Квітка-Основ'яненко Г. Ф.

Дошку на честь Г. Ф. Квітки-Основ’яненко встановлено за адресою вулиця Квітки-Основ’яненко, 1.

«Вулиця названа ім'ям видатного українського письменника Г. Ф Квітки-Основ'яненко, 1778 – 1843 рр.».

З історії культурного життя Харкова: Г. Ф. Квітка-Основ’яненко

«Квітка-Основ’яненко (справжнє прізвище Квітка Григорій Федорович; інші псевдоніми – Грицько Основ’яненко, Земляк ваш Основ’яненко, Аверьян Любопытный, Фалалей Повинухин, штаб-лекарь Пампушкин та ін.; 18(29).11.1778 – 8(20).8.1843)).

Письменник, громадський діяч. Народився в Харкові. Походив з козацького роду. Одержав домашню освіту. Вся діяльність його пов’язана з Харковом. Один з засновників харківського професійного театру, інституту шляхетних дівчат, Благодійного товариства, Харківської губернської публічної бібліотеки. У 1816–1817рр. разом з Р. Гонорським та С. Філомафітським заснував перший на Україні науково-літературний журнал «Украинский вест ник». За його ініціативою видавалися альманахи «Утренняя звезла», «Молодик». Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Писав також російською мовою. Один із фундаторів національного театру і театрального репертуару. Творчість письменника високо цінував І. Франко. Т. Шевченко ілюстрував кілька творів письменника, а також присвятив йому вірш «До Основ’яненка». У Харкові є багато місць, пов’язаних з ім’ям Квітки-Основ’яненка. Його ім’я носить парк культури та відпочинку, вулиця, одна з середніх шкіл. У Харківському театрі ім. Т. Г. Шевченка є громадський музей письменника. До 200-річчя з дня його народження на вулиці Квітки-Основ’яненка встановлено пам’ятник. Був похований на кладовищі на Холодній горі, пізніше прах перенесено на міське кладовище на Пушкінській вулиці» [4, с. 138–139].

***

Із легенд про заснування міста Харкова

«Вторая, не менее красивая, история основания Харькова принадлежит перу известного украинского писателя Квитки, получившего по названию своего имения прозвище Основьяненко. Согласно его версии, наш город был основан не каким-то мифическим Харько, а предком писателя и первым владельцем данной усадьбы – Андреем Квиткой. Андрей бежал из Киева с молоденькой дочкой воеводы, которую, надо полагать, он совратил. Поселились они в этом самом имении под названием Основа. Однажды, обходя свои обширные владения, Квитка был настолько поражен красотой вида, что открывался с нынешней Университетской горки – один вид на Полтавский Шлях чего стоит, – что немедленно решил основать здесь город» [3, с. 7–8].

***

«Родинний переказ, поданий у нарисі «Основание Харькова», вказує на братів Квіток як засновників міста. Звичайно, наївно припускати, що письменник (а нарис писався в останній рік його життя) сприймав переказ як достовірний матеріал; вочевидь, маємо справу із сентименталістською містифікацією, своєрідним літературним прийомом» [1, с. 59].

***

«Было похоже на то, что Григорий Федорович не сможет прославиться, как его предки – казаки, на военном поприще. Рос он болезненным. Более того, ребенок был практически слеп. Легенда рассказывает, что излечился он с помощью чуда. Мать водила его в Куряжский монастырь (настоятелем тут был дядя молодого Квитки), где с сыном молилась прославленной иконе Озерянской Божьей Матери. И вот, когда Грицю было пять лет, после очередной молитвы и омовения из святого Онуфриевского источника он прозрел. Трудно сказать, что именно произошло с глазами будущего писателя. Так или иначе, Квитка истово веровал в чудотворность иконы и вообще в молодости был крайне набожен» [2, с. 177].

***

«… анонімна епіграма (можливо мандрівна), персонажа якої біографи пов’язували із Г. Квіткою:

Не надивлюся я, создатель,

Какой у нас мудреный век:

Актер, поэт и заседатель

Один и тот же человек» [1, с. 64].

***

Зі спогадів М. Костомарова

«У характері його виявилося зміщення захованості й щирості простодушія й дотепності, що властиві українцеві. Він охоче давав свої твори в рукопису знайомим, не залишаючи в себе іншого примірника, і скаржився, що йому не повертали їх. У нього не було класичної освіти, він не знав чужих мов. І все це він замінював здоровим розумом і любов’ю до книги: він постійно, з молодим запалом стежив за рухом руської літератури, особливо оригінальної, на перекладну звертав значно менше уваги. Надзвичайно сумлінно і без будь-якої тіні шарлатанства він не лише не дозволяв  собі судити про те, чого він не знав, але навіть уникав розмов у цій справі: гуморист і охочий до анекдотів, він ніколи не дозволяв собі говорити погано про людей, і за всякий поганий вчинок говорив з сумом, намагаючись припинити балачки про це» [5, с. 11].

 ***

Зі спогадів одного з харківських видавців, сучасника

 Квітки-Основ’яненка

«Всі знали, що він був знайомий з українським філософом Григорієм Савичем Сковородою, любив говорити про нього, про своєрідність його поглядів на життя, і коли багато з відвідувачів крамниці починали говорити про цю особу, то Григорій Федорович досить часто, захоплюючись розповідями про своє знайомство з філософом Сковородою, читав напам’ять його вірш «Всякому городу нрав і права» – і читав блискуче. Слухачі захоплювались його читанням, але під час повторень помічали, що на вустах у Квітки з’являються нові рядки до цього твору, коли він читав його в різний час. І можна було здогадатися, що вони з’явилися як додаток від самого Григорія Федоровича, заключаючи в собі натяки на особистості в місті, які слухачі легко пізнавали. Але скромність Григорія Основ’яненка не відкрила ні для кого цю таємницю грайливої уяви й пронизливого гумору» [5, с. 13].

***

«Квітчиної смерті (як кожної смерті в його повістях) стосується цікавий автокоментар. «Пам’ятуй собі добре, – розмірковує Грицько Основ’яненко, – що не забудуть і тебе на сім світі, озьмуть і не будуть питатись: чи хочеш до гурту, чи ще б, може, погуляв» [1, с. 72].

Джерела

1. Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Т. 7. – Харків, 1998. – 263 с. – (Нова серія).

2. Карнацевич, В. 100 знаменитых харьковчан. – Харьков : Фолио, 2005. – 510 с.

3. Кеворкян К. Первая столица : очерки, проза. – Харьков : Фолио, 2007. – 414 с.

4. Літературна Харківщина : [довідник] / [за заг. ред. М. Ф. Гетьманця]. – 2-е вид., випр. і доп. – Харків : Майдан, 2007. – 319 с.

5. Українські письменники у спогадах сучасників : у 2 т. Т. 1 / упоряд., передм. та прим. І. Лисенка. – Київ : Комп’ютерпрес, 2012. – 416 с.

6. Ятищук, О. Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко в духовній історії України. –2-е вид., доп., перероб. – Тернопіль, 2011. – 178 с.