Кошкін В. М.

 

Дошку на честь В. М. Кошкіна відкрито 24 листопада 2011 року на будівлі хімічного корпусу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою вулиця Фрунзе, 2 (нині Кирпичова). Автор дошки — скульптор С. Гурбанов.

«Професор, видатний вчений у галузі фізики і хімії конденсованого стану. Заслужений діяч науки і техніки, лауреат Державної премії України Володимир Мойсейович Кошкін Очолював кафедру фізичної хімії у 1982–2011 рр.».

1. Гордиенко В. Известные ученые стали образцом для молодежи // Вечерний Харьков. — 2011. — 24 нояб.  — С. 3 : фот.

2. Зеленина Е. Автор «мыслительной машины» вернулся в ХПИ // Время. — 2011. — 25 нояб. — С. 4 : фот.

Про відкриття меморіальних дошок професорам В. Кошкіну й О. Щукарєву.

3. Кошкіну Володимиру Мойсейовичу: [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 222 : фот.

З історії вищої освіти Харкова

В. М. Кошкін

Кошкін Володимир Мойсейович (20.11.1936–17.01.2011) — вчений у галузі фізичної хімії, фізики твердого тіла. Народився у Харкові. Закінчив Харківський університет (1959). Працював у НДІ основної хімії (1960–1966) та в Інституті монокристалів АН УРСР (1966–1982). Завідувач кафедри фізичної хімії Харківського політехнічного інституту (з 1982, нині Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»). Автор більше 200 наукових праць та статей, а також трьох поетичних збірок і книги есе з питань мистецтва. Доктор фізико-математичних наук (1972), професор (1981). Заслужений діяч науки і техніки України (2009). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2001). Помер у Харкові [1, 6].

***

Володимира Мойсейовича вирізняла надзвичайна широта інтересів. На своєму сайті він розділив їх на «Дослідження у фізиці» і «Дослідження поза фізикою». До першої групи віднесено дослідження в галузі фізики твердого тіла і напівпровідників. Друга група включає в себе етологічний механізм природного відбору, роботи про походження релігій і природу тероризму, статистичні дослідження психології, літератури і творчості.

У галузі освіти така широта інтересів реалізувалася в інтегральному підході до викладання природознавства. Він втілений у книзі «Вступ до природознавства» (у співавторстві з І. В. Синельник і О. Г. Шкорбатовим). З болем усвідомлюючи всі негативні тенденції в освіті, Кошкін тим не менше майже до останнього читав англійською мовою два спецкурси (з фізико-хімічного матеріалознавства та з кількісних методів у гуманітарних науках) для тих небагатьох студентів, хто виявляв до цього інтерес. Читав, навіть якщо приходило всього 3–4 слухачі.

Володимир Мойсейович жив постійною напруженою інтелектуальною працею. Сам він говорив, що успадкував цей стиль життя від батьків. Людина надзвичайно цілеспрямована, він встиг, уже хворіючи, довести до кінця важливу для нього книгу «Почуття і символи», написану в самобутньому нестандартному жанрі. Майже закінчив книжку про засновника кафедри фізичної хімії професора О. М. Щукарєва (яку завершила його співавторка Г. Я. Дульфан). І навіть із притаманними йому мужністю і гумором написав «Епілог (але ще не епітафія і навіть не епікриз)». І ще Кошкін жив постійним яскравим, насиченим спілкуванням із друзями та колегами. Він, безумовно, був майстром спілкування, щедрим на допомогу і підтримку, на розуміння, на творчі ідеї [4].

***

Можливо, у Харкові є вчені й більш маститі, які здійснили більше відкриттів, яких більше цитують у світовій науковій пресі. Але професор Кошкін у наш утилітарний час, коли у багатьох немає часу й сил на «зайве», реалізувався не тільки у своїй улюбленій науці ― фізичній хімії.

Філософ і поет, публіцист і методолог освіти, він вирізнявся з-поміж багатьох колег широтою і глибиною осягнення, а головне ― ставленням до світу. Він досліджував механізми в теорії еволюції, періодичні процеси в психології соціуму, намагався розібратися в природі тероризму і у психології поезії. Емоційне сприйняття світу, науки, мистецтва, суспільства, спроби виміряти ці ефемерні речі за допомогою математики та фізики ― для Кошкіна все це не було «зайвим». Можливо, саме це й було справжнім сенсом його життя. У наш час вузьких фахівців людина з таким діапазоном мислення і такою дослідницькою жагою ― велика рідкість [2].

