Мітрохін Д. О.

 

Дошку на честь Д. О. Мітрохіна відкрито 24 квітня 2018 року на фасаді школи №132 (нині комунальний заклад «Харківський ліцей № 132 Харківської міської ради») за адресою вулиця Новгородська, 1 (нині Європейська).

«Меморіальна дошка на честь випускника школи №132 ― учасника бойових дій в Афганістані Мітрохіна Дмитра Олександровича, нагородженого орденом Червоної Зірки (посмертно)»

У Харкові відкрили пам'ятну дошку воїну-афганцю [Електронний ресурс] // Харків : офіційний сайт Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету. ― Електрон. текстові дані. ― 2018. ― URL: https://www.city.kharkiv.ua/uk/news/-38555.html, вільний (дата звернення: 10.10.2024). ― Назва з титул. екрана.

Про відкриття меморіальної дошки Д. О. Мітрохіну.

Харків’яни — воїни-інтернаціоналісти

Д. О. Мітрохін

Мітрохін Дмитро Олександрович (13.03.1964–21.02.1983) ― воїн-інтернаціоналіст. Народився у Харкові. Закінчив середню школу №132. Працював на заводі цивільної авіації. Служив в армії (з 1982). Учасник війни в Афганістані. Помер від пневмонії. Похований у Харкові на кладовищі № 5. Нагороджений орденом Червоної Зірки (1985, посмертно) [1].

***

«Дмитро Мітрохін ― корінний харків’янин. У школі вчився легко й успішно, захоплювався математикою. Серйозно займався картингом, чудово малював, грав на гітарі. Організував з хлопцями шкільний ансамбль, писав для нього музику і вірші. Мріяв про льотне училище, але через захворювання колінного суглоба лікарі сказали “ні”. Тому після школи хлопець пішов працювати слюсарем на завод, який спеціалізувався на ремонті літаків. До армії Дмитро був призваний 11 травня 1982 року. Курс молодого бійця проходив у Литві. Потім склав присягу ― і в Афганістан. Кабульський аеропорт, парашутно-десантний полк. У бойовій обстановці рядовий Мітрохін набув спеціальності навідника-оператора бойової машини, навчився влучно стріляти. Бойовий підрозділ ніс службу поблизу аеродрому з завданням не допустити обстрілів злітної смуги. Сторожові пости десантників знаходилися на вершинах сопок. Аеродром жив насиченим життям, літаки і вертольоти снували над ним постійно. Виходили десантники і на бойові операції під Кабул і далі. Дмитро побував на чотирьох операціях, своїми влучними пострілами він не раз виручав товаришів. Так, 4 лютого 1983 року на бойовій операції в провінції Кабул рядовий Мітрохін пострілом з гармати БМД вразив бойову точку ворога. Але ця операція проходила за дуже складних погодних умов, і Дмитро захворів на пневмонію. У важкому стані він був евакуйований до госпіталю, де і помер. Саме того дня у його мами Жанни Павлівни розсипалось намисто, і вона відразу відчула тривогу. А коли 8 березня отримала повідомлення про смерть сина, в ньому була та сама дата ― 21 лютого 1983 року» [2].

Джерела

1. Биков М. Гвардії рядовий Мітрохін Дмитро Олександрович // Біль пам’яті Слобожанщини / Михайло Биков. ― Харків, 2019. ― С. 152–153 : фот.

2. Шкварко І. П. Мітрохін Дмитро Олександрович // Біль пам’яті : книга пам’яті про воїнів Харківщини, загиблих в Афганістані / І. П. Шкварко. — Харків, 1995. — С. 270–271 : фот.