Крушельницький М. М.



Дошку на честь М. М. Крушельницького встановлено у 1997 році за адресою Сумська вулиця, 9 на фасаді Харківського державного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка.
Скульптор С. Якубович.

«1926 – 1952 р.р. працював Мар'ян Крушельницький».

1. Андрияненко, Ю. Увековечен в сердцах и в камне // Слобода. – 1997. – 4 июля : фот.
2. Хомайко, Ю. Встретились Курбас с Крушельницким // Вечерний Харьков. – 1997. – 3 июля.
Статті про встановлення меморіальної дошки М. М. Крушельницькому на фасаді Харківського державного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, поряд з меморіальною дошкою Лесю Курбасу.

З історії театрального мистецтва Харкова: М. М. Крушельницький – актор, режисер Харківського державного українського драматичного 
театру ім. Т. Г. Шевченка


«Крушельницький Мар’ян Михайлович (18.04.1897, с. Пилява, тепер Тернопільська область – 05.04.1963, Київ) – український актор, режисер, педагог, народний артист СРСР з 1944 р. Учень Б. Юрчака і Леся Курбаса. Сценічну діяльність почав 1916 у Тернополі. З 1924 – актор, з 1933 – художній керівник, режисер і актор театру "Березіль" (з 1935 – Харківський український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка). Ролі: Малахій і Падур ("Народний Малахій", "Маклена Граса" Куліша), Бублик ("Платон Кречет" Корнійчука), Щасливцев ("Ліс" Островського) [та ін.]. Вистави: "Дай серцю волю, заведе в неволю" М. Кропивницького (1936, роль Івана), "Гроза" О. Островського (1938), "Богдан Хмельницький" О. Корнійчука (1939), "Ярослав Мудрий" І. Кочерги (1946), "Арсенал" В. Суходольського. З 1952–1963 – актор і режисер Київського українського театру імені І. Франка. <> 1995 Харківська міська рада заснувала премію його імені» [3, с. 338–339].
***
«З Маряном Михайловичем ми довгий час жили поруч у березільському гуртожитку, разом працювали. Мушу сказати, що мені з ним було надзвичайно легко і як з режисером-керівником театру, і як з партнером, виконавцем різних ролей. Після Курбаса на його плечі було звалено, здавалось би, непосильний тягар: керівництво колективом "Березіль", що переживав гостру творчу і організаційну кризу. Крушельницький <…> при підтримці всього колективу театру вивів його в ряд найкращих і на Україні, і в Радянському Союзі. Що ж до моїх особистих удач і успіхів, то мушу признатись: все краще, що вдалось мені, пов’язане з ім’ям Мар’яна Михайловича» [4, с. 25].
***
«… я вперше побачив Крушельницького. Мене захопив талант цього незвичайного актора. Відтоді й почалася наша творча дружба на багато літ. Чудовий актор, сміливий і самобутній режисер, прекрасний музикант <>. Пригадую 1926 1933 роки, коли Крушельницький упевнено йшов до вершини своєї акторської майстерності. Я писав тоді музику майже до всіх спектаклів, що їх ставив Лесь Курбас. Для того щоб спектакль міг стати художній твором, необхідно підкорити волі режисера всі компоненти майбутнього спектаклю, його ідейно-образне звучання. Так вольово і пристрасно працював Лесь Курбас. Той же метод у роботі я мав нагоду спостерігати у талановитого його послідовника – Крушельницького, коли все – актор і художнє оформлення, світло і музика – підпорядковано єдиній меті, волі і таланту режисера» [2, с. 75].
Джерела
1. Коломієць, Р. Мар’ян Крушельницький: життя і сцена : [до 100-річчя від дня народження] // Урядовий кур’єр. – 1997. – 19 квіт. – С. 13.
2. Мейтус, Ю. Музика у творчості митця // Мар’ян Крушельницький : спогади, ст. – Київ, 1969. – С. 75–78.
3. Мистецтво України : біограф. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. – Київ : Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1997. – 697 с.
4. Сердюк, О. Незабутнє // Мар’ян Крушельницький : спогади, ст. – Київ, 1969. – С. 24–34.