Нефьодов А. І.

Дошку на честь А. І. Нефьодова встановлено за адресою майдан ЗахисниківУкраїни, 1.

«У цьому будинку з 1952 по 1973 рік мешкав Герой Радянського Союзу Нефьодов Анатолій Іванович (5.Х.1914 – 29.ІХ.1973)»

 

Харків’яни – Герої Радянського Союзу: А. І. Нефьодов

 Анатолій Іванович Нефьодов (05.10.1914 – 29.09.1973) – полковник Радянської Армії, учасник радянсько-фінської, німецько-радянської та радянсько-японської війни, Герой Радянського Союзу. Народився в м. Пирятин Полтавської області. Після школи працював токарем на заводі "Серп і Молот" у Харкові. Там же закінчив аероклуб, Харківську військову авіаційну школу льотчиків та льотчиків-спостерігачів.

Учасник радянсько-фінляндської війни, командир загону 12-ї окремої винищувальної ескадрильї (61-а винищувальна авіаційна бригада ВПС Балтійського флоту). У повітряних боях збив 2 літаки противника. 2 лютого 1940 року при поверненні з бойового завдання врятував екіпаж радянського літака, що впав на території, зайнятій противником. 21 квітня 1940 року А. І. Нефьодову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У часи Другої Світової війни командував винищувальною ескадрильєю, був помічником начальника і начальником штабу авіаційного полку. Усього зробив близько 500 успішних бойових вильотів, брав участь в 113 повітряних боях, в яких збив 13 літаків противника.

Після війни продовжував службу в авіації ВПФ. З 1962 року полковник запасу. Жив у Харкові, працював у спеціальному конструкторському бюро при заводі «Електромашина». Нагороджений орденами Леніна (1940), Червоного Прапору, Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки (1955), медалями [4, 6].

***

«Доповнимо розповідь про Анатолія Івановича тими фактами, про які не згадав онук і які на прохання матері давним-давно виклали діти: "Наш батько полковник Анатолій Іванович Нефьодов народився в сім’ї робітника. Учився в 34-й семирічній школі на Журавлівці. Наша бабуся Ганна Яківна розповідала про нього: "Відвідував гурток планеризму, чудово танцював гопак. У вільний від занять час бігав на аеродром, де навчалися курсанти аероклубу". У липні 1928 року Олексій Максимович Горький повертався з Італії, де він перебував на лікуванні. Проїжджав через Харків. На вокзалі відбувся мітинг. Від піонерської організації республіки (Харків тоді був столицею) його вітав наш батько – піонер Толя Нефьодов. Слова вітання він учив і повторював усю ніч, а коли вийшов на трибуну – все забув. І тоді він просто сказав: "Дорогий Олексію Максимовичу! Ми Вас дуже любимо. Не їздіть більше за кордон"» [7].

***

«Высочайшая оценка действиям Нефедова дана в формулировке Верховного Совета СССР: за исключительное мужество, бесстрашие и героизм, проявленные в борьбе с белофиннами, Анатолию Ивановичу присвоено звание Героя Советского Союза.

Он стал первым жителем Харьковщины, удостоенным столь высочайшего звания за боевые заслуги. Это было в 1940 году» [2].

***

«Когда началась Советско-Финляндская война, А. И. Нефедов командовал эскадрильей. Вместе со своими товарищами нес вахту по обороне Ленинграда. Он неоднократно принимал участие в воздушных боях с вражескими самолетами, сопровождал штурмовики и бомбардировщики, которые громили скопления войск противника, выполнял задачи по патрулированию, разведке кораблей и подводных лодок в Финском заливе, артиллерийских батарей, а также бомбардировке и штурмовке наземных целей противника.

