Дошку на честь Д. О. Кочеткова встановлено 22 лютого 2024 року на фасаді комунального закладу «Харківський ліцей № 54 Харківської міської ради» за адресою вулиця Академіка Богомольця, 4.
«У цьому закладі в період 1986‒1994 рр. навчався Кочетков Дмитро Олександрович (28.07.1979‒19.04.2022). Позивний
― Дейдж. Герой, який загинув за свободу та незалежність України. В/ч 3057 Національної
гвардії України (ОЗСП «Азов»). Герої не вмирають!».
Відкриття меморіальних дошок загиблим
випускникам ліцею №54 [Електронний ресурс] // Комун. закл. «Харківський ліцей №
54 Харківської міської ради» : новини. ― Текст. та граф. дані. ― 2024. ― 22 лют.
― URL: http://surl.li/tmwob, вільний (дата звернення: 07.05.2024). ― Назва з
екрана.
Про встановлення меморіальної дошки на честь
Д. О. Кочеткова.
Харків’яни ― герої російсько-української війни
Кочетков Дмитро
Олександрович (28.07.1979‒19.04.2022) ― альпініст
та військовий медик, старший солдат окремого загону спеціального призначення Національної
гвардії України «Азов», учасник російсько-української війни. Народився в селищі
Буди на Харківщині. Після школи навчався в Харківському автотранспортному технікумі.
Захоплювався альпінізмом, здійснив сходження на багато гірських вершин.
З 2015 року служив у
полку «Азов», який згодом увійшов до складу Національної гвардії України. Брав
участь у Широкінській операції та АТО/ ООС на Донбасі. Служив у медичній частині,
евакуював поранених побратимів з поля бою. Мав багато нагород.
З початком повномасштабної війни Дейдж обороняв Маріуполь від
російських загарбників. У березні був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ
ступеня, але не встиг отримати. І вже посмертно старший солдат Кочетков
нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня [1, 2].
***
Представник бригади
«Азов» на позивний Марін згадує Дейджа як дуже хорошого хлопця, який був
бойовим медиком, витягував хлопців з-під завалів безпосередньо на «Азовсталі». Справжній
побратим, він завжди приходив на допомогу, коли було потрібно, був готовий
підставити плече друзям. Ніколи нічого не просив, мужній воїн, який загинув зі
зброєю в руках, рятуючи людей.
«Мій брат був великою
людиною, найсміливішим, найдобрішим, найхоробрішим. Усі в «Азові» його знали і
пам’ятають досі, телефонують і розповідають, яким він був героєм. Але не тільки
він герой, герої всі, хто загинув за нашу свободу і незалежність, ті, хто воюють
зараз, ― вони всі герої. Ці меморіальні дошки моєму брату і Вадиму встановлені
для того, щоб ми ніколи не забували, якою ціною дається нам ця свобода», ―
зазначив брат Дмитра Кочеткова [3].
***
Багато українських
альпіністів взяли до рук зброю і стали на захист своєї країни. Вони відтермінували
свої альпіністські та скелелазні плани та мрії, натомість попрямували до смертельно
небезпечних зон бойових дій.
Американський журнал «Climbing»
відзначив альпіністів та скелелазів, які загинули під час війни. Дехто з них належав
до когорти кращих альпіністів, які здобували перемогу на національних і
міжнародних змаганнях. Інші були гідами, тренерами, волонтерами тощо. Багато з
них були молодими і мали сім’ї. Усі вони дуже любили сходження, але найбільше ―
свою родину, друзів, батьківщину.
Дмитро Кочетков
народився в невеличкому селі під Харковом, з юності захоплювався альпінізмом,
був членом Харківської федерації
альпінізму та скелелазіння.
42-річний бойовий медик усе
життя був завзятим скелелазом і альпіністом, пройшовши вершини Паміру, Кавказу,
Криму та Карпат. Серед його вершин ― пік Абу Алі ібн Сіни (колишній ― Леніна)
на кордоні Таджикистану та Киргизстану, гора Казбек у Грузії, гори Боржавської
підгрупи українських Полонинських Бескидів.
Сильний спортсмен (займався різними видами спорту), він регулярно
бігав на карпатські вершини, такі як Говерла. Любив природу та дітей [4].
***
Нагородити орденом «За мужність» ІІІ ступеня
КОЧЕТКОВА Дмитра
Олександровича ― старшого солдата [5].
***
«За особисту мужність і
самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної
цілісності України, вірність військовій присязі постановляю:
у Національній гвардії
України:
Нагородити орденом «За
мужність» ІІ ступеня
КОЧЕТКОВА Дмитра Олександровича (посмертно) ― старшого солдата [6].
Джерела
1. Дмитро Кочетков [Електронний
ресурс] // Платформа
пам’яті «Меморіал». Загиблі у війні Росії проти України. ― Текст. та граф. дані.
― URL: https://www.victims.memorial/people/dmitro-kochetkov,
вільний (дата звернення: 07.05.2024). ― Назва з екрана.
2. Кочетков Дмитро
Олександрович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. ― Текст.
та граф. дані. ― URL: http://surl.li/tmwtz, вільний (дата звернення: 07.05.2024). ―
Назва з екрана.
3. У Харкові
встановили меморіальні дошки загиблим нацгвардійцям Вадиму Маньку та Дмитру Кочеткову
[Електронний ресурс] // Время. ― Текст. та граф. дані. ― 2024. ― 6 берез. ―
URL: https://timeua.info/aktualnoe-segodnya/u-harkovi-vstanovili-memorialni-doshki-zagiblim-naczgvardijczyam-vadimu-manku-ta-dmitru-kochetkovu/,
вільний (дата звернення: 07.05.2024). ― Назва з екрана.
4. Українські
альпіністи та скелелази, яких ми втратили у війні [Електронний ресурс] // 4sport.ua. ― Текст. та граф. дані. ― 2023. ― 22 берез. ― URL:
https://4sport.ua/articles?id=35720, вільний (дата звернення: 07.05.2024).
― Назва з екрана.
5. Про відзначення
державними нагородами України [Електронний ресурс] : Указ Президента України
від 25.03.2022 №168/2022 // Президент України : офіц. інтернет-представництво.
― Текст. та граф. дані. ― URL: https://www.president.gov.ua/documents/1682022-41813,
вільний (дата звернення: 07.05.2024). ― Назва з екрана.
6. Про відзначення
державними нагородами України [Електронний ресурс] : Указ Президента України
від 17.05.2022 №343/2022 // Президент України : офіц. інтернет-представництво.
― Текст. та граф. дані. ― URL: https://www.president.gov.ua/documents/3432022-42565,
вільний (дата звернення: 07.05.2024). ― Назва з екрана.
Комментариев нет:
Отправить комментарий