Чистякова В. М.

Дошку на честь В. М. Чистякової відкрито 31 березня 1993 року за адресою вулиця Гіршмана, 19 (знайти на мапі Харкова).

«У цьому будинку жила Валентина Чистякова-Курбас, оспівана поетами, народна артистка України».

1. Коробов, Д. Кони, пушки, фестиваль // Событие. – 1993. – 3 апр. – С. 4–5 : фот.

2. Румянцева, И. И наступил день первый // Время. – 1993. – 2 апр. : фот.

У рамках міжнародного театрального фестивалю «Березіль-93» 31 березня відкрито меморіальну дошку В. Чистяковій на будинку №19 по вулиці Гіршмана.

З історії харківського театру: В. М. Чистякова

Чистякова Валентина Миколаївна (5(18).04.1900 – 19.05.1984) – актриса. Народилася у м. Петербург. Закінчила приватну гімназію у Москві (1918). Сценічну діяльність почала у київському Молодому театрі (1918). Учениця і дружина режисера Л. Курбаса (з 1919). З 1922 р. працювала у театрі «Березіль», у 1926 р. переїхала з ним до Харкова, у 1935 – 1959 рр. – в Харківському українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка. Зіграла близько 100 ролей. Народна артистка УРСР та Узбецької РСР (з 1943). Викладала у Харківському театральному інституті (1949 – 1976). Автор спогадів, статей з питань акторської майстерності. Померла у Харкові. Похована на кладовищі №13 [1, с. 79–94, 6].

***

«Харків, 1923 рік. Сюди, до нової столиці України, приїхав Курбас у пошуках місця для народження свого "Березоля". Наступні десять років були найщасливішими в житті Валентини Чистякової – і як актриси, і як жінки. У репертуарі театру була не тільки українська і західна класика, а й п’єси сучасників, по-новаторські поставлені Лесем Курбасом. У них завжди були цікаві ролі для Валентини Чистякової. У Харкові Курбас робить запаморочливу кар’єру. Але поступово над ним, як і над багатьма діячами української культури, почали гуснути хмари. Він був знятий з посади художнього керівника і директора театру "Березіль", а 25 грудня 1934 року заарештований. У тендітної і ніжної Валентини вистачило сил не зламатися і продовжувати виходити на сцену. І чекати – адже Леся засудили спочатку тільки на п’ять років.

Ще двадцять з гаком років вона несла на собі клеймо "члена сім’ї зрадника Батьківщини". Тільки в 1957 році Чистякова отримала офіційного листа про посмертну реабілітацію свого чоловіка. Тепер їй понад 20 років треба було прожити вдовою Курбаса. Можна тільки здогадуватися, чого коштувало їй виходити на сцену театру, де все нагадувало про Леся. Вона змогла – стала іншою: зрілою, обтяженою бідою жінкою. І зіграла ролі, названі вінцем її творчості. Вистави за її участі йшли завжди з аншлагами, а обожнювання харківської публіки було щирим і трепетним. Вона, як і раніше, була красивою – і на сцені, і в житті» [3].

***

«Актриса Валентина Чистякова увійшла до театру, яскраво і упевнено. Її мистецтво відповідало часові, відбивало дихання і ритм цілої епохи. Тому природно, що, коли вона залишила сцену, актрисі приходили листи-спогади про її незабутнє мистецтво, листи, сповнені захоплення й подяки за її натхненну творчість… У 1950 р., не припиняючи роботи в театрі, В. Чистякова починає працювати за сумісництвом у Харківському театральному інституті спочатку на посаді старшого викладача, а згодом – доцента кафедри майстерності актора, щедро віддаючи своїм вихованцям набуті за довгі роки знання у галузі сценічного мистецтва. У 1959 р. після 40-річчя творчої праці В. М. Чистякова припиняє виступи в театрі і повністю віддає себе педагогічній роботі. Її спілкування зі студентами стало школою акторської майстерності. Вона турбувалася про розвиток творчої індивідуальності актора, про його культуру, виступала як художній керівник та консультант дипломних вистав студентів акторського факультету…

У складні 70-ті роки на тлі суспільного застою В. М. Чистякова не тільки прилучала своїх учнів до театральної системи Леся Курбаса, але й знайомила їх із творчістю Щепкіна, Мочалова, Комісаржевської, Єрмолової, Коонен та інших видатних майстрів театру. Вона всіляко підтримувала творчу ініціативу студентів, їхню здатність самостійно вирішувати художні завдання» [1, с. 43–46, 49–50].

Джерела

1. Гордєєв, С. І. Валентина Чистякова – легенда української сцени. – Харків : ХДАК, 2003. – 98 с.

2. Катрунова, Н. Легенда харьковской сцены // Неизвестный Харьков. – Харьков, 2006. – С. 166–168 : фот.

3. Мнішек, І. Валентина Чистякова : її амплуа – неймовірна жіночність // Слобідський край. – 2011. – 15 верес. – С. 10 : фот.

4. Черкашин, Р. Обраниця Леся Курбаса // Березіль. – 1993. – №3–4. – С. 152–156.

5. Черкашина-Губаренко, М. Валентина Чистякова – муза, легенда, міф // Курбасівські читання : наук. вісн. / Нац. центр театр. мистецтва ім. Л. Курбаса. – Київ, 2007. – №2 : До 120-річчя від дня народження Леся Курбаса : історія, теорія, критика. – С. 243–251.

6. Чистякова Валентина Миколаївна // Мистецтво України : біогр. довід. – Київ, 1997. – С. 634.