Шнєе Я. І.

 

Дошку на честь Я. І. Шнєе відкрито 12 грудня 2013 року на будівлі кафедри турбінобудування Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою вулиця Фрунзе (нині Кирпичова), 2. Автор дошки — скульптор С. Гурбанов.

«Шнєе Яків Ісідорович (1902–1977). Визначний вчений. Завідувач кафедри турбінобудування (1940–1976). Під його керівництвом спільно з ВАТ “Турбоатом” були спроектовані унікальні високоефективні та надійні останні ступені потужних парових турбін для теплових і атомних електростанцій».

1. У Харкові встановили меморіальну дошку турбобудівнику Якову Шнєе [Електронний ресурс] // Харків : офіц. сайт Харків. міськради, міського голови, виконкому. ― Електрон. текстові дані. ― 2025. ― URL: https://city.kharkiv.ua/news/vsi-novini/u-harkovi-vstanovili-memorialnu-doshku-turbobudivniku-yakovu-shnyee, вільний (дата звернення: 17.11.2025). ― Назва з титул. екрана.

2. Шнєе Якову Ісідоровичу : [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 336–337 : фот.

З історії науки Харкова

Я. І. Шнєе

Шнєе Яків Ісідорович (21.11(4.12).1901–04.05.1977) — вчений у галузі турбінобудування. Народився у слободі Хортиця Катеринославської губернії (нині у складі м. Запоріжжя); в інших джерелах вказуються інша дата [02.12.1902] та місце народження [Катеринослав, нині Дніпро] [1]. 

Фото надав Д. Ю. Журило

Закінчив Катеринославський металургійний інститут (1925). Працював на Ленінградському (1927–1929) та Харківському (з 1930) турбінних заводах: головний конструктор бюро з турбінобудування (1930–1934). Одночасно викладав у Харківському механіко-машинобудівному інституті (з 1930, нині НТУ «ХПІ»), завідувач кафедри парових турбін (1941–1976). Створив одну з найбільших у країні лабораторію турбінобудування (1963). Ініціював спорудження нового корпусу кафедри турбінобудування. Під його керівництвом на Харківському турбінному заводі вперше здійснено виробництво парових турбін потужністю 50 МВт, розроблено проєкти унікальних на той час агрегатів, зокрема парової турбіни потужністю 100 МВт. Автор понад 100 наукових праць та статей з теорії та конструкції парових і газових турбін. Доктор технічних наук, професор. Помер у Харкові [1, 3, 4].

***

Після смерті В. М. Маковського у 1941 році новим завідувачем кафедри турбінобудування став Яків Ісідорович Шнєе. Невдовзі почалася війна, і кафедра була евакуйована на Урал. В евакуації працівники кафедри отримали завдання розробити для військово-морських кораблів легкий тип двигуна — газову турбіну. Завдяки своїм компактним розмірам і відсутності котла така турбіна ідеально підходила для невеликих військових кораблів.

Уже в 1943 році кафедра розробила проєкт і виконала креслення нового газотурбінного двигуна. Після повернення до Харкова ці роботи були продовжені, і у 1955 році Харківський турбогенераторний завод виготовив першу газотурбінну установку для військово-морського флоту. Продовжувались і роботи над ідеєю В. М. Маковського зі створення стаціонарних газових турбін. Важливим досягненням не тільки вітчизняного, але й світового газотурбобудування став пуск у 1960 році першої високотемпературної газової турбіни потужністю 50 тис. кВт, створеної за активної участі колективу кафедри під керівництвом Я. І. Шнєе. Досліди кафедри і їх впровадження давали у масштабах країни величезний економічний ефект. Наприклад, за період з 1960 до 1969 року тільки економічний ефект від діяльності кафедри, який піддається підрахунку, склав не менше 25 мільйонів карбованців. А економічний ефект від підвищення надійності турбін не підлягає підрахункам [2].

***

Шнєе створив одну з найпотужніших у країні лабораторію турбінобудування (1963), де проведено велику кількість досліджень із вдосконалення паротурбінних агрегатів: підвищення потужності, КПД, покращення аеродинамічних характеристик. За його ініціативою в ХПІ була створена спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських і докторських дисертацій з турбінобудування, парогенераторобудування і гідромашинобудування. Шнєе був членом науково-технічної ради Міністерства важкого, енергетичного і транспортного машинобудування СРСР, а також заступником голови Комісії з газових турбін Академії наук СРСР [5].

Джерела

1. Лапузін О. В. Шнее Яків Сидорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія Сучасної України. ― Електрон. текстові дані. ― 2025. ― URL: https://esu.com.ua/article-888908 , вільний (дата звернення: 17.11.2025). ― Назва з екрана.

2. Меньшиков С. О. Співпраця кафедри турбінобудування ХПІ з Харківським турбінним заводом // Вісник НТУ «ХПІ». Серія : Історія науки і техніки. ― Харків, 2012. ― № 42. ― С. 73–80.

3. Метрична книга про народження // Державний архів Дніпропетровської області. Фонд 193, опис 3, справа 308. Синагога м. Катеринослав, 1900–1901 рр. ― С. 160. ― Фото та бібліографічні відомості надав Д. Ю. Журило

4. Шнеэ Яков Исидорович // Харьковский политехнический : ученые и педагоги / Ю. Т. Костенко и др. ― Харьков, 1999. ― С. 333–334 : фот.

5. Шнєе Якову Ісідоровичу : [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 336–337 : фот.