Бобро В. М.

 

Дошку на честь В. М. Бобра встановлено на фасаді комунального закладу «Харківська гімназія № 96 Харківської міської ради» за адресою вулиця Генерала О. І. Удовиченка, 24.

«В этой школе с 1972 по 1980 год обучался Бобро Виктор Николаевич, погибший при выполнении воинского долга в Республике Афганистан».

Харків’яни ― воїни-інтернаціоналісти

В. М. Бобро

Бобро Віктор Миколайович (16.11.1964–07.05.1985) [у джерелах 1 та 5 дата смерті 02.05.1984. ― Уклад.] народився у м. Харкові (у селищі Велика Данилівка).

У 1972 році пішов до 1 класу СШ № 96. Спокійний та врівноважений за характером хлопець навчався добре, особливо полюбляв уроки літератури, географії, історії. Завжди був акуратним та охайним, добросовісно й ретельно ставився до своїх обов’язків.

Після закінчення 8 класу пішов навчатись на токаря-розточувальника у ПТУ № 10, після закінчення працював на виробничому об’єднанні «Турбоатом».

До лав Збройних Сил СРСР призваний 1 квітня 1983 року Київським райвійськкоматом м. Харків. В Афганістані прослужив 14 місяців. Під час виконання бойового завдання тяжко захворів і помер. Похований на Харківському міському кладовищі № 15.

Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно) [3].

***

Віктора та його старшого брата Анатолія виховувала мати, яка працювала на трьох роботах, тому хлопці допомагали їй у виконанні домашніх справ. Віктор захоплювався фотографуванням, радіоапаратурою, спортом (боротьбою і хокеєм), малював та дуже добре грав на баяні. Був надійним помічником і опорою для матері в сімейних турботах.

У Віктора було ще одне захоплення ― його собака-вівчарка, з яким він мріяв служити в армії і готував його до військової служби. Але не збулося, тому що чотирилапого друга забракували військові кінологи (сказали, що слабкі ноги).

В Афганістані Віктор служив у складі 2017-го окремого будівельно-монтажного батальйону в/ч п.п. 06518, який дислокувався у Кабулі. Бійці цього підрозділу забезпечували життєздатність та боєздатність наших бойових підрозділів.

Під час проходження служби Віктор захворів на брюшний тиф і був евакуйований до 713-го військового інфекційного шпиталю в Баграм, але лікарям не вдалося врятувати його життя [1].

Джерела

1. Биков М. Рядовий Бобро Віктор Миколайович // Біль пам’яті Слобожанщини / Михайло Биков. ― Харків, 2019. ― С. 238–239.

2. Бобро Віктор Миколайович [Електронний ресурс] // Черные тюльпаны. Харьковская обасть. ― Текст. та граф. дані. ― URL: http://probnichekal01.blogspot.com/2013/07/blog-post_21.html, вільний (дата звернення: 28.03.2024). ― Назва з екрана.

3. Бобро Віктору Миколайовичу // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 2. ― С. 259 : фот.

4. Меморіальна дошка [Електронний ресурс : про Бобро В. М.] // Комунальний заклад «Харківська гімназія № 96 Харківської міської ради». Наша школа. ― Текст. та граф. дані. ― URL: https://school96.klasna.com/uk/site/memorialna-doshka-.html, вільний (дата звернення: 28.03.2024). ― Назва з екрана.

5. Шкварко І. П. Рядовий Бобро Віктор Миколайович // Біль пам’яті : кн. пам’яті про воїнів Харківщини, загиблих в Афганістані / І. П. Шкварко. ― Харків, 1995. ― С. 42–43.