Комаренко В. А.

Дошка на честь В. А. Комаренка встановлена 15 квітня 2014 року за адресою вулиця Москалівська, 142 на фасаді будівлі Дитячої музичної школи № 2 ім. П. І. Чайковського

«У 1924 – 1941 роках Музичну школу № 2 ім. П. І. Чайковського очолював видатний український музикант, засновник першого в Україні професійного оркестру народних інструментів Комаренко Володимир Андрійович».

Памяти земляка // Харьковские известия. – 2014. – 17 апр. – С. 2

Про встановлення меморіальної дошки на честь В. А. Комаренка

З історії музичного життя Харкова: В. А. Комаренко

Комаренко Володимир Андрійович (15.07.1887, Харків – 19.02.1969, Харків) – диригент, музично-громадський діяч, педагог. Доцент (1935). Навчався у Харківському музичному училищі (1905; клас кларнета Г. Гека), закінчив Харківську консерваторію (1945; клас диригування). Працював у Харкові.

Ініціатор створення (1943) і керівник (до 1948) дитячої музичної школи-інтернату при Консерваторії (згодом спеціальна музична школа-інтернат), у якій викладав до 1969, водночас у 1957–1969 роках керував духовим оркестром. 1941–1944 – директор музичного комбінату, до складу якого входили Консерваторія, Музичне училище та дитяча музична школа-інтернат при Консерваторії. 1957–1965 – організатор і завідувач кафедри хорового співу та музики Педагогічного інституту. Ініціатор створення та диригент балалаєчного оркестру «Прогрес» (1905); організатор і капельмейстер духового та домрово-балалаєчного оркестрів заводу «Гельферіх-Саде», балалаєчного оркестру 2-го Вищого початкового училища (1914–1915); організатор і керівник домрово-балалаєчного та духового оркестрів, класів гри на домрі та балалайці при товаристві «Просвітницьке дозвілля» (1909–1915), домрово-балалаєчного оркестру при губернському відділі народної освіти, що став першим професійним оркестром народних інструментів України, дитячого оркестру народних інструментів при Палаці піонерів і жовтенят ім. П. Постишева (1935–1962), оркестру українських народних інструментів у селі Наталине (Красноградського району Харківської обл., 1955–1959).

Комаренко В. А. брав участь в організації та проведенні в Харкові конкурсів виконавців на народних інструментах та оглядів художньої самодіяльності (1927–1936). У Харкові вийшла друком перша в Україні партитура для домрово-балалаєчного оркестру в інструментуванні В. А. Комаренка – українська народна пісня «Закувала та сива зозуля» в обробці П. Ніщинського [4].

***

«1920 рік стає для Харкова часом виникнення першого професійного оркестру народних інструментів на Україні – домрово-балалаєчного оркестру при Харківській Губнаросвіті, керівництво яким бере на себе продовжувач ідей В. В. Андрєєва, відомий на той час музичний діяч та диригент Володимир Андрійович Комаренко (1887–1969). Творча, педагогічна, диригентська й художньо-організаційна діяльність, що розпочалася з домрово-балалаєчного гуртку "Прогрес" (Харків, 1905), полкового солдатського оркестру російських народних інструментів (Жмеринка, 1906), домрово-балалаєчного оркестру при Харківському благодійному товаристві "Просветительный досуг" (1909) поставила перед В. Комаренком такі нагальні питання як: подальше формування й удосконалення інструментального складу оркестру (удосконалення домрової групи, створення групи оркестрових тембрових гармонік, апробація нових інструментів та винаходів для нових якостей звукового оформлення); розширення виконавських можливостей оркестру; удосконалення музичного репертуару оркестру; наявність і виховання кваліфікованих керівників, диригентів оркестрів.

Вагомим внеском В. Комаренка у розвиток музичного життя Харкова фахівці вважають і той факт, що, працюючи у навчальних та культурно-просвітницьких закладах міста, він активно займається не лише організаторською, а й публіцистичною, видавничою діяльністю» [2].

***

«… наприкінці березня 1957 р. на філологічному факультеті Харківського педагогічного інституту було створено першу в українських педагогічних ВНЗ кафедру хорового співу та музики. Склад кафедри нараховував 47 викладачів, серед дисциплін: теорія музики (елементарна теорія, гармонія з елементами аналізу музичних форм, сольфеджіо), хор, хорознавство з методикою, музична література, сольний і ансамблевий спів, диригування та читання партитур, спеціальний музичний інструмент.

