Сілко А. О.

Дошку на честь А. О. Сілка встановлено 20 червня 2019 року на фасаді комунального закладу «Харківський ліцей № 158 Харківської міської ради» за адресою вулиця Леся Сердюка, 46.

«Меморіальна дошка на честь випускника школи № 158, учасника бойових дій 2014 року. Сілко Артур Олегович (24.05.1988‒06.10.2014). Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

У школі № 158 відкрили меморіальну дошку воїну АТО [Електронний ресурс] // Харків : офіц. сайт Харків. міськради, міського голови, виконкому. ― Текст. та граф. дані. ― 2019. ― 21 черв. ― URL: https://www.city.kharkiv.ua/uk/news/u-shkoli-158-vidkrili-memorialnu-doshku-voinu-ato-41977.html, вільний (дата звернення: 16.09.2025). ― Назва з екрана.

Про встановлення меморіальної дошки на честь А. О. Сілка.

Харків’яни ― герої російсько-української війни

А. О. Сілко

Сілко Артур Олегович (24.05.1988‒06.10.2014) ― солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Народився в селищі Вільшани Дергачівського району Харківської області в родині військовослужбовця. Закінчив загальноосвітню школу № 158 міста Харків (зараз Харківський ліцей № 158 Харківської міської ради). У дитинстві певний час проживав у Житомирі у бабусі і дідуся.

Після школи закінчив коледж харчових технологій, за спеціальністю ― кухар. Восени 2006 року був призваний до лав української армії. Служив у 95-й аеромобільній бригаді повітряно-десантної дивізії, у 80-й аеромобільній бригаді у Львові. Пізніше пройшов навчання в школі військових-контрактників у Десні.

У 2014 році Артур Сілко відправився в зону АТО, де служив рядовим воїном-кулеметником у бойовій машині десанту. Брав участь у боях під Слов’янськом і Краматорськом. 6 жовтня 2014 року загинув, прикриваючи бойових товаришів. Похований у Житомирі. Подвигу харків’янина присвячений документальний фільм «Герої не вмирають».

Артур Сілко нагороджений пам’ятним знаком за звільнення Краматорська (2014 року), знаком «За зразкову службу» за оборону аеродрому (2014 року), а також орденом «За мужність» III ступеня (2015 року, посмертно).

Рішення про встановлення меморіальної дошки Артуру Сілку було прийнято виконавчим комітетом Харківської міськради 22 травня 2019 року [3, 6, 7].

***

Хлопчик ріс допитливим, цікавився всім, що відбувалося навколо нього: рано і самостійно навчився читати, намагався допомагати кожному й у всьому, вмів гарно спілкуватися з однолітками. Рідні згадують, що в Артура було багато друзів та приятелів, бо він був душею компанії: завжди усміхнений, завжди у доброму гуморі, легкий на підйом.

«Промінчиком сонечка» називала онука за його усмішку бабуся.

Артур дуже любив свою родину, пишався батьком-військовим та його професійними досягненнями, завжди дослухався до порад старшого покоління. Після служби Артур повернувся до Житомира і працював у закладах харчової промисловості, торговим агентом продуктової мережі. Близькі та рідні відзначали надзвичайну любов Артура до міста Житомира. Саме тут відбулася зустріч із коханою Лесею, тут закохані створили сім’ю, і в любові народилася донечка Карина.

З березня 2014 року Артур — солдат-контрактник другого батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України. Служив оператором-навідником великокаліберного кулемета — основної вогневої одиниці БТРів. Однополчани розповідають, що хлопець був гарним оператором, мітко стріляв, ніколи не ховався і не відмовлявся від бойових виходів [7].

***

«Артур був патріотом своєї держави. Вірив, що Україна переможе, ― розповідає Леся Сілко, дружина загиблого. ― Він дуже добре знав історію і постійно мені щось розповідав, порівнював минулі часи і події з сьогоднішніми, але я його майже не слухала, на жаль».

Дружина загиблого розповідає, чим він тільки не займався: був кухарем, працював ювеліром, експедитором, мангальщиком, торговим представником. Дуже любив грати на гітарі, і у нього це класно виходило.

Рідні й друзі сім’ї Сілко не розуміють, чому саме таких людей війна забирає першими. За їхніми словами, військовий був впертим, але дуже тактовною, доброю, життєрадісною, комунікабельною, наполегливою і цілеспрямованою людиною.

«Артур завжди відгукувався, якщо просили про допомогу. Він був дуже працьовитим і фантастично захоплювався тим ділом, за яке брався, але передусім він був найкращим чоловіком і батьком», ― каже Леся Сілко [2].

***

«За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, постановляю:

у Збройних Силах України:

Нагородити орденом "За мужність" ІІІ ступеня

<…> СІЛКА Артура Олеговича (посмертно) ― солдата» [5].

Джерела

1. Герої не вмирають! Артур Сілко // YouTube. Суспільне Житомир / @SuspilneZhytomyr. Відео. Дата публікації: 25.02.2015. 1 відеофайл (00:15:18). URL: https://www.youtube.com/watch?v=3Dayf0V5mEQ (дата звернення: 21.09.2025).

2. Малашевич Ю. Згадаємо! 24 травня 1988 р. народився Артур Сілко [Електронний ресурс] / Юрій Малашевич // Житомир Інфо. . ― Текст. та граф. дані. ― 2016. ― 24 трав. ― URL: https://www.zhitomir.info/post_1012.html, вільний (дата звернення: 21.09.2025). ― Назва з екрана.

3. Меморіальна дошка, присвячена пам’яті Артура Сілко [Електронний ресурс] // Нові пам’ятники історії та культури Харківської області / Харків. обл. універс. наук. б-ка ; матеріал підгот. Казанцева Н. Ю. ― Текст. та граф. дані. ― Харків, 2021. ― Вип. 4. Пам’ятники та меморіальні дошки, встановлені у Харкові та населених пунктах Харківської області на честь героїв АТО у 2019 році. ― URL: https://library.kharkov.ua/libdruk/LibKh-00000000292.pdf, вільний (дата звернення: 21.09.2025). ― Назва з екрана.

4. Памяти героя : [про встановлення меморіал. дошки на честь А. Сілка] // Харьковские известия. ― 2019. ― 22 июня. ― С. 2 : фот.

5. Про відзначення державними нагородами України [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 14.03.2015 № 144/2015 // Президент України : офіц. інтернет-представництво. ― Текст. та граф. дані. ― URL: https://www.president.gov.ua/documents/1442015-18629, вільний (дата звернення: 21.09.2025). ― Назва з екрана.

6. Сілко Артур Олегович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. ― Текст. та граф. дані. ― URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Сілко_Артур_Олегович, вільний (дата звернення: 16.09.2025). ― Назва з екрана.

7. Сілко Артур Олегович : солдат : 24.05.1988 ― 06.10.2014 [Електронний ресурс] // Український меморіал. ― Текст. та граф. дані. ― URL: https://ukraine-memorial.org/ua/biography/silko-artur-olegovich/, вільний (дата звернення: 21.09.2025). ― Назва з екрана.

8. 6 жовтня ― День пам’яті учасника АТО Артура Сілко [Електронний ресурс] // Житомирська міська рада. ― Текст. та граф. дані. ― 2019. ― 6 жовт. ― URL: https://www.zt-rada.gov.ua/?pages=9033, вільний (дата звернення: 21.09.2025). ― Назва з екрана.