Дошку на честь В. О. Манька встановлено 22 лютого 2024 року на фасаді комунального закладу «Харківський ліцей № 54 Харківської міської ради» за адресою вулиця Академіка Богомольця, 4.
Про встановлення меморіальної дошки на честь В. О. Манька.
Харків’яни ― герої російсько-української війни
В. О. Манько
Манько Вадим
Олександрович (04.09.1995‒13.08.2022) ― правоохоронець,
військовик. У 2017 році закінчив Національну академію Національної гвардії
України у Харкові. Служив в окремому загоні спеціального призначення Східного
територіального управління Національної гвардії України. Брав участь в
антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на Сході України, воював
з перших днів повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну.
13 серпня на півночі
Харківщини окупанти здійснили дистанційний керований підрив української
броньованої машини, що перевозила поранених. Старший групи медичної евакуації
Вадим Манько наказав пораненим евакуюватися, а сам, попри численні поранення,
прикривав їх відхід вогнем з кулемета. Ворог розстріляв автомобіль з ручних
гранатометів.
За сумлінне виконання
службових обов’язків, відданість військовій присязі та українському народові,
зразкове виконання бойових завдань, особисту мужність і здійснення визначних
геройських вчинків під час відсічі збройної агресії Російської Федерації проти
України, капітану Вадиму Маньку присвоєно звання Героя України з удостоєнням
ордена «Золота Зірка» (посмертно).
22 листопада 2023 року
рішенням позачергової сесії Харківської міської ради вулицю Чкалова у
Київському районі було перейменовано на вулицю Вадима Манька ― офіцера
Нацгвардії, Героя України [5, 7].
***
За посадою Вадим Манько був
офіцером з тактичної медицини. За отриманою у Національній академії Нацгвардії
військовою спеціальністю ― офіцер по роботі з особовим складом,
референт-перекладач. За військовими знаннями і навичками ― розвідник,
гранатометник, навідник-оператор бронетехніки, оператор безпілотних літальних
апаратів. Та головне ― гвардієць з позивним «Омут» був благородною людиною і
надійним товаришем, який міг би, не замислюючись, пожертвувати власним життям
задля порятунку побратимів. Так він зрештою і вчинив, коли прийняв свій
останній бій.
Харків’янин захищав
рідне місто з перших годин ворожої навали. 24 лютого о 6:30 зведена група
спецпризначенців на бронетранспортері висунулась у район перехрестя шосе
Циркуни ― Харків, де окупанти вже приступили до облаштування блокпоста. Підступи
до нього прикривали три бронемашини і Т-72. За пів кілометра від зазначеної
точки гвардійці зупинились, замаскували БТР і непомітно наблизилися до
непроханих гостей. Вадиму під час атаки дісталася ключова роль ― офіцер двічі
поцілив у ворожий танк з гранатомета і знищив його разом з екіпажем.
Окупанти намагалися
відстрілюватись, але після того, як гвардійці знищили сімох з них, уцілілі «рашисти»
змінили тактику: застрибнули у свої бронеавтомобілі, роз’їхалися і,
прикриваючись рельєфом місцевості, відкрили вогонь з великокаліберних
кулеметів. Раптом один із побратимів Вадима подав сигнал, що йому потрібна
допомога ― у нього були прострелені обидві ноги. Ризикуючи власним життям,
капітан Манько кинувся на допомогу товаришу, наклав йому на кінцівки турнікети,
зупинив кровотечу та виніс у безпечне місце.
Вчинок під час першого ж
бою повномасштабної війни був не єдиним прикладом мужності та професіоналізму
офіцера [1].
***
«17 червня близько 11.00
під час чергування на спостережному посту капітан Манько помітив чотирьох
ворожих розвідників й особисто вирушив на їх перехоплення. Обійшовши росіян з
флангу, гвардієць розстріляв усю четвірку. Відповідь окупантів не забарилася ―
близько 12.30 гвардійські позиції «накрило» з РСЗВ. Внаслідок обстрілу Омут
дістав серйозну контузію й був направлений на стаціонарне лікування. Проте в
госпіталі офіцер провів лише кілька днів. Він був переконаний, що місце
спецпризначенця не в шпиталі, а на полі бою, тож постійно наполягав на виписці,
так що лікарям зрештою довелося поступитися. Вадим повернувся на передову.
У ті дні гвардійці
частин Харківського гарнізону брали участь у кровопролитному протистоянні з ворогом
у районі Дементіївки. Після передчасної виписки зі шпиталю туди було направлено
й капітана Манька. 28 червня близько 8.00 група спецпризначенців виявила
неподалік села ворожий опорний пункт. Вадим Манько першим увірвався на позицію
та двома гранатами знищив до десяти ворогів, решту добили його побратими. Але
противник не подарував нашим хлопцям легкої перемоги. Близько 15.00 у напрямку
опорного пункту висунулися три російські бронетранспортери. Ворог відкрив
шквальний вогонь, намагаючись завдати гвардійцям максимальних втрат і повернути
колишні позиції. Але українські оборонці витримали вогневу навалу та дали гідну
відсіч окупантам. Першим же влучним пострілом з протитанкового гранатомета
капітан Манько зніс башту ворожому бронетранспортеру та вогнем зі стрілецької
зброї знищив вісьмох російських солдатів. Через 20 хвилин ворожий резерв був
повністю знищений, позиція залишилась українською» [3].
