«Герой Социалистического
Труда Заславский Александр Владимирович. 27.III.1920 – 28.VIII.1996. Слесарь-инструментальщик
з-да ХЭМЗ. 1922-СССР-1991».
Чернова, Н. Вклонімось мужності героїв // Слобідський край. – 2009. – 9 трав. – С. 1, 3.
Про встановлення меморіальних дошок Героям Соціалістичної Праці на фасаді Палацу культури Харківського електромеханічного заводу, серед яких О. В. Заславський.
Харків’яни – Герої Соціалістичної Праці: О. В. Заславський
Олександр Володимирович Заславський (27.03.1920 – 28.08.1996) – український радянський діяч, новатор виробництва, слюсар інструментального цеху Харківського електромеханічного заводу Харківської області. Депутат Верховної Ради УРСР 5–6-го скликань. Герой Соціалістичної Праці.
Народився у Харкові. Після школи ФЗУ працював слюсарем-інструментальником електромеханічного заводу імені 50-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції. У вересні 1941 року Олександр був призваний до Червоної Армії, був заступником командира взводу. Після демобілізації 26 грудня 1946 року повернувся на підприємство. У 1953 році відомий новатор виробництва удостоївся за цінну раціоналізаторську пропозицію Золотої медалі ВДНГ.
Восьму п'ятирічку з продуктивності праці виконав за 3,5 роки, підвищив продуктивність праці за три роки п'ятирічки на 40 відсотків. У 1952 році за впровадження на виробництві нових форм праці Олександр Володимирович отримав Сталінську премію ІІІ ступеня, в 1956 – отримав орден ″Знак Пошани″, в 1959 був обраний депутатом Верховної Ради УРСР. У 1965 році О. В. Заславський отримав орден Леніна, у квітні 1971 – орден Жовтневої Революції. 17 листопада 1971 року за досягнення у розвитку електротехнічної промисловості Президія Верховної Ради СРСР присвоїла Заславському Олександру Володимировичу звання Героя соціалістичної Праці [2, 8].
***
«Інструментальний цех – арсенал кожного заводу. А у першому інструментальному ХЕМЗу зосереджено виробництво найскладніших прес-форм і штампів. Тут зібралися слюсарі вищої кваліфікації. Їм не поступаються і робітники інших професій – токарі, фрезерувальники, стругальники і шліфувальники. Всі вони – гордість ХЕМЗу, його краса!
Олександра Володимировича бачу здаля. Його робоче місце за слюсарним верстатом перше від вікна. Тут працює він з того часу, як повернувся з служби у армії… Заславський виглядає молодо, як на свої роки… Погляд допитливий і гострий. Руки впевнено і вправно орудують мініатюрним інструментом – слюсар виконує остаточну доводку прес-форми. І вона яскраво виблискує перед Заславським своєю чудернацькою порізьбленою поверхнею. Немов уламок гірського кришталю або підтала на сонці крижина» [1].
***
«Чому хлопець з Плехановки обрав саме цей шлях: десяток кроків – більша половина життя?
Мабуть, все-таки тому, що в родині харківського робітника Володимира Заславського всі чоловіки були металістами. Це головне, а ще тому, що на ХЕМЗі була чудова футбольна команда. А кращими гравцями вважали хлопчаки слюсарів-інструментальників Василя Коптєва і Антона Шведова.
Пристрасний уболівальник, Герой Соціалістичної Праці Олександр Володимирович Заславський і сьогодні з гордістю іменує по-батькові своїх вчителів слюсарної і футбольної майстерності: Василь Васильович, Антон Григорович. Хоча різниця у віці не така вже й велика між ними була. Мабуть, міг би стати футбольною ″зіркою″, майстром напівзахисник заводської команди Олександр Заславський, адже футбол – теж талант і працелюбність.
Він став майстром. Великим, справжнім майстром справи, відмінна риса якої точність.
На верстаку креслення, пластмасові деталі найскладнішої конфігурації. Корпуси потужних електровимикачів, приладів. Важко уявити, навіть, що ці речі виготовлені одним рухом преса. За годину їх надходить на конвеєр десятки, сотні…
Прямокутний шматок металу, щоб стати прес-формою, не сходить з верстака Заславського місяцями.
Але коли він стає нею, жоден ВТК не може знайти відхилень, крім тих, що допускаються технологією. Плюс-мінус мікрони…» [9].
