Дошку на честь О. С. Остапенка встановлено
17 січня 2025 року на фасаді комунального закладу «Харківський
ліцей № 34 Харківської міської ради» за адресою вулиця Локомотивна, 2.
«У цьому закладі в період 1999‒2007 рр. навчався Остапенко Олексій Сергійович (13.11.1992‒03.08.2024). Позивний
― Пластид. Герой, який загинув за свободу та незалежність України. В/ч А0281, 95
окрема десантно-штурмова Поліська бригада. Герої не вмирають!».
Герасименко В. В Харкові відкрили меморіальну дошку загиблому
українському бійцю Олексію Остапенку [Електронний ресурс] / Владислав
Герасименко // Ґвара Медіа : новини. ― Текст. та граф. дані. ― 2025. ― 17 січ. ―
URL:
https://gwaramedia.com/v-harkovi-vidkrili-memorialnu-doshku-zagiblomu-ukrayinskomu-bijczyu-oleksiyu-ostapenku/, вільний (дата звернення: 01.07.2025). ― Назва з екрана.
Про встановлення меморіальної дошки на честь
О. С. Остапенка.
Харків’яни ― герої
російсько-української війни
О. С. Остапенко
Остапенко Олексій
Сергійович (13.11.1992‒03.08.2024) народився в Харкові. 1 вересня 1999 року пішов
до 1 класу середньої загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 34
Червонозаводського району м. Харкова (з 04.07.2023 комунальний заклад
«Харківський ліцей № 34 Харківської міської ради») та був випущений з 9
класу в 2007 році.
Олексій був
цілеспрямованим, чесним, відкритим та відповідальним. З серпня 2014 року до
березня 2015 року брав участь в антитерористичній операції (служив у частині В
4750 окремого мотопіхотного 42 батальйону територіальної оборони).
З початком
повномасштабного вторгнення Олексій, не вагаючись, став на захист Батьківщини:
після проходження підготовки з 13.08.2022 зарахований у військову частину
А0281. Був головним сержантом, командиром відділення, сапером із позивним
Пластид інженерної розвідки інженерно-саперного взводу 95 окремої десантно-штурмової
Поліської бригади у складі десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Разом зі своїми побратимами брав участь у боях у гарячих точках.
Не зважаючи на наслідки
отриманих контузій та поранень, продовжував виконувати завдання у складі підрозділу.
Загинув, виконуючи
завдання в населеному пункті Північне Бахмутського району Донецької області. В
Олексія залишилися дружина і син.
Нагороджений орденом «За
мужність» ІІІ ступеня [2].
***
Після школи здобув
середню спеціальну освіту в Харківському електромеханічному технікумі
транспортного будівництва (зараз
Харківський політехнічний фаховий коледж — Уклад.). Працював на будівництві, мав бригаду, яка виконувала
внутрішні роботи в нових забудовах.
«Головним його хобі була
рибалка. Він туди рідко виривався, але постійно планував. Обожнював сина і
відпочинок з ним — Марку 6 років, він був його душею. Мріяв про приватний
будинок, жартував, що там можна ходити по двору в нижній білизні, і ще мріяв
про велику собаку. У 2023 році він привіз алабая з Донбасу. Ще дуже обожнював
авто і мріяв про позашляховик, у 2024 році здійснив мрію і купив Mitsubishi
Outlander», — ділиться Яна Остапенко.
«2 серпня він попередив,
що йде на задачу в Торецьк, але це задача була не його, а відказників. Я одразу
почала хвилюватися, бо до 9-ї ранку 3 серпня він мав вийти на зв’язок, а було
тихо, і я розуміла, що все йде не так. Об 11 ранку мені повідомили про його
поранення в ногу та евакуацію, а о 15:00 — що він не вижив від отриманих
травм. Як з’ясувалося, евакуацію обстріляли зі скидів, і він дістав уламкове в
печінку. Без медичного обладнання врятувати не вдалося. У той момент мені
вирвали серце. Найнікчемніші забрали найкращого», — обурюється вдова.
Побратими через вогонь
російської армії не могли забрати тіло півтори доби.
