Хвильовий М. Г.

Дошку на честь М. Г. Хвильового відкрито 7 грудня 1993 року за адресою Римарська вулиця, 19.

«У цьому будинку з 1925 по 1930 рік жив Микола Григорович Хвильовий (Фітільов) – видатний український письменник і громадський діяч 
(1893 – 1933)».

1. Він і сьогодні усіх нас хвилює : до 100-річчя М. Хвильового // Слобода. – 1993. –11 дек.– С. 3 : фот.

2. Дні пам'яті Миколи Хвильового // Слобода. – 1993. –4 дек.– С. 5.

3. Логвиненко, Л. Він тягнувся до стяга зорі // Слобідський край. – 1993. – 9 груд.

4. Мемориальная доска на Рымарской // Время. – 1993. –9 дек. : фот.

5. Пам'яті Хвильового // Панорама. – 1993. –№51.– С. 5.

6. Романовский, В. Мятежному сыну Украины // Вечерний Харьков. – 1993. –11 дек. : фот.

Статті про відкриття меморіальної дошки на честь М. Хвильового у межах святкування 100-річчя з дня його народження. Дошку відкрито на будинку № 19 по вул. Римарській, де жив письменник. На церемонії були присутні дочка та онук М. Хвильового.

З історії літературного життя Харкова 1920-х років: М. Г. Хвильовий

Хвильовий Микола (справжнє прізвище – Фітільов Микола Григорович; 13.12.1893 – 13.05.1833) – прозаїк, поет, публіцист. Народився у м. Тростянець Охтирського повіту Харківської губернії. Вчився у Богодухівській гімназії, звідки був виключений за участь у революційному гуртку. Учасник Першої світової та громадянської воєн. З 1921 р. жив і працював у Харкові. Друкуватися почав у 1920 р. Писав вірші, новели, романи, памфлети. У 1922 р. заснував Федерацію пролетарських письменників (з 1923 р. – літературне об’єднання «Гарт»). Організував літературні групи ВАПЛІТЕ (1925) та «Пролітфронт» (1930). Покінчив життя самогубством. Похований на 1-му харківському цвинтарі (нині Молодіжний парк) [1; 6].

***

«Майже все життя Миколи Хвильового пов’язане з Харковом. З Ващенківських казарм Харкова взимку 1915 року потрапив у пекло Першої світової, щоб через кілька років у розпал громадянської війни повернутися до нашого міста і вже не розлучатися з ним аж до трагічного 13 травня 1933… У Харкові Хвильовий відбувся як поет, тут він почав писати прозу. Як палкий і пристрасний памфлетист Хвильовий сформувався саме в Харкові – новій столиці радянської України… Хвильовий-письменник став літописцем першого буремного десятиліття України та її нової столиці. З притаманною йому пристрастю з перших днів і назавжди він полюбив Харків… У Харкові Хвильовий провів майже половину життя. У Харкові зародилася в нього ідея "Великої Соборної Радянської України". Тут він працював вантажником, двірником, санітаром, робітником паровозобудівного заводу, членом редколегії журналу "Червоний шлях". Тут він написав більшість своїх творів. Тут мешкав у будинку "Слово", тут він вчинив акт самогубства, протестуючи проти голодомору, насильства, рабської психології…» [5].

***

Зі спогадів Г. Костюка:

«Десь наприкінці серпня 1929 року Терень Масенко сказав мені, що відбудеться незабаром зустріч усіх прихильників нової організації "Пролітфронт"… У невеликій вітальні ДВУ було вже багато людей, коли ми увійшли. Я з цікавістю спостерігав цей рухливий людський бедлам. Раптом, якось непомітно, зайшла непоказна, середнього зросту, щупленька, зі смуглявим обличчям, людина. Присутні заворушилися й відразу обступили її. Масенко штовхнув мене і мовив: – Хвильовий.

Я глянув і остовпів. Оцей непомітний маленький чоловічок, у темній "косоворотці", з вихрястою чуприною – оце Хвильовий? Оце той грізний полеміст, що потрясав і потрясає українським культурним і політичним світом? За якусь мить я кажу тихо Масенкові: – Я собі не таким уявляв Хвильового…

Потім ми всі обідали в одному з ресторанів "Укрнархарча". Під кінець обіду до мене підійшов Масенко і шепнув: – Нікуди не йди. По обіді йдемо до Хвильового їсти кавуна.

Тепер не пригадую ні адреси, ні розпланування квартири Хвильового. Пригадую тільки, що було це дво- чи трикімнатне мешкання, в якомусь старому будинку за оперою. Прийшли не всі, що були на обіді. Пригадую, що були присутні Куліш, Досвітній, Яловий, Епік, Тичина, Яновський, Любченко, Дніпровський. З молодших пригадую Вухналя, Момота, Мисика, Масенка. На столі лежало два величезних кавуни. Я не так їв, як приглядався й прислухався до цього для мене нового й цікавого товариства. Тут не було ніякої церемоніальності чи субординації. Всі були дружні й рівні.Хвильовий навіть не виглядав господарем. Він був, як і всі, ніби в гостях. Їв кавуна і жартував. Говорили гуртом, один одного перебиваючи. Про що ж говорили ці вибрані мистці слова? Про все – тільки не про літературу. Про якісь веселі, комічні епізоди з життя й побуту когось із письменників. А найбільше – про рибальство й полювання. Тут уже кращого знавця від Хвильового не було. На стіні висіло дві чи три рушниці. Хвильовий відразу почав пояснювати вартість кожної з них. Він знав еволюцію кожної рушниці від давніх часів до наших днів. Від рушниць мова перейшла на мисливських псів. Тут Хвильовий загорівся ще більше. Він знав різні породи псів, їх особливості, здібності, характери. Його коментарі були на рівні кращого вченого тваринознавця. Я цього всього не розумів. Але мене вражала його глибока обізнаність у цих справах, просто таки дослідницька заглибленість у предмет. Я вдивлявся в його постать, у його вигляд зблизька. Смаглявість обличчя була ще виразнішою. Рухливі брови й глибоко всаджені розумні, вникливі карі очі. Говорив він швидко, ніби нервово. Сміявся щиро, по-хлоп’ячому… Це була моя перша участь у ширшому товаристві майбутніх пролітфронтовців і перша моя зустріч із Хвильовим» [2].

Джерела

1. Карнацевич, В. Хвылевой Мыкола Григорьевич (1893 – 1933) // 100 знаменитых харьковчан / Владислав Карнацевич. – Харьков, 2005. – С. 452‑457 : фот.

2. Костюк, Г. Перша зустріч із Хвильовим та його середовищем // Зустрічі і прощання : спогади / Григорій Костюк. – Едмонтон, 1987. – Кн. 1. – С. 252–256.

3. Нестерук, В. Николай Григорьевич Хвылевой (1893 – 1933) // 100 знаменитых харьковчан / Инна Можейко и др. – Харьков, 2004. – С. 283‑284 : фот.

4. Сенченко, І. Спогади про Миколу Хвильового // Українські письменники у спогадах сучасників / упоряд., передм. та прим. І. Лисенка. – Київ, 2012. –Т. 1. – С. 280–283.

5. Удовенко, Л. Наше місто в долі Миколи Хвильового // Слобідський край. – 2004. – 21 квіт.

6. Хоменко, Г. І. Хвильовий Микола // Літературна Харківщина : довідник / за заг. ред. М. Ф. Гетьманця. – 2-е вид., випр. і доп. – Харків, 2007. – С. 281–282.