Очолив кафедру фундатор академічного народно-інструментального виконавства в Україні, відомий харківський громадський культурно-просвітній діяч, організатор оркестрів народних інструментів, творець репертуару для цих колективів, диригент, удосконалювач народного музичного інструментарію, музикознавець Володимир Андрійович Комаренко (1887–1969).

<...> Зокрема, В. Комаренко склав програму з курсу гри на домрі, а у 1962 р., за дорученням Міністерства Освіти України, детально переробив програму по класу народних інструментів для педагогічних ВНЗ.

У цей період у київському видавництві "Радянська школа" виходять друком навчальні посібники для студентів педагогічних інститутів за авторством В. Комаренка: два зошити "Етюдів для 4-и струнної домри" (1959 та 1964 рр.) та "Методика навчання грі на 4-и струнній домрі". В умовах дефіциту фахової літератури ці посібники викликали неабиякий попит та захоплені відгуки сучасників. "Появу такої збірки треба вітати, оскільки досі при навчанні на домрі викладачі користуються етюдами виключно скрипковими, які написані з урахуванням специфіки та технічно-виражальних можливостей скрипки..." – це красномовні рядки з рецензії Д. Пшеничного на перший зошит етюдів» [3, с. 24–25].

***

«Этот талантливый музыкант и педагог родился в 1887 году в Харькове на Сумской улице в семье повара и прачки. Через год после рождения Владимира отец умер. Мать одна воспитывала сына и его старшую сестру Надежду.

<…> В его доме на улице Филипповской, 42 (Новоселовка) родились и выросли трое детей. Сейчас там живет его внучка, часто собираются многочисленные родственники. Дело жизни отца продолжили дочь, Евгения Владимировна, преподаватель фортепиано, и сын Георгий Владимирович, преподаватель по классу скрипки и руководитель симфонического оркестра ДШИ № 2 им. П. И. Чайковского. Его внук Николай Торопов окончил Московскую консерваторию по классу фортепиано. Профессиональным музыкантом стала и его правнучка – Виола Комаренко.

В свое время и племянница Комаренко, прославленная летчица, первая женщина Герой Советского Союза Валентина Гризодубова получила образование в музыкальном училище и консерватории по классу фортепиано» [1].

Джерела

1. Анничев, А. «Мы – инерция его замыслов…» : к 125-летию со дня рождения В. А. Комаренко // Время. – 2012. – 13 апр. – С. 8.

2. Бабенко, Я. В. Роль В. А. Комаренка в розвитку народно-інструментального мистецтва Харківщини // Харків у контексті світової музичної культури : події та люди : матеріали міжнар. наук.-теорет. конф., 3–4 квіт. 2008 р. / Харкsd. держ. акад. культури та ін. ; [упорядкув., підготов. та заг. ред. : І. І. Польська ]. – Харків : ХДАК, 2008. – С.102–103.

3. Лошков, Ю. І. В. А. Комаренко та становлення музичної освіти в Харківському державному педагогічному інституті (1957–1963) // Мистецька освіта : історія, теорія, технології : зб. наук. пр. / Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди, Ф-т мистецтв, Каф. теорії і методики мистец. освіти та диригент.-хорової підгот. вчителя ; [редкол. : Т. А. Смирнова (голов. ред.) та ін.]. – Харків : Федорко : ХНПУ, 2015. – С. 22–28.

4. Лошков, Ю. І. Комаренко Володимир Андрійович // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2014. – Т 14. – С.154–155.

5. Меморіальна дошка, присвячена пам’яті Володимира Комаренка [Електронний ресурс] // Нові пам’ятники історії та культури Харківської області : (огляд. довідка за матеріалами період. вид. за 2014 рік та Інтернет ресурсів) / Харків. обл. універс. наук. б-ка, Сектор інформації з питань культури і мистецтва ; матеріал підготувала Казанцева Н. Ю. – Харків, 2015. – Вип. 19. – Текст. та граф. дані. – URL : http://library.kharkov.ua/libdruk/LibKh-00000000175.pdf, вільний (дата звернення: 19.03.2018).