Куценко С. М.

 

Дошку на честь С. М. Куценка відкрито на будівлі головного аудиторного корпусу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою вулиця Фрунзе (нині Кирпичова), 2.

«Куценко Сергій Митрофанович, заслужений діяч науки УРСР, доктор технічних наук, професор, з 1935 до 1988 р. працював тут на посаді завідувача кафедрою локомотивобудування».

Куценко Сергію Митрофановичу : [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 229 : фот.

З історії вищої освіти Харкова

С. М. Куценко

Куценко Сергій Митрофанович (14.10.1907–10.07.1992) ― вчений у галузі локомотивобудування. Народився у м. Слов’янськ Харківської губернії (нині ― Донецької області). Закінчив Харківський об’єднаний технікум шляхів сполучення (1929) та аспірантуру Харківського експлуатаційно-тягового інституту залізничного транспорту (1933, нині ― Український державний університет залізничного транспорту), викладав у ньому. Одночасно викладав на кафедрі паротягобудування Харківського механіко-машинобудівного інституту (нині ― НТУ «Харківський політехнічний інститут»), завідувач кафедри локомотивобудування (1935–1988). Учасник Другої світової війни, служив у залізничних військах. Автор 140 праць і статей з динаміки й конструкції екіпажної частини локомотива, динаміки взаємодії локомотива з рейками. Доктор технічних наук (1956), професор (1957). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1982). Нагороджений знаком «Почесний залізничник» (1987). Помер у Харкові [2, 3, 5].

***

С. М. Куценко працював у Харківському механіко-машинобудівному інституті на кафедрі паровозобудування з 1933 р. Під науковим керівництвом професора П. М. Мухачова в 1934 р. він захистив кандидатську дисертацію на тему «Вплив термосифонів на роботу топок паровозних казанів» і наступного року був затверджений у званні доцента кафедри паровозів.

Після смерті Мухачова у 1935 р. Куценка призначено завідувачем кафедри паровозобудування. Після Другої світової війни гостро постало питання становлення напряму тепловозобудування. З метою підготовки інженерів-тепловозобудівників за безпосередньої участі та під керівництвом Сергія Митрофановича було розроблено такі нові курси, як «Динаміка тепловозів», «Теорія і конструкція тепловоза», «Поршневі двигуни» тощо. Ці курси стали базовими для підготовки інженерів для залізничного транспорту в Харківському політехнічному інституті.

У 1955 р. кафедру паровозобудування перейменовують на кафедру локомотивобудування. На основі теоретичних, розрахункових і експериментальних робіт, проведених С. М. Куценком, було обрано основні типи й параметри ходових частин тепловозів ТЕ3 і ТЕ7. На базі цих робіт Куценко в червні 1956 р. захистив докторську дисертацію на тему «Дослідження з динаміки локомотивів», у якій на основі математичного моделювання коливальних процесів конструкції тепловоза була отримана нова концепція просторового вписування локомотива в криві. Це стало істотним внеском у теорію динаміки взаємодії локомотива з рейками.

Учений займався дослідженням динаміки й конструкції екіпажних частин локомотивів з метою підвищення швидкостей руху і зниження їхньої ваги. 1950–1970-ті рр. були періодом бурхливого розвитку тепловозобудування в Україні і кафедри локомотивобудування ХПІ. Під керівництвом Куценка кафедра підготувала плеяду талановитих інженерів, багато з них стали керівниками провідних підприємств галузі. У цей час на кафедрі було створено галузеву лабораторію локомотивобудування, яка в рамках господарських договорів з тепловозобудівними заводами (зокрема Ворошиловградським (Луганський тепловозобудівний завод)) брала участь у створенні тепловоза ТЕМ7 для маневрової роботи, магістральних вантажних тепловозів 2ТЕ10Л і 2ТЕ116, пасажирських ТЕП60 і ТЕП70, а також більше десяти дослідних тепловозів різних серій [1].

***

Куценко був прекрасним викладачем і просто чудовою скромною людиною. У викладацькій діяльності він був новатором. Ним були розроблені та впроваджені на спеціальності «Локомотивобудування» нові навчальні дисципліни «Прикладна теорія коливань», «Теоретичні основи електротехніки», «Автоматичне управління та регулювання» ― щодо теорії локомотивів.

У своїