлове табло, де словами висвічувався кінцевий результат. Поява «Машини логічного мислення» Щукарєва мала певний резонанс у науковому світі, який розділився на два табори: одні вважали це проривом у науці, інші ― обманом, оскільки «процес логічного мислення не може бути механізований».

На жаль, переважила саме друга точка зору, і «машину» Щукарєва забули, а його висновки визнали ненауковими і не вартими уваги. «Той, хто, на нещастя, далекозорий і бачить значно далі за інших, звичайно, не може втриматися, щоб не говорити про те, що він бачить і чого інші не можуть бачити», ― писав Щукарєв, відстоюючи свої погляди. Питання «а чи мислить машина» знову виникло лише через 36 років, коли великий англійський математик Алан Тюрінг опублікував свою роботу «Чи може машина мислити?». Доля «машини» Щукарєва невідома. Професор передав її на кафедру математики Харківського університету, а в подальшому слід її загубився у вогні Першої світової та громадянської воєн. До недавнього часу професор Олександр Щукарєв був відомий лише як видатний хімік, один із засновників термохімії, методи розрахунків якого застосовуються досі. Тепер його ім’я потрапило до підручників з історії інформаційних технологій, як творця однієї з перших у світі електричних логічних машин із світловим екраном [1; 3, с. 22–24].

Джерела

1. Бондаренко С. Перша в світі «Розумова машина» // Харківщина: перші та вперше : 50 розповідей. ― Харків, 2009. ― С. 40–44 : портр.

2. Булавін М. Щукарьов Олександр Миколайович // Харківщина : енциклопед. слов. / Харків. облрада, Харків. облдержадмін. ― Харків, 2014. ― С. 433 : портр.

3. Кошкин В. М., Дульфан А. Я. Профессор Александр Николаевич Щукарёв. Трудно быть гением. — Харьков : Факт, 2011. — 95 с.

4. Михеева В. В. Щукарев Александр Николаевич // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова : биогр. словарь. ― Харьков, 1998. ― С. 705–706 : фот.

5. Щукарев Александр Николаевич // Харьковский политехнический : ученые и педагоги / Ю. Т. Костенко и др. ― Харьков, 1999. ― С. 340–341 : фот.

6. Щукарєв Олександр Миколайович (1864–1936) // Навіки в пам’яті (меморіальні дошки НТУ «ХПІ») : довідник / Л. Л. Товажнянський, В. І. Ніколаєнко, Ю. Д. Сакара. ― Харків, 2014. ― С. 30–31 : фот.