Угаров О. А., Ярош А. І.

             Меморіальну дошку на честь О. Угарова та А. Яроша встановлено на фасаді комунального закладу «Харківський ліцей № 26 Харківської міської ради» за адресою вулиця 12-го Квітня, 28.

«Они учились в нашей школе № 26 Угаров Александр, Ярош Андрей. Погибли, выполняя воинский долг в Афганистане».

Харків’яни ― воїни-інтернаціоналісти

О. Угаров та А. Ярош

Угаров Олександр Анатолійович (17.10.1964 ― 10.02.1985) ― рядовий, народився у Харкові в робітничій сім’ї. Навчався в середній школі № 26, де на уроках виробничої практики придбав професію друкаря-складача.

Після школи працював за фахом в цеху книжкової фабрики «Комуніст» (зараз «Глобус»).

Орджонікідзевський районний військкомат міста Харкова призвав Олександра в армію 29 вересня 1983 року.

Навчальний підрозділ зв’язку: заняття в класах, виходи в гори при повній амуніції, з раціями і кабелем. У кінці грудня адреса Олександра: польова пошта. За документами і штатною книгою він радіотелеграфіст, але на бойових операціях і в атаки ходив, і поранених рятував. На його рахунку дев’ять боїв з бандитами.

Героїчний подвиг рядовий Олександр Угаров звершив під час атаки на укріплення заколотників коло кишлаку Айбах. У критичний момент бою він кинувся до кулеметного гнізда бандитів і гранатою знищив його. Був тяжко поранений і помер на руках у бойових товаришів [1, с. 344; 4, с. 440–441].

***

Ярош Андрій Іванович (04.11.1962 ― 10.01.1984) ― гвардії молодший сержант, зростав у робітничій родині, вчився в Харківській середній школі № 26. Здобув професію електрозварника і працював у цеху паливної апаратури ХТЗ. У школі і на роботі Андрій виділявся своїм твердим характером, доброзичливістю, справедливістю.

До війська Андрій пішов не у 18, а на два роки пізніше: так склалися обставини. Був призваний 26 квітня 1982 року з Орджонікідзевського районного військкомату міста Харкова. Був направлений у навчальний підрозділ, де опанував військову професію навідника гармати. Одну з команд у підрозділі готували для Афганістану, Андрій увійшов до її складу.

Взяв участь у 22-х бойових операціях. Зарекомендував себе Андрій Ярош мужнім солдатом. Певно, відіграв свою роль вік бійця, набутий життєвий досвід. З навідника Андрій був назначений командиром самохідної артилерійсько-мінометної установки 2С9, а за кілька місяців ― заступником командира взводу [2].

Джерела:

1. Биков М. Біль пам’яті Слобожанщини / Михайло Биков. ― Харків : Золоті сторінки, 2019. ― 666 с. ― У змісті: Угаров О. А. ― С. 344–345 ; Ярош А. І. ― С. 198–199.

2. Воспитанник коллектива тракторостроителей : [об А. Яроше] / подгот. В. Знаковский // Слобода. ― 1999. ― 12 февр. ― С. 1.

3. Шкварко І. П. Біль пам’яті : кн. пам’яті про воїнів Харківщини, загиблих в Афганістані / І. П. Шкварко. ― Харків : РВП «Оригінал», 1995. ― 494 с. ― У змісті: Угаров О. А. ― С. 440–441 ; Ярош А. І. ― С. 488–489.