Усенко В. В.

 Дошку на честь В. В. Усенка встановлено 15 травня 2019 року на фасаді комунального закладу «Харківський ліцей №56 Харківської міської ради» за адресою вулиця Світла, 9.

«Усенко Володимир Всеволодович, старший солдат. 24.06.1965 ― 28.08.2014. Навчався в цій школі. Загинув у м. Іловайськ Донецької області у боротьбі за суверенність України».

У Харкові відкрили меморіальну дошку бійцю 92 ОМБ [Електронний ресурс] // Медиагруппа «Объектив». ― Текст. та граф. дані. ― 2019. ― 15 трав. ― URL: https://www.objectiv.tv/objectively/2019/05/15/u-harkovi-vidkrili-memorialnu-doshku-bijtsyu-92-omb-video/, вільний (дата звернення 30.08.2023).

Про встановлення меморіальної дошки на честь В. В. Усенка.

 Харків’яни ― герої російсько-української війни

В. В. Усенко

Усенко Володимир Всеволодович (24.06.1965 ― 28.08.2014) ― солдат Збройних Сил України, учасник Антитерористичної операції (АТО). Проживав у Харкові на Салтівці, працював міліціонером. Член Громадської самооборони Харкова, брав участь у заходах Харківського євромайдану. Доброволець, призваний за мобілізацією. Водій-гранатометник 3-го взводу роти розвідки 92-ї окремої механізованої бригади, псевдо «Крайт» [5].

***

«За офіційними даними, під час операції зі звільнення Іловайська 366 військових загинуло, 429 дістали поранення різного ступеня тяжкості, близько 300 потрапили в полон, а ще є ті, які й зараз залишаються зниклими безвісти… Ось такий гіркий рахунок Іловайська…» [1].

***

«Спальний район Харкова Салтівка для Володимира Усенка символізував і малу батьківщину, й усю Україну, адже тут живуть найрідніші люди, його родина. Так говорять друзі й додають, що для Володимира добробут його рідних і близьких завжди був на першому плані. А ще батьки чи планети-покровителі надміру наділили Володимира прагненням до справедливості в усьому, незламними вольовими якостями, благородством і справедливістю.

І в 56-й школі, і в технікумі енергетичного машинобудування, який закінчив із відзнакою, і під час служби у прикордонних військах доля завжди поверталася так, що Володимирові випадало ставати лідером. То все характер або ж зірки-дороговкази.

Після двох років прикордонної служби просився добровольцем в Афганістан, бо там нашим хлопцям, посланим не відомо для чого і в ім’я чого, була потрібна допомога. Саме його допомога. Однак відмовили.

Вступив до Харківського політехнічного інституту, після закінчення якого працював у конструкторському відділі НДІ при заводі «Електроважмаш». У 1990-ті роки після закриття НДІ пішов служити в міліцію. Але коли спалахнуло на сході України, всидіти вдома не міг. Стукав у двері військкоматів, щоб направили добровольцем в АТО. Там лише розводили руками, мовляв, вік, інструкції. Проте під час другої хвилі мобілізації, коли віковий ценз було збільшено, Володимира запросили до військкомату» [2].

***

«Володимир Усенко був зарахований до 92-ї окремої механізованої бригади. Сім’ї та рідним сказав, що направлений на зміцнення кордону в Сумській області, а насправді був на передовій в АТО ― під Іловайськом. За офіційними даними, помер від поранення і гострої крововтрати 28 серпня 2014 року, але, за словами товаришів по службі і волонтерів, він з невеликою групою ще продовжували бій кілька днів. У ніч з 27 на 28 серпня 2014 р. був у складі ротно-тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади, розстріляної диверсійно-розвідувальними групами та російською артилерією неподалік від с. Новозарівка. Востаннє товариші по бригаді бачили В. В. Усенка наприкінці колони, де він надавав першу медичну допомогу пораненим. Загинув разом з військовослужбовцями 42-го батальйону територіальної оборони Мельничуком Є. А., Татомиром В. С. та Харченком М. Б. 28-го серпня 2014 року в 400-х метрах східніше с. Новокатеринівка на полі край лісопосадки у результаті бойового зіткнення (перестрілки). Був знайдений пошуковою групою «Місія "Евакуація-200"» («Чорний тюльпан») 25 вересня 2014 р. Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 15 березня 2015 року.

Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)» [3].

 Джерела

             1. Виговська С. Гіркий рахунок Іловайська [Електронний ресурс] // UkrLine («Українська лінія») . ― Текст. та граф. дані. ― 2022. ― 30 серп. ― URL: https://ukrline.info/2022/08/30/hirkyy-rakhunok-ilovayska/, вільний (дата звернення: 30.08.2023).

2. Галаур В. Завжди поривався на передову. У Харкові відкрили меморіальну дошку загиблому в Іловайську воїнові Володимирові Усенку [Електронний ресурс] // Урядовий кур’єр. ― Текст. та граф. дані. ― 2019. ― 22 трав. ― URL: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/zavzhdi-porivavsya-na-peredovu/, вільний (дата звернення: 30.08.2023).

3. Меморіальна дошка, присвячена пам’яті Володимира Усенка [Електронний ресурс] // Нові пам’ятники історії та культури Харківської області / [матеріал підгот. Н. Ю. Казанцева]. ― Текст. та граф. дані. ― 2019. ― Вип. 4: Пам’ятники та меморіальні дошки, встановлені у Харкові та населених пунктах Харківської області на честь героїв АТО у 2019 році. ― URL: http://lib.kh.ua/libdruk/LibKh-00000000292.pdf, вільний (дата звернення: 30.08.2023).

4. У школі № 56 відкрили меморіальну дошку загиблому на Донбасі Володимиру Усенку (фото) [Електронний ресурс] // Харків Тimes. ― Текст. та граф. дані. ― 2019. ― 16 трав. ― URL: https://times.kharkiv.ua/2019/05/16/u-shkoli-56-vidkrili-memorialnu-doshku-zagiblomu-na-donbasi-volodimiru-usenku-foto/?amp-wp-skip-redirect=1, вільний (дата звернення: 30.08.2023).

5. Усенко Володимир Всеволодович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. ― Текст. та граф. дані. ― URL: https://numl.org/vk6, вільний (дата звернення: 30.08.2023).