Кірпа Г. М.

         Дошку на честь Г. М. Кірпи відкрито 31 серпня 2021 року на фасаді Українського державного університету залізничного транспорту за адресою майдан Феєрбаха (нині Оборонний Вал), 8.

        «Герой України Кірпа Георгій Миколайович (20.07.1946–27.12.2004). 1965–1970 рр. ― Навчався у Харківському інституті інженерів залізничного транспорту. 2000–2004 рр. ― Генеральний директор Укрзалізниці. 2002–2004 рр. ― Міністр транспорту та зв’язку України. Заслужений працівник транспорту України, Почесний громадянин міста Харкова».

Памяти народного министра // Харьковские известия. ― 2021. ― 2 сент. ― С. 3 : фот.

Про відкриття меморіальної дошки Г. М. Кірпі.

Почесні громадяни Харкова 

Г. М. Кірпа

Кірпа Георгій Миколайович (20.07.1946–27.12.2004) ― державний діяч, фахівець у галузі залізничного транспорту. Народився у с. Клубівка Хмельницької області. Закінчив Харківський інститут інженерів залізничного транспорту (1970). Працював на Львівській залізниці (з 1970), її начальник (1993–2000). Перший заступник міністра транспорту (2000–2001), міністр транспорту України та генеральний директор Укрзалізниці (2002–2004). Під його керівництвом побудовано першу чергу автобану Київ ― Одеса, судноплавний канал Дунай ― Чорне море, організовано швидкісний рух пасажирських поїздів Київ ― Харків та Київ ― Дніпропетровськ, забезпечено модернізацію рухомого складу, збудовано та реконструйовано десятки вокзалів і залізничних станцій. Автор наукових праць, кандидат технічних наук (1997). Академік Транспортної академії України (з 1997). Лауреат Державної премії України в галузях науки і техніки (2002) й архітектури (2003). Заслужений працівник транспорту України (1995). Герой України (2002). Нагороджений орденами «За заслуги» III ступеня (1998), князя Ярослава Мудрого V ступеня (1999) та ін. Почесний громадянин Харкова (2004). Трагічно загинув у с. Бортничі Київської області, похований у Києві на Байковому кладовищі [2, 3].

***

Георгій Кірпа навчався на факультеті експлуатації залізниць (зараз — факультет управління процесами перевезень). Нинішній ректор Української академії залізничного транспорту Микола Данько вчився одночасно з Кірпою і дуже добре знав його. Він згадує, що Георгій був принциповим студентом, багато часу приділяв навчанню, прагнув досягти висот, яких у результаті й досяг. Поруч із ним завжди була Жанна, яка потім стала його дружиною. Вона беззастережно вірила в його здібності. Саме Жанна загітувала Георгія йти вчитися в залізничний інститут. Він хотів стати музикантом, чудово грав на баяні, гітарі, мандоліні, але вона переконала його обрати професію залізничника. Після школи вони разом приїхали до Харкова, вступили до вишу і навчалися в одній групі. Згодом Георгій Миколайович дуже підтримував свою альма-матер: допоміг із ремонтом навчальних корпусів та студентського гуртожитку [1].

***

Вдова Г. М. Кірпи Жанна Ігорівна згадує, як понад 50 років тому вони з Георгієм стали студентами вишу. На площі відбулася церемонія посвяти у студенти, вони хвилювалися і були сповнені рішучості в досягненні своєї мети. З великою вдячністю вона згадує педагогів, які дали більше, ніж знання, ― почуття власної гідності та віру у свої сили. Студенти не тільки навчалися, але й жили у великому і прекрасному Харкові, який сформував їх світогляд. Жанна Ігорівна каже, що це були найкращі роки їх життя, спогади про які й зараз надихають і дають сили [5].

***

Георгій Миколайович після закінчення інституту з відзнакою отримав розподіл на велику прикордонну станцію Чоп. Від чергового по станції швидко виріс до начальника Львівської залізниці, а згодом ― до керівника всієї транспортної галузі країни.

За словами начальника Південної залізниці Віктора Остапчука, Г. М. Кірпа зробив стільки, скільки не зробили інші міністри транспорту за всі роки незалежності. Він зміг підняти залізницю, зробити її локомотивом для інших галузей промисловості. Якби не Кірпа, не було б і Південної залізниці: у 2000 році вже лежали документи на її розформування, але коли він очолив галузь, то дав шанс довести, що залізниця має право на існування, як і п’ять інших доріг України [7].

***

Для Георгія Кірпи Харків був практично рідним: тут пройшли студентські роки майбутнього міністра. Тому, вже влаштувавшись у Києві, він ніколи не забував наше місто. Завдяки його допомозі було добудовано і введено в експлуатацію станції Харківського метрополітену «Ботанічний сад» і «23 Серпня», придбано 15 нових вагонів для Олексіївської лінії. Перший в Україні швидкісний експрес вирушив із Києва до Харкова в липні 2002 року. За сприяння та участі міністра в Харкові було відкрито Центр здоров’я жінок, завод рентгенівського обладнання та найбільший у Східній Україні Палац ігрових видів спорту «Локомотив», що нині носить його ім’я [1].

Джерела

1. Буряковская Т. Георгию Кирпе ― Министру и Человеку / Т. Буряковская // Время. ― 2012. ― 20 июля. ― С. 3 : фот.

2. Гаєва М. П. Кірпа Георгій Миколайович / М. П. Гаєва // Енциклопедія Сучасної України. ― Київ, 2013. ― Т. 13. ― С. 238–239 : фот.

3. Дьякова О. Кірпа Георгій Миколайович / О. Дьякова // Харківщина : енциклопед. слов. / редкол.: С. І. Посохов та ін. ― Харків, 2014. ― С. 167.

4. Остапчук В. «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», або Головний урок від Георгія Кірпи / В. Остапчук // Слобідський край. ― 2020. ― 28 квіт. ― С. 4–5 : фот.

5. Памяти народного министра // Харьковские известия. ― 2021. ― 2 сент. ― С. 3 : фот.

6. Петренко С. Георгий Кирпа ― прерванный полет / С. Петренко // Время. ― 2014. ― 25 дек. ― С. 7 : фот.

7. Тарасова Л. Георгий Кирпа: «Меня в жизни никто не вытягивал. Я этим горд!» / Л. Тарасова // Вечерний Харьков. ― 2012. ― 14 июля. ― С. 2 : фот.

8. Цветкова Т. Человек жив, пока о нем помнят / Т. Цветкова // Время. ― 2016. ― 26 июля. ― С. 8 : фот.