Борзенко С. О.

Дошку на честь С. О. Борзенка встановлено 20 серпня 1981 року за адресою вулиця Сергія Борзенка, 1. Дошку демонтовано у вересні 2024 року.

 

«Ця вулиця названа іменем Героя Радянського Союзу письменника та журналіста, кореспондента газети «Правда» Сергія Олександровича Борзенка. 1909–1972 р.р.».

Вулиця Сергія Борзенка // Вечірній Харків. – 1981. – 22 серп. – С. 1.

Про відкриття меморіальної дошки на фасаді одного з будинків вулиці Сергія Борзенка.

Харків’яни – Герої Радянського Союзу: С. О. Борзенко

«Борзенко Сергій Олександрович (19.06 (02.07).1909, Харків – 19.02.1972, Москва): письменник, журналіст. Герой Радянського Союзу (1943), полковник. До 1941р. жив у Харкові. Трудове життя розпочав підлітком на харківських заводах «Серп і молот», «Світло шахтаря», у трамвайному депо. Без відриву від виробництва закінчив Харківський електротехнічний інститут (1934). У 14 років почав писати вірші. Був робкором, співробітником заводських багатотиражок, кореспондентом обласної газети «Соціалістична Харківщина». У 1933 р. вийшла перша збірка його оповідань. Учасник Другої світової війни, полковник. Друкувався у фронтових газетах, був спецкором «Правди». У 1943 р. за участь у форсуванні Керченської протоки Борзенку одному з перших письменників і журналістів було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У 50-ті роки ХХ ст. працював кореспондентом у різних країнах. Автор романів, оповідань, нарисів російською мовою. Йому належить літературний запис книги Ю. Гагаріна «Дорога в космос». Помер у Москві. Його ім'ям названі вулиці у Харкові та Керчі, площа в Краматорську» [4].

***

«В первые дни войны старший лейтенант запаса Борзенко С. А. получил назначение специальным корреспондентом газеты «Знамя Родины» 18-й армии. Ему неоднократно приходилось вместе с воинами ходить в разведку, участвовать в атаках, ночных поисках, захвате языка, воевать вместе с партизанами.

В феврале 1943 года с бойцами Северо-Кавказского фронта и моряками Черноморского флота и Азовской военной флотилии, возглавляемых лейтенантом Оглотковым, военный корреспондент Борзенко С. А. ворвался в пригород Новороссийска – Станичну.

В составе десанта, форсировавшего Керченский пролив 1-го ноября, высадился в Крыму и Сергей Александрович. Вместе с воинами майор в первый день отбил 10 яростных атак врага, а в другие – по 11–17 атак. Заменив командира, он 16 дней находился на плацдарме, пока отряд не выполнил поставленную задачу. Одновременно офицер исполнял и обязанности корреспондента. Своевременно информируя газету о боевых действиях.

<…> Последнюю свою корреспонденцию о войне "На улицах Берлина" Борзенко С. А. опубликовал 28 апреля 1945 года» [3, с. 12–13].

***

«Після бою командир дивізії генерал-майор Кириченко перед строєм бійців обійняв і поцілував Борзенка. Потім узяв в одного з козаків пістолет-кулемет і сказав, передаючи його письменникові:

– Візьми це автоматичне перо, яким козаки розписують пику Гітлерові, носи не тільки на пам'ять!

З того часу Сергій Борзенко не розлучався з дорогим дарунком. Не раз виручав його в сутичках з ворогом вірний ППД» [1, с. 104].

***

«У своїх мемуарах "Десант на Ельтиген" командир 318-ї Новоросійської стрілецької дивізії генерал-майор Василь Гладков згадує: "…Мені доповіли, що кореспондент армійської газети в бою за висадку проявив винахідливість і хоробрість. Коли катер у 40 метрах від берега сів на мілину проти дзоту, з якого бив великокаліберний кулемет, Борзенко першим подав команду "За борт!" і вивів людей з-під вогню. На березі, подолавши мінне поле, його група зайшла з тилу і знищила дзот, який заважав підходити нашим суднам. Потім він ходив з Мовшовичем у контратаку виручати "Висоту відважних"…"

<…> Черговий матеріал з "Вогняної землі" було доручено передати до редакції газети через важко пораненого офіцера, якого вивозили на Таманський берег – "Велику землю" – на морському мотоботі. Але мотобот підірвався на міні в Керченській протоці, і всі загинули. Морські хвилі винесли тіло загиблого офіцера на берег. Матеріал майора Сергія Борзенка знайшли серед нечисленних збережених документів загиблого моряка. І його відразу ж відправили для опублікування в газеті "Знамя Родины".

Армійська газета "Знамя Родины" фактично вела "літопис" Керченсько-Ельтигенської десантної операції, у підготовці матеріалів для якої безпосередньо брав участь майор Сергій Борзенко» [6, с. 5].

Джерела:

1. Гавриленко, В. Письменник-герой // Прапор. – 1959. – № 7 – С. 104–105.

2. Гамерская, И. Сергей Борзенко, журналист и воин / И. Гамерская, О. Запорожская // Время. – 2009. – 2 июля. – С. 4.

3. Дикань, А. П. Борзенко Сергей Александрович // Герои Харьковщины / А. П. Дикань. – Харьков, 1998. – С. 12–13 : фот.

4. Доценко, І. І. Борзенко Сергій Олександрович // Літературна Харківщина. – Харків: Майдан, 2007. – С.45.

5. Корсунский, В. Харьков. Улица Сергея Борзенко // Панорама. – 2002. – 29 берез. (№ 13). – С. 16.

6. Купцов, А. Ім’я харківського журналіста на Алеї Слави в Керчі // Слобідський край. – 2012. – 12 трав. – С. 5.

7. Різниченко, Т. М. Борзенко Сергій Олександрович // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2004. – Т. 3. – С. 290 : фот.