***
Зі спогадів Олександра Володимировича Заславського:
«Слово ″Тракторострой″ я впервые услышал ранней осенью, когда только зазолотились верхушки каштанов в парке возле Дворца культуры, а мы пошли в школу. Подробнее о Тракторострое рассказал отец. Возле станции Лосево, говорил он, началось сооружение тракторного завода. Он станет одним из крупнейших в стране и будет выпускать ежегодно тысячи мощных машин, которые полностью заменят лошадей в сельском хозяйстве. <…> В составе ударных бригад рабочих отец добровольно ездил в выходные дни на строительство заводских корпусов. А возвращаясь, привозил новые рассказы о ходе работ, о людях, там трудившихся.
Как-то раз разговорились о Тракторострое с приятелем, таким же как и я, десятилетним мальчишкой. Оказалось, что и он наслышан об этой большой стройке, проходившей к тому же, невдалеке от нас. Разговаривая, подошли к динамику. Возле него собрались десятки людей. Прислушались и мы к голосу диктора. Рассказывали по радио о Тракторострое, о том, что значительную помощь в создании ХТЗ оказывают представители рабочего класса Харькова, труженики паровозостроительного, электромеханического заводов. Да это же про наших, про петинских! Стали мы строить новые планы, и решили завтра же отправиться на Тракторострой. Дома, естественно, никому ничего не сказали. С утра, вместо того чтобы идти в школу, поехали в Лосево устраиваться на работу. Чем закончилось это путешествие – догадаться не трудно. Нам объяснили, что мы должны еще подрасти и многому научиться. Дома ждал нагоняй за прогул занятий в школе» [3, с. 14–15].
***
«В труде инструментальщика – свои особенности. Пожалуй, нет такой смены, когда бы не пришлось выполнять новые задания. А это требует большого мастерства, постоянного творческого поиска, высокой ответственности. Мы изготовляем пресс-формы для пластмасс и литья под давлением весом от пятидесяти килограммов до трех тонн. Нужна повышенная точность, ведь от качества пресс-формы зависит качество будущих деталей.
В первом инструментальном цехе электромеханического завода членов нашей бригады считают пионерами освоения многих технических новшеств. К примеру, предложенная нами новая конструкция пресс-формы крышки для автоматического переключателя позволила значительно сократить время на ее изготовление. Прежде уходило три дня, сейчас – одна смена. Значительно легче стал и труд фрезеровщика. Совместно с сотрудниками сварочной лаборатории мы разработали и внедрили технологию ремонта поломанных и забитых вставок для пресс-форм, что избавляет от необходимости изготовлять полностью пресс-формы.
Таких примеров можно привести много. Они говорят о творческом подходе членов бригады к своему делу, стремлении добиваться высоких результатов с наименьшими затратами» [4].
***
«Когда человек начинает постигать законы творчества, безразлично, слесарь ли он, живописец ли, кузнец или писатель, в силу вступает неразменное, неумолимое, необратимое время. Надо успеть! Начинаешь понимать цену секунд. Надо сделать то, о чем мечтаешь. Сделать сегодня лучше, чем вчера, завтра – лучше, чем сегодня. И, конечно, быстрей. И обязательно на совесть» [5, с. 15].
Джерела
1. Гавриленко, В. Совість // Вечірній Харків. – 1975. – 16 лип. – С. 3.
2. Дикань, А. Заславский Александр Владимирович// Золотые звезды Харьковщины / Алексей Дикань. – Харьков, 2008. – С. 112–113.
3. Заславский, А. Моя забота : док. очерк. – Харьков: Прапор, 1981. – 102 с. – (Грани нашей жизни)
4. Заславский, А. В поиске каждый // Красное Знамя. – 1979. – 1 февр. – С. 2.
5. Заславский, А. В. Поиск – каждый день // Идти непременно дальше : [сб. ст.]. – Харьков, 1975. – С. 7-17.
6. Заславський, О. Вимогливість до себе // Соціалістична Харківщина. – 1974. – 9 жовт. – С. 4.
7. Заславський, О. В. Причетність до спільної справи // Вечірній Харків. – 1975. – 6 груд. – С. 2.
8. Заславський Олександр Володимирович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія – Текст. та граф. дані.– URL : https://numl.org/r3K, вільний (дата звернення : 25.11.2019). – Назва з екрана.
9. Соловйов, М. Плюс-мінус мікрони // Вечірній Харків. – 1971. – 13 лют. – С. 1, 2.
Комментариев нет:
Отправить комментарий