Дошку на честь І. П.
Осипова відкрито 17 листопада 2015 року на будівлі хімічного корпусу
Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою
вулиця Кирпичова, 2. Автор дошки ― скульптор О. Рідний.
«У хімічному корпусі з 1906 року до 1918 року жив та
працював видатний учений-хімік, у 1915–1918 роках ― директор (із 1917 року ―
ректор) Харківського технологічного інституту, доктор хімії, заслужений професор
Іван Павлович Осипов. 11.08.1855–04.11.1918».
Осипову Івану Павловичу : [мемор. дошка] // Скрижалі
історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 267 : фот.
З історії вищої освіти Харкова
І. П. Осипов
Осипов Іван Павлович (30.07(11.08).1855–4.11.1918) —
вчений-хімік. Народився у Харкові. Закінчив фізико-хімічне відділення
фізико-математичного факультету Харківського університету (1876), викладав у
ньому (з 1876), професор (з 1894). Викладав у Харківському технологічному
інституті (1906–1918, нині НТУ «Харківський політехнічний інститут»), професор
і завідувач хімічної лабораторії (з 1906), директор (з 1915), ректор (1917–1918). Доктор хімії (1893),
професор (1911). Автор понад 200 наукових праць та статей з питань будови
органічних сполук, проблем термохімії й хімії розчинів, підручників з
органічної й неорганічної хімії. Голова Товариства фізико-хімічних наук при
Харківському університеті (1891–1918). Член Російського фізико-хімічного товариства (з 1887),
Паризького (з 1888) та Берлінського (з 1889) хімічних товариств.
Співорганізатор вищих жіночих освітніх закладів Харкова (Вищі
сільськогосподарські курси для жінок, Вищі жіночі курси Товариства
взаємодопомоги працюючих жінок, Харківський жіночий політехнічний інститут). Помер
у Харкові [2, 5, 6].
***
1 вересня 1906 року І. П. Осипова зараховано на посаду
професора з органічної хімії ХТІ з одночасним завідуванням хімічною
лабораторією. Талант ученого цінувався. Задля ефективної науково-педагогічної діяльності
в ХТІ Осипову створено всі умови. Професору виділено казенну квартиру на
другому поверсі хімічного корпусу інституту.
Вже 27 жовтня 1906 року на засіданні Навчального комітету
ХТІ кандидатуру І. П. Осипова висунули на посаду помічника (заступника)
директора інституту, але він скромно відмовився. Хоча Івана Павловича було
призначено на посаду професора органічної хімії, у технологічному інституті він
викладав не лише цю дисципліну, але й неорганічну та аналітичну хімію.
Учений докладав чимало зусиль задля організації високого
рівня лекцій, які супроводжувалися цікавими дослідами. За період роботи в ХТІ
Осипов завершив та видав чотири підручники. Із притаманною для нього
наполегливістю та прагненням до удосконалення Іван Павлович докладав зусилля
щодо поліпшення функціонування та забезпечення подальшого розвитку хімічної
лабораторії ХТІ, яку він очолював. Завдячуючи його наполегливості, до штату додалося троє
нових лаборантів, а на придбання сучасних приладів та обладнання виділялися
значні кошти. Лабораторія складалася з чотирьох відділень: неорганічної,
органічної, аналітичної і фізичної хімії.
У вересні 1913 року керівництво цими підрозділами
поділено між професорами Осиповим та Щукарєвим за ініціативою останнього. За
взаємною згодою за Осиповим залишилося органічне та аналітичне відділення, за
Щукарєвим — неорганічне та фізичне. Історія з розподілом яскраво
продемонструвала інтелігентність, безконфліктність та скромність
І. П. Осипова, його здатність ставити наукові та освітні інтереси
вище за особисті.
Окрім ХТІ, Осипов у ці роки викладав хімічні науки
паралельно і в інших навчальних закладах Харкова: в університеті, на Вищих
жіночих курсах, у жіночому медичному інституті.
У цей період професор розробив авторський курс «Наукові
основи експертизи в справах про підпал та про підробку» для студентів
юридичного факультету університету. Як знавця, його неодноразово запрошували слідчі
Харківського окружного суду для проведення судових експертиз. Як авторитетний
учений-хімік, Осипов представляв рідний технологічний інститут на низці наукових
з’їздів та інших публічних заходах.
У 1914 році у Харкові в районі університетського
клінічного містечка завершилося зведення нового хімічного корпусу медичного
факультету університету, ініціатором побудови якого був Осипов. Його заповітною
мрією було створення хімічного наукового інституту. Переїзд хіміків до нового
корпусу призначили на серпень 1914 року. Але планам Івана Павловича не судилося
здійснитися до кінця — спалахнула Перша світова війна, і цей корпус було
передано військовому відомству під лазарет. Уже в радянські часи, у 1920–1921
рр., корпус було запропоновано хімікам Харківського інституту народної освіти,
створеного після закриття Харківського університету. Але тогочасна матеріальна
база хімічного факультету не дозволила забезпечити освоєння нового корпусу, і
він був переданий медичному інституту. На жаль, у 1941–1943 рр. внаслідок
військових дій корпус було зруйновано, а після війни не відновлено.
