Дошку на честь А. П.
Філіппова відкрито 2000 року на будівлі фізичного корпусу Харківського
державного політехнічного університету (нині Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут») за адресою вулиця Фрунзе (нині
Кирпичова), 2. Автор дошки — скульптор О. Демченко.
Філіпову Анатолію Петровичу: [мемор. дошка] // Скрижалі
історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 320–321 : фот.
З історії вищої освіти
Харкова
А. П. Філіппов
Філіппов Анатолій Петрович (29.11(11.12).1899–23.04.1978)
— вчений у галузі прикладної математики і механіки. Народився у c. Глухівці Подільської
губернії (нині Вінницької області). Закінчив Харківський технологічний інститут (1920) і Харківський інститут
народної освіти (1922, нині ХНУ ім. В. Н. Каразіна). Працював у Харківському науково-дослідному
інституті споруд (1930–1937) та Інституті математики і механіки при
Харківському університеті (1937–1941). Учасник Другої світової війни. З 1946
року очолював Харківський філіал Інституту теплоенергетики АН УРСР, з 1954 року
— лабораторію гідравлічних машин АН УРСР. Одночасно викладав у Харківському політехнічному
інституті (нині НТУ «ХПІ»), завідувач кафедри динаміки та міцності машин (1949–1960),
професор (1960–1967). Завідувач відділу Інституту проблем машинобудування АН
УРСР (Харків, 1972–1978, нині Інститут
енергетичних машин і систем ім. А. М. Підгорного НАН України). Доктор технічних наук (1948), професор (1939). Автор понад
130 наукових праць з прикладної теорії пружності, теорії коливань механічних
систем. Академік АН УРСР (з 1967). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1968). Лауреат
Державної премії УРСР (1984, посмертно). Помер у Харкові [3, 4, 6].
***
Анатолій Петрович Філіппов народився в сім’ї залізничного
службовця. До 1915 року навчався в Ізюмському реальному училищі, а потім у
Харківському реальному училищі № 1, яке закінчив 1917 року. Того ж року він
вступив на механічний факультет Харківського технологічного інституту. Його навчання
припало на важкі роки революції та громадянської війни.
Влада в місті постійно змінювалася, але, незважаючи на
це, Філіппов продовжував навчання. Закінчивши з відзнакою інститут у 1920 році,
він вирішив здобути, крім інженерної, і математичну освіту та вступив на
фізико-математичний факультет Інституту народної освіти (так після революції називався
Харківський університет, який нині носить ім’я В. Н. Каразіна). У 1922 році
Анатолій успішно завершив навчання і там.
Інженерна діяльність Філіппова розпочалася 1920 року з
роботи старшим конструктором на Харківському паровозобудівному заводі (ХПЗ). Саме
в той час на заводі відновлювалося виробництво дизелів, яке було припинено у
роки громадянської війни, і Анатолій Петрович узяв у ньому діяльну участь. Він
пропрацював на ХПЗ до 1925 року, спроєктувавши низку оригінальних конструкцій.
Одночасно Філіппов почав вести наукову роботу, вступивши
1922 року до аспірантури кафедри гідравліки та авіації ХТІ, яку очолював
видатний учений, академік Г. Ф. Проскура. Потім Філіппов навчався в
аспірантурі на кафедрі прикладної математики Інституту народної освіти, а потім
Українського інституту математики в одного з найвизначніших математиків XX
століття — академіка С. М. Бернштейна. Навчання у таких видатних
учених благотворно вплинуло на всю подальшу діяльність Анатолія Петровича. З 1930 року Філіппов
перейшов на науково-дослідну роботу в Український НДІ споруд, де до 1937 року
керував групою з теорії коливань.
У 1937–1940 рр. він очолював відділ динаміки і міцності
Центрального НДІ будматеріалів. За сумісництвом у 1937–1938 рр. Філіппов працював
в Інституті математики і механіки при Харківському університеті. У цей період у
пресі з’являються його наукові публікації. Роботи Філіппова від самого початку
його наукової діяльності вирізняються широким використанням математичних
методів і високим науковим рівнем. Уже в 1932 році вперше в нашій країні ним
створено інструкцію з розрахунку фундаментів під турбоагрегати. У 1937 році вийшла
перша монографія Філіппова, присвячена коливанням перекриттів і рамних
каркасів. Анатолій Петрович проявив себе як фахівець у галузі динамічної
міцності механічних систем і будівельної механіки. Його роботи з коливань
конструкцій і зараз становлять інтерес, будучи складовою частиною класичних
досліджень у цій галузі.
У 1945 році Філіппов за видатні досягнення в галузі
механіки був обраний членом-кореспондентом АН УРСР і перейшов на роботу в
систему Академії наук. У 1946 році він став керівником відділу Лабораторії
проблем швидкохідних машин і механізмів, яку згодом реорганізовано в
Лабораторію гідравлічних машин АН УРСР. Очолював цю лабораторію академік
Г. Ф. Проскура. З 1954 року лабораторією керував А. П. Філіппов.