***
«Кажуть, діти полковників та генералів не воюють
та не вмирають. Вадим двічі був поранений, про це навіть не знали ні його
дружина, ні мати, знав тільки я. Як батько, я приїздив до нього в госпіталь
крадькома і не казав про це нікому. Без нього, без нас, без вас Харків би не
став містом-героєм, тому що кожний з нас, хто живе в нашій вільній та
незалежній державі, повинен боронити і захищати її. Хочу висловити всім, хто
прийшов сьогодні сюди, подяку і побажати нам скорішої перемоги. Іншого шляху в
нас немає», ― зазначив батько Вадима, полковник Андрій Манько.
«Завжди, коли зустрічала Вадима, раділа за
нього, який він був красивий у формі та статний. Завжди спостерігала за його
поглядом, який був з промінцями доброти, цікавинкою. А зараз дивлюся на
портрет, де очі, мов попелом посипані. Що ж ця дитина бачила… Дуже боляче, що
хлопці повернулися до школи, щоб залишитися тут назавжди», ― поділилася класний
керівник Вадима Олена Лелякова.
«Ми з Вадимом були дуже близькими друзями,
обидва жили в цьому районі, разом навчались в академії, курсантами разом ходили
туди на навчання, разом їздили додому, а потім так сталося, що почали проходити
службу в одному підрозділі. Він був людиною, до якої завжди хотілося прийти,
щось з ним обговорити. Навіть коли почалася повномасштабна війна і окупація окремих
населених пунктів Харківської області, ми, повернувшись з завдання (на той час
ми проходили службу в різних групах), намагалися зустрітися та поділитися
своїми враженням, розповідали один одному, як пройшов день. Це людина з великої
букви, справжній герой. Людина, за якою я справді сумую і щодня згадую. Людина,
якої мені дуже не вистачає», ― додає командир групи спеціального призначення з
позивним «Мойша» [6].
Джерела
1. Агібалова В. Герой
України Вадим Манько до останнього прикривав вогнем своїх побратимів [Електронний
ресурс] / Валерія Агібалова, Сергій Молотков ; фот. Дмитра Образцова //
АрміяInform. ― Текст. та
граф. дані. ― 2022. ― 23 листоп. ― URL: https://armyinform.com.ua/2022/11/23/geroj-ukrayiny-vadym-manko-do-ostannogo-prykryvav-vognem-svoyih-pobratymiv/,
вільний (дата звернення: 07.05.2024). ― Назва з екрана.
2. Герой України
Вадим Манько до останнього прикривав вогнем своїх побратимів! [Електронний
ресурс] // You Tube. Телеканал Прямий. ― Електрон. дані. ― URL:
https://www.youtube.com/watch?v=O9tJkoMITW0. ― Дата публікації: 10.11.2023. ―
Дата перегляду: 07.05.2024. ― Назва з екрана.
3. Манько Вадим. Віддав
життя, захищаючи рідний край // Національна гвардія України. Герої України. ―
Текст. та граф. дані. ― URL: https://ngu.gov.ua/geroyi-ukrayiny-ngu-2/, вільний (дата
звернення: 07.05.2024). ― Назва з екрана.
4. Манько Вадим
Олександрович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. ― Текст.
та граф. дані. ― URL: http://surl.li/tmyiv, вільний (дата звернення: 07.05.2024). ―
Назва з екрана.
5. Попович-Кузнецова
Н. В. Манько Вадим Олександрович [Електронний ресурс] / Н. В.
Попович-Кузнецова // Енциклопедія Сучасної України. ―
Текст. та граф. дані. ― Київ, 2022. ― URL: https://esu.com.ua/article-77565,
вільний (дата звернення: 07.05.2024). ― Назва з екрана.
6. У Харкові
встановили меморіальні дошки загиблим нацгвардійцям Вадиму Маньку та Дмитру Кочеткову
[Електронний ресурс] // Время. ― Текст. та граф. дані. ― 2024. ― 6 берез. ―
URL: https://timeua.info/aktualnoe-segodnya/u-harkovi-vstanovili-memorialni-doshki-zagiblim-naczgvardijczyam-vadimu-manku-ta-dmitru-kochetkovu/,
вільний (дата звернення: 07.05.2024). ― Назва з екрана.
7. У Харкові
назвали вулицю на честь Героя України гвардійця Вадима Манька [Електронний
ресурс] // Хроніки. Війна. ― Текст. та граф. дані. ― 2023. ― 23 листоп. ― URL: https://chronicles.pro/ua/war/u-kharkovi-nazvali-vulitsyu-na-chest-geroya-ukrajini-gvardijtsya-vadima-manka,
вільний (дата звернення: 07.05.2024). ― Назва з екрана.
8. Про присвоєння
звання Герой України [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 06.10.2022
№690/2022 // Президент України : офіц. інтернет-представництво. ― Текст. та
граф. дані. ― URL: https://www.president.gov.ua/documents/6902022-44357,
вільний (дата звернення: 07.05.2024). ― Назва з екрана.
Комментариев нет:
Отправить комментарий