8 лютого 1915 року в житті Івана Павловича сталася
важлива подія: рішенням Навчального комітету ХТІ професора Осипова на три роки
обрано директором інституту. Надання згоди на цю посаду в такий нелегкий час
було, безумовно, мужнім громадянським вчинком. По-перше, перебування на посаді
керівника одного з найбільших ЗВО країни вимагало значного часу на
організаційні зусилля та практично відмови від звичної наукової діяльності. Це,
швидше за все, пояснює той факт, що за період 1915–1918 рр. з-під пера Осипова
практично не вийшло фундаментальних наукових праць, не враховуючи підручників. По-друге,
роками налагоджений механізм функціонування технологічного інституту в розпал
Першої світової війни почав пробуксовувати через значні складнощі, в першу
чергу фінансово-економічного характеру. У цих умовах Осипов, як директор ХТІ, був вимушений
витрачати чимало часу на вирішення питань пошуку джерел додаткового
фінансування, поліпшення матеріального становища працівників у зв’язку із
подорожчанням життя, виплат їм додаткових винагород, матеріальної допомоги
тощо.
Директор опікувався у деяких випадках також і питаннями
відстрочки від військового призову для співробітників та студентів. Професори
та викладачі ХТІ брали участь у багатьох проєктах військового напряму. Осипов,
як один із найдосвідченіших хіміків, очолив Харківське відділення
Військово-хімічного комітету. Враховуючи, що чимало чоловіків було мобілізовано
до війська, Іван Павлович спільно з однодумцями з Південно-Російського
товариства технологів запропонував відкрити в Харкові жіночий вищий технічний
навчальний заклад, випускниці якого змогли б замінити чоловіків.
Восени 1916 р. створено Харківський жіночий політехнічний
інститут, директором якого за сумісництвом обрано І. П. Осипова, а
навчання здійснювалося на базі ХТІ.
Після Лютневої революції 1917 року Тимчасовим урядом було
внесено зміни до системи управління вищою освітою. Зокрема, Навчальний комітет
було перетворено на Раду, відділення — на факультети, а директор став ректором. Подальше
загострення суспільно-політичної та економічної ситуації, викликане жовтневими
подіями 1917 року, не сприяло нормальному функціонуванню інституту.
Навчально-матеріальна база ХТІ майже не розвивалася, навпаки, мали місце
реквізиції. Подальші владні та суспільно-політичні зміни відбувалися на тлі
зубожіння, голоду, епідемій тощо.
З квітня 1918 року в Харкові перебували німецькі
війська. За їх присутності стан інституту погіршувався. Ректор інституту в
розпачі звертався до Харківського губерніального коменданта з проханнями про
допомогу, але марно. 19 травня 1918 року сплив трирічний термін перебування
І. П. Осипова на виборній посаді ректора. Його змінив обраний Радою
інституту професор І. А. Красуський. На жаль, руйнування усталеного
ритму життя, виснажлива боротьба за виживання інституту не могли не позначитися
на моральному та фізичному стані Івана Павловича. Він важко захворів і 4
листопада 1918 року пішов з життя. Вчений був похований на міському цвинтарі
Харкова, але могила, на жаль, не збереглася [1].
***
Після від’їзду М. М. Бекетова до
Санкт-Петербурга І. П. Осипов протягом 27 років був головою
Товариства фізико-хімічних наук при Харківському університеті (до цього 10
років був секретарем товариства). Осипов багато зробив для розширення видавничої діяльності
товариства, для залучення молодих учених до роботи товариства. Крім того, ним
самим було зроблено майже сто різноманітних доповідей: наукових повідомлень,
рефератів, повідомлень про діяльність великих учених у зв’язку з їхніми
ювілеями, промов, некрологів тощо.
Професор Осипов був поборником вищої жіночої освіти в
Харкові. Одним із перших кроків у цьому напрямі стала участь професора у
створенні (1898) та діяльності Вищих сільськогосподарських курсів для жінок, на
яких він читав лекції з хімії. Разом із іншими викладачами Харківського університету
Осипов брав активну участь у відкритті та роботі Вищих жіночих курсів
Товариства взаємодопомоги жінок-робітниць (1907) і жіночого медичного інституту [4].
***
Осипов брав участь у низці проєктів із позашкільної
освіти, зокрема в діяльності Харківського товариства грамотності. У 1896 році
його обрано головою комітету Першої та Третьої безкоштовних народних
читалень-бібліотек. Його ім’я вписане в історію Харківської громадської
бібліотеки (нині — Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка),
якій науковець надавав дієву підтримку, в тому числі і як член Правління. Із
1898 до 1901 р. професор працював у комісії із заснування Народного будинку [1].
Джерела
1. Камчатний В. Г. Науково-освітній доробок професора І. П. Осипова
(1855–1918 рр.) в галузі хімії : монографія. ― Харків : Золоті сторінки, 2018. ―
232 с.
2. Камчатний В. Г. Осипов Іван Павлович // Енциклопедія
Сучасної України. ― Київ, 2022. ― Т. 24. ― С. 756–757 : фот.
3. Козодавлев О. А. Отдавший жизнь за институт : Осипов
Иван Павлович (1855–1918) // Служение отечеству и долгу : очерки о жизни и
деятельности ректоров харьков. вузов (1805–2004 годы) / под общ. ред. В. И.
Астаховой, Е. В. Астаховой. ― Харьков, 2004. ― С. 239–240.
4. Мчедлов-Петросян Н. О. Иван Павлович Осипов (к
150-летию со дня рождения) // Вісник Харківського університету. ― 2005. ― № 669 : Хімія,
вип. 13 (36). ― С. 220–222.
5. Осипов Иван Павлович // Харьковский политехнический :
ученые и педагоги / Ю. Т. Костенко и др. ― Харьков, 1999. ― С. 222 : фот.
6. Осипову Івану Павловичу : [мемор. дошка] // Скрижалі
історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 267 : фот.
7. Тридцатилетие научной, педагогической и общественной
деятельности профессора И. П. Осипова. — Харьков : Печатное дело, 1910. — 39 с.
: портр.
Немає коментарів:
Дописати коментар