У 1964 році на її базі створено Харківську філію Інституту механіки АН УРСР,
яку 1967 року було перетворено на філію Інституту технічної теплофізики АН
УРСР. Одночасно з 1948 до 1960 р. Анатолій Петрович керував кафедрою динаміки
та міцності машин Харківського механіко-машинобудівельного інституту, що
увійшов 1950 року до складу відновленого політехнічного інституту. Потім він до
1967 року працював професором цієї кафедри за сумісництвом.
Філіппов виховав не одне покоління інженерів і вчених.
Десятки молодих учених стали під його керівництвом кандидатами наук.
Чудово усвідомлюючи зростаючу роль енергетики, Філіппов взяв
участь у створенні Відділення фізико-технічних проблем енергетики АН УРСР
(1967). Після створення в Харкові Інституту проблем
машинобудування АН УРСР (1972) Анатолій Петрович керував у ньому відділом
нестаціонарних механічних процесів. У цей період він проявив себе як видатний
учений, створивши і очоливши науковий напрям, пов’язаний з оцінкою міцності
елементів сучасних конструкцій в умовах інтенсивних статичних і динамічних
навантажень. Усі його роботи цього напряму мають високий науковий
рівень і велике практичне значення. Філіппов був одним із піонерів широкого
використання обчислювальної техніки для розв’язання задач динаміки і міцності в
машинобудуванні та будівництві. У співавторстві з колегами ним було видано одні
з перших книг, присвячених застосуванню ЕОМ у механіці. Наукові праці
Філіппова користуються популярністю в усьому світі. Він багато зробив для
завоювання визнання досягнень українських учених-механіків за кордоном. Зокрема
Анатолій Петрович був першим вітчизняним вченим-механіком, який брав участь у
міжнародних конференціях з динаміки машин у Чехословаччині і став
основоположником контактів з механіками цієї країни [1].
***
Якщо вийти на вулицю Академіка Філіппова в Харкові, то
можна побачити неподалік 16-поверховий корпус Інституту проблем машинобудування,
що зметнувся вгору. Він ніби символізує рівень розвитку інституту, витоки якого
беруть свій початок у лабораторії проблем швидкохідних машин і механізмів АН УРСР, де в
перший повоєнний рік молодий член-кореспондент Анатолій Філіппов очолив відділ
динаміки і міцності.
Анатолія Петровича вистачало на все: і на наукову роботу,
і на викладацьку. Його монографії стали настільними посібниками для багатьох
учених. А в стінах Харківського політехнічного інституту він виховав цілу
плеяду учнів. Філіппов не вчив на прикладах, він сам був прикладом. Його думка
постійно народжувала нові наукові ідеї, якими він щедро ділився зі своїми
учнями. І, можливо, саме тому його вихованці рано ставали самостійними, йшли
далі в науці своїм шляхом, розвиваючи ідеї вчителя.
Сумлінність у роботі, прагнення до нових результатів було
природним продовженням його характеру. Мабуть, природність і була головною
характерною рисою Філіппова. Він був однаковий і в роботі, і в житті. Наукові
теорії та дослідження знаходили природне продовження і застосування в практиці. Багато учнів Анатолія
Петровича працюють зараз в Інституті проблем машинобудування. А в новій
сучасній будівлі ІПМаш сьогодні розміщена його особиста наукова бібліотека, яку
після смерті вченого передала нам його дружина Ірина Романівна [2].
Джерела
1. Воробьев Ю. С. Академик Анатолий Петрович Филиппов —
лидер научной школы в области динамики и прочности машин (к 110-летию со дня
рождения) / Ю. С. Воробьев, А. А. Ларин, Г. И. Львов // Вестник НТУ «ХПИ»: сб. науч. тр.
Темат. вып. : Динамика и прочность машин.— Харьков, 2009. ― № 42. ― С. 3–7.
2. Подгорный А. Путь ученого // Красное знамя. ― 1989. ―
29 нояб.
До
90-річчя з дня народження А. П. Філіппова.
3. Посохов С. Філіппов Анатолій Петрович // Харківщина : енциклопед.
слов. / редкол.: С. І. Посохов та ін. ― Харків, 2014. ― С. 383–384 : фот.
4. Филиппов Анатолий Петрович // Харьковский
политехнический : ученые и педагоги / Ю. Т. Костенко и др. ― Харьков, 1999. ―
С. 316–317 : фот.
5. Філіпов Анатолій Петрович (1899–1978) // Навіки в пам’яті
(меморіальні дошки НТУ «ХПІ») : довідник / Л. Л. Товажнянський,
В. І. Ніколаєнко, Ю. Д. Сакара. ― Харків, 2014.
― С. 68–69 : фот.
6. Філіпову Анатолію Петровичу: [мемор. дошка] //
Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 320–321 : фот.
Комментариев нет:
Отправить комментарий