«Командир пообіцяв
привезти мені його за будь-яку ціну. Я чекала кожну хвилину, стискаючи в руках
мокрий від сліз телефон. 4 серпня о 21:00 хлопці відписалися, що витягли тіло»,
— говорить дружина.
Поховали захисника на
18-му кладовищі рідного Харкова [1].
***
У складі бригади брав
участь і зробив вагомий внесок у заходах на захист України в найгарячіших
населених пунктах, а саме: н.п. Камʼянка Донецької області, н.п. Кремінна
Луганської області, н.п. Довгеньке Ізюмського району Харківської області, н.п.
Діброва Луганської області, н.п. Синьківка Купʼянського району Харківської
області, н.п. Терни Донецької області, н.п. Північне Бахмутського району
Донецької області.
Був цінним воїном для
бригади, надійним побратимом, навчав, вів за собою. На нього міг покластися
командир, ніколи не підводив, виконував найскладніші задачі.
Не дивлячись на наслідки
отриманих контузій і зміщення хребців у спинному відділі, продовжував
виконувати свої задачі в складі підрозділу.
Отримані нагороди:
2015 р. — відзнака
Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
2015 р. — нагрудний знак
«Учасник АТО»;
19.11.23 — Почесний нагрудний
знак «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України;
5.12.23 — нагрудний знак
«За особисту хоробрість»;
31.05.24 — нагрудний
знак «Ветеран війни — Учасник бойових дій»
17.06.24 — орден «За
мужність» ІІІ ступеня [5].
***
«За особисту мужність,
виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності
України, самовіддане виконання військового обов’язку постановляю:
Нагородити орденом "За
мужність" ІІІ ступеня
<…>
ОСТАПЕНКА Олексія
Сергійовича — старшого сержанта» [6].
Джерела
1. Вакуленко Є. «Найнікчемніші
забрали найкращого»: згадаймо військового Олексія Остапенка, який боронив
Донеччину [Електронний ресурс] / Євген Вакуленко // Вільне радіо. ― Текст. та
граф. дані. ― 2024. ― 12 жовт. ― URL: https://freeradio.com.ua/nainikchemnishi-zabraly-naikrashchoho-zhadaimo-viiskovoho-oleksiia-ostapenka-iakyi-boronyv-donechchynu/,
вільний (дата звернення: 08.09.2025). ― Назва з екрана.
2. [Довідка про Остапенка
Олексія Сергійовича] // Біографічні довідки осіб, запропонованих до вшанування
шляхом встановлення меморіальних дощок на фасадах будівель закладів загальної середньої
освіти міста Харкова. ― 1 арк. ― Рукопис.
3. Меньшикова Є. Меморіальну
дошку Олексію Остапенку, полеглому на Торецькому напрямку, відкрили у Харкові
[Електронний ресурс] / Єлізавета Меньшикова // Суспільне Харків. ― Текст. та
граф. дані. ― 2025. ― 17 січ. ― URL: https://suspilne.media/kharkiv/927385-memorialnu-dosku-oleksiu-ostapenku-poleglomu-na-bahmutskomu-napramku-vidkrili-u-harkovi/,
вільний (дата звернення: 01.07.2025). ― Назва з екрана.
4. Олексій
Остапенко [Електронний ресурс] // Меморіал : платформа пам’яті. ― Текст. та
граф. дані. ― URL: https://www.victims.memorial/people/oleksii-ostapenko,
вільний (дата звернення: 24.11.2025). ― Назва з екрана.
5. Петиція про
присвоєння звання Героя України головному сержанту Остапенко Олексію
Сергійовичу (посмертно) [Електронний ресурс] : петиція №22/232808-еп, 23 серп. 2024 // Електронні
петиції : офіц. інтернет-представництво Президента України. ― Текст. та граф.
дані. ― 2024. ― 23 серп. ― URL: https://petition.president.gov.ua/petition/232808,
вільний (дата звернення: 01.07.2025). ― Назва з екрана.
6. Про відзначення державними нагородами України [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 17.06.2024 № 352/2024 // Президент України : офіц. інтернет-представництво. ― Текст. та граф. дані. ― URL: https://www.president.gov.ua/documents/3522024-50925, вільний (дата звернення: 01.07.2025). ― Назва з екрана.
Немає коментарів:
Дописати коментар