Куколєв Г. В.

 

Дошку на честь Г. В. Куколєва відкрито 22 грудня 2010 року на будівлі технічного корпусу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою вулиця Фрунзе (нині Кирпичова), 2.

«Куколев Григорий Владимирович (1904–1984). Доктор технических наук, профессор. Заведующий кафедрой технологии керамики, огнеупоров, стекла и эмалей ХПИ (1945–1974 гг.), выдающийся ученый в области силикатных материалов».

1. Стрельник И. ХПИ напомнил харьковчанам о знаменитом ученом // Вечерний Харьков. ― 2010. ― 28 дек. ― С. 4 : фот.

Про відкриття меморіальної дошки.

2. Куколєву Григорію Володимировичу: [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 227–228 : фот.

З історії вищої освіти Харкова

Г. В. Куколєв

Куколєв Григорій Володимирович (1904–1984) — вчений у галузі вогнетривів і жаростійких покрить. Народився у м. Суми. Закінчив Харківський технологічний інститут (1928, нині НТУ «ХПІ»). Працював у Всесоюзному інституті вогнетривів (1928–1941, 1944–1959), завідувач лабораторії. Одночасно викладав у Харківському хіміко-технологічному інституті (1945–1974, з 1950 — Харківський політехнічний інститут), завідувач кафедри. Доктор технічних наук (1943), професор (1951). Автор понад 200 наукових праць та підручників. Член Спілки композиторів СРСР (з 1970). Помер у Харкові [1, 3].

***

Основна наукова діяльність професора Г. В. Куколєва була пов’язана з Харківським політехом, який він закінчив у 1928 році, і Всесоюзним інститутом вогнетривів (нині Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені А. С. Бережного). З 1945 до 1975 р. Григорій Володимирович очолював кафедру технології кераміки, вогнетривів, скла та емалей — сьогодні одну з провідних кафедр НТУ «ХПІ» за масштабом внеску в розвиток сучасного матеріалознавства, включно з нанотехнологіями.

Професор Куколєв підготував понад 60 кандидатів і докторів технічних наук, серед яких низка відомих учених, керівників наукових і педагогічних установ. Великою мірою цьому сприяли неординарність особистості Григорія Володимировича, поєднання найглибших і всебічних теоретичних знань з величезним виробничим досвідом фахівця, який реалізував впровадження результатів досліджень на багатьох підприємствах вогнетривкої, металургійної, хімічної та інших галузей.

Професор Куколєв залишив глибокий слід у теорії та практиці технології силікатів, будучи одним із засновників наукової школи «Фізико-хімічні основи одержання вогнетривів, кераміки та жаростійких покриттів». Він є автором всесвітньо відомих фундаментальних праць у цій царині, зокрема переведених кількома мовами монографій і підручників «Хімія кремнію та фізична хімія силікатів», «Хімічна технологія кераміки та вогнетривів» (у співавторстві з академіком П. П. Будниковим та ін.), «Задачник з хімії кремнію та фізичної хімії силікатів» (у співавторстві з І. Я. Півнем).

У 1966 році професор Куколєв заснував у ХПІ науково-дослідну лабораторію технології та прикладної фізичної хімії, де і нині успішно тривають роботи зі створення поліфункціональних керамічних матеріалів і покриттів. Ми пам’ятаємо Григорія Володимировича не тільки як найавторитетнішого вченого, мудрого педагога і наставника, але й як людину всебічних обдарувань. У віці 15 років він вступив до Харківської консерваторії за класом фортепіано і композиції до професора А. М. Корещенка ― учня С. В. Рахманінова. І потім, все життя займаючись точними науками, він назавжди залишився служителем мистецтва ― піаністом і композитором. Куколєв відомий як автор композиції «Реквієм» на вірші О. Берггольц, багатьох романсів і фортепіанних п’єс [4].

***

Під керівництвом Куколєва розроблені основи отримання жаростійких матеріалів, зокрема високоякісної твердої доменної та ковшової цегли, термостійкого сталерозливного припасу, доломітових матеріалів, які були необхідні країні для організації передових металургійних процесів [2].

***

Розповідає завідувач кафедри НТУ «ХПІ» професор М. І. Рищенко:

Мені пощастило і як студенту, і як викладачеві, і як єдиному заступнику працювати з таким видатним вченим і різнобічною людиною. Григорій Володимирович сполучав у собі, здавалося б, непоєднувані якості ― мислення технаря і творче начало композитора. Крім того, він мав чудове почуття гумору. Рішення створити меморіальну дошку визріло давно. Але перший варіант, запропонований художниками, не схвалили ні соратники професора, ні його сім’я: портрет не відображав істинний характер Куколєва. А ось другий варіант схвалили і син, і онук ученого, і ми, його колеги [5].

Джерела

1. Куколев Григорий Владимирович // Харьковский политехнический : ученые и педагоги / Ю. Т. Костенко и др. ― Харьков, 1999. ― С. 162–163 : фот.

2. Куколєв Григорій Володимирович (1904–1984) // Навіки в пам’яті (меморіальні дошки НТУ «ХПІ») : довідник / Л. Л. Товажнянський, В. І. Ніколаєнко, Ю. Д. Сакара. ― Харків, 2014. ― С. 34–35 : фот.

3. Куколєву Григорію Володимировичу : [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 227–228 : фот.

4. Рыщенко М. Памяти Григория Владимировича Куколева / М. Рыщенко, Л. Брагина // Політехнік : газ. НТУ «ХПІ». ― 2011. ― 15 апр. : фот.

5. Стрельник И. ХПИ напомнил харьковчанам о знаменитом ученом // Вечерний Харьков. ― 2010. ― 28 дек. ― С. 4 : фот.