Костенко О. В.

             Дошку на честь О. В. Костенка встановлено 4 грудня 2019 року на фасаді комунального закладу «Харківський ліцей № 128 Харківської міської ради» за адресою вулиця Владислава Зубенка, 72Б.

«Меморіальна дошка на честь випускника школи № 128 ― учасника бойових дій в Афганістані Костенка Олега Віталійовича, нагородженого орденом Червоної Зірки (посмертно)».

Костенку Олегу Віталійовичу // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 2. ― С. 280–281 : фот.

Про встановлення меморіальної дошки О. В. Костенку.

Харків’яни ― воїни-інтернаціоналісти

О. В. Костенко

Костенко Олег Віталійович (04.05.1963–26.09.1984) народився у Харкові в робітничій родині. Здобув професію регулювальника, працював на НВО «Комунар». У лютому 1983 року рядовий 177-го мотострілецького полку 108-ї мотострілецької дивізії в/ч п.п. 51863 Костенко був відправлений в Афганістан, у район міста Джабаль-Уссарадж. В одному з боїв отримав смертельне поранення. Похований на кладовищі № 14 у Харкові. Згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 квітня 1985 року нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно) [1, 4].

***

За рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 17 січня 2018 року за №45, з метою увічнення пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, які героїчно загинули в Афганістані, на будівлі Харківської загальноосвітньої школи І‒ІІІ ступенів № 128 Харківської міської ради 4 грудня 2019 року було відкрито меморіальну дошку воїну-інтернаціоналісту Костенку Олегу Віталійовичу. Ініціатор відкриття ― Харківська міська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). Дошка створена за рахунок благодійних коштів організацією «Орден» під керівництвом Д. М. Куцевого [3; 5, с. 281].

***

«Сім’я Костенків жила в старій частині міста. Олег навчався в середній школі № 128. Здобувши робітничий фах регулювальника, пішов працювати на НВО «Комунар». Нарікань на його роботу не було, юнака відзначали сумління і доброзичливість.

Як і більшість його ровесників, Олег наполегливо готувався до армійської служби: фізичні навантаження, крос, спортивні ігри. До Збройних сил був призваний 28 вересня 1982 року Московським військкоматом міста Харкова. Одразу ж збірний пункт, ешелон, військово-навчальний центр у горах під Термезом. Осінь у південному краї ще додавала жару, якого й так вистачало на виснажливих підйомах і спусках. Добряче попотів і Олег, але був певен: без цього ніяк не можна до Афганістану! Протягом кількох місяців Олег вивчив снайперську справу, правда, встигнув підхопити «жовтяницю», довелося скуштувати й госпітальної каші. Сюди, до Термезу, приїздила до солдата мати, надивилася на дикі умови, в яких готували хлопців до Афгану…

З лютого 1983 року Олег перебував у Афганістані, посада ― снайпер роти. Місце дислокації його частини ― кишлак Гульбахар. Після відповідного карантину ― виходи на бойові операції під Чарикар і Джабальус-Сарадж.

Усього Олег виходив на дев’ять бойових операцій. В одній з них ― захоплення ісламського комітету в населеному пункті Зубадхель ― виявив мужність і відвагу, захопив ворожу зброю. Зона дії полку була тривожною й небезпечною. Підрозділи мотострільців не раз наштовхувалися на бандитські засади.

26 вересня 1984 року мотострілецька рота, в якій служив Олег, діяла в Панджшерській долині із завданням прикрити вихід з ущелини, де засіли бандити. Заколотники опинилися в «мішку» і, почекавши якийсь час, вчинили спробу прорватися через заслін мотострільців. Рядовий Олег Костенко відкрив вогонь зі снайперської гвинтівки, відсікаючи бандитам шлях до виходу. Вели вогонь по бандитах і товариші Олега. Але ті йшли напролом. У бою Олег знищив кількох ворогів, але сам отримав смертельне поранення» [6].

Джерела

1. Биков М. Рядовий Костенко Олег Віталійович // Біль пам’яті Слобожанщини / Михайло Биков. ― Харків, 2019. ― С. 310–311.

2. Знаковский В. Последний бой ― он трудный самый / Владимир Знаковский // Слобода. ― 1999. ― 14 дек.

3. [Інформація про Костенка Олега Віталійовича] / Комун. закл. «Харківський ліцей № 128 Харківської міськради». ― 1 арк. ― Рукопис.

4. Костенко Олег Віталійович [Електронний ресурс] // Черные тюльпаны. Харьковская область. ― Текст. та граф. дані. ― URL: http://probnichekal01.blogspot.com/2013/07/blog-post_21.html, вільний (дата звернення: 18.05.2024). ― Назва з екрана.

5. Костенку Олегу Віталійовичу // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 2. ― С. 280 –281 : фот.

6. Шкварко І. П. Рядовий Костенко Олег Віталійович // Біль пам’яті : кн. пам’яті про воїнів Харківщини, загиблих в Афганістані / І. П. Шкварко. ― Харків, 1995. ― С. 188–189.