"Однажды мы получили приказ, – вспоминал потом А. И. Нефедов, – разбомбить укрепрайон противника, в котором было сосредоточено большое количество зенитных пушек. В первом звене летели Денисов, Шувалов и я. Возле укрепрайона развернулись и сбросили бомбы. Следующее задание состояло в том, чтобы, набрав высоту и повиснув над укреплённым районом, вызвать на себя огонь вражеской артиллерии. Открыв стрельбу из зенитных орудий, противник раскрыл себя, и остальные самолёты из нашей девятки принудили замолчать вражеские зенитки и разгромили укрепрайон. Успешно завершив задание, все наши лётчики благополучно вернулись на базу".

2 февраля 1940 года при возвращении с боевого задания А. И. Нефедов обнаружил экипаж бомбардировщика СБ, упавшего на территории, занятой противником, который затем был успешно эвакуирован на нашу территорию.

В период борьбы с белофиннами отважный лётчик совершил 87 боевых вылетов на истребителе И-153 и сбил 3 вражеских самолёта. Авиачасть, в которой он служил, была награждена орденом Красного Знамени.

<…> Вот лишь один эпизод из боевой биографии летчика. 8 июля 1941 года большая механизированная колонна противника прорвалась к одному из прибалтийских городов. А. И. Нефедов получил приказ: приостановить ее продвижение. Эскадрилья "ястребков" ринулась навстречу врагу. Вскоре появились истребители противника, которые прикрывали действия своих наземных войск. Задача усложнилась: необходимо было наносить удары по колонне и одновременно вести бой с фашистскими "Мессерами".

Самолет Анатолия Ивановича приближался к цели. Вот уже ясно видны немецкие солдаты, выпрыгивающие из открытых автомашин. А. И. Нефедов бьет из пулеметов. Рядом с ним Мироненко и Попов – славные боевые летчики, будущие Герои Советского Союза. Они тоже точно поражают цель.

Самолеты развернулись и снова пошли в атаку. Вокруг них рвались снаряды зениток. Вдруг А. И. Нефедов почувствовал сильный удар в голову. Глаза заволокла красная пелена. Правый глаз совсем распух, с виска по щеке потекла кровь... Машина начала терять высоту. Напрягая все силы, он вывел ее из падения. И летчик принимает решение – сделать еще один заход. Снова рука на гашетке. Он видит, как мечутся в панике и падают сраженные огнем его пулеметов враги.

Только после этого самолёт взял курс на аэродром. А. И. Нефедов сумел посадить свою машину. Но подрулить ее на стоянку уже не хватило сил. Прямо с аэродрома отважного летчика отправили в госпиталь.

После излечения А. И. Нефедов в 1943 году окончил ускоренный курс Военно-Морской академии. С сентября 1943 года вновь на фронте в должности помощника командира и начальника штаба 27-го истребительного авиационного полка ВВС Северного флота» [6].

Джерела

1. В сім’ї Анатолія Нефедова : [фот. дружини А. І. Нефьодова, яка читає листа його матері] // Соціалістична Харківщина. – 1944. – 7 лист. – С. 4.

2. Копылов, А. Рекомендован коллективом // Слово ветерана. – 1998. – 12 дек. – С. 2.

3. Нефедов Анатолий Иванович // Герои Советского Союза : крат. биогр. слов. – Москва : Воениздат, 1988. – Т. 2: Любов – Ящук. – С. 156.

4. Нефедов Анатолий Иванович [Электронный ресурс] // Авиаторы Второй мировой. – Текст. и граф. дан. – URL : http://allaces.ru/p/people.php?id=9131, свободный (дата обращения : 30.10.2019). – Название с экрана.

5. Нефедов Анатолий Иванович [Электронный ресурс] / биогр. предоставлена А. А. Симоновым // Герои страны. – Текст. и граф. дан. – URL : http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=5596, свободный (дата обращения : 30.10.2019). – Название с экрана.

6. Нефедов Анатолий Иванович [Электронный ресурс] // Красные Соколы. Советские летчики 1936-1953. – Текст. и граф. дан. – URL : http://airaces.narod.ru/winter/nefedov.htm, свободный (дата обращения : 30.10.2019). – Название с экрана.

7. Сухіна, Л. Вечір спогадів у сімейному колі // Соціалістична Харківщина. – 1987. – 7 лист. – С. 2.