***

Згадує професор ХНУ ім. В. Н. Каразіна О. І. Коробов:

«“Я зробив усе, що міг, і нікого не зробив нещасним”. Потрібно бачити і чути, як Володимир Мойсейович цитує цю фразу В. Вернадського в одному з інтерв’ю. Це і про нього. Багатьох обдаровуючи, він стежив і за тим, щоб нікого не зробити нещасним. Він не просто допомагав, підтримував, радив, рецензував, опонував. Він робив це щедро і з вираженим задоволенням. Вражаюче життєлюбство й особливий дар спілкування ― його невід’ємні риси. Професор Кошкін надзвичайно тонко відчував людей і прискіпливо розбирався в усьому, чим займався. Його спадщина не вичерпується друкованим Словом. Він заронив або примножив зерна доброти і життєлюбства у багатьох із тих, кому пощастило з ним спілкуватися».

Згадує професор ХНУ ім. В. Н. Каразіна І. М. В’юник:

«Із Володимиром Мойсейовичем Кошкіним я познайомився 1996 року під час підготовки ним відгуку на мою докторську дисертацію, опонентом якої він був. Володимир Мойсейович несподівано отримав “гарячу” путівку в санаторій, терміново потрібно було їхати. Він запросив мене до себе додому в П’ятихатки, я приїхав до нього з дисертацією та авторефератом. Протягом 20 хвилин він переглянув дисертацію, поставив мені два або три запитання щодо роботи, і приблизно через 25 хвилин відгук був готовий. Мене здивувала не тільки швидкість, з якою він був написаний, а й якість інтерпретації основних наукових результатів роботи і висловлених критичних зауважень. Володимир Мойсейович був геніальним ученим. З ним було легко і просто спілкуватися».

Згадує співробітник В. М. Кошкіна Ю. І. Долженко:

«Запам’ятався один із останніх його візитів на кафедру. Ми всі зібралися у кабінеті. Володимир Мойсейович усіх оглянув і вимовив: “Сподіваюся, я нікому не нашкодив”. Він завжди трепетно ставився до кожного співробітника кафедри: від професора до лаборанта, всіляко підкреслював достоїнства і внесок кожного. І та тепла, майже сімейна атмосфера, яка панувала на кафедрі протягом його 25-річного керівництва, згадується зараз із теплотою і вдячністю. Його немає, але він у наших серцях» [4].

Джерела

1. Зайцев Ю. І. Кошкін Володимир Мойсейович // Енциклопедія Сучасної України. ― Київ, 2014. ― Т. 15. ― С. 103–104 : фот.

2. Зеленина Е. Завещание профессора Владимира Кошкина // Время. — 2011. — 20 янв. — С. 5 : фот.

3. Зеленина Е. «Чувства и символы» Владимира Кошкина // Время. — 2009. — 29 дек. — С. 3 : фот.

Харківський вчений видав книгу есе про мистецтво.

4. К 80-летию со дня рождения Владимира Моисеевича Кошкина // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Сер. Хімія. —2016. — Вип. 27 (50). — С. 95–97 : портр.

5. Кошкин В. «Придумывать новое ― это удовольствие. Как любовь» : монологи профессора Кошкина / записала Елена Зеленина // Время. ― 2006. ― 21 нояб. ― С. 2.

6. Кошкин Владимир Моисеевич // Харьковский политехнический : ученые и педагоги / Ю. Т. Костенко и др. ― Харьков, 1999. ― С. 155–156 : фот.

7. Кошкін Володимир Мойсейович (1936–2011) // Навіки в пам’яті (меморіальні дошки НТУ «ХПІ») : довідник / Л. Л. Товажнянський, В. І. Ніколаєнко, Ю. Д. Сакара. ― Харків, 2014. ― С. 30–31 : фот.

8. Михеева В. В. Кошкин Владимир Моисеевич // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова : биогр. словарь. ― Харьков, 1998. ― С. 338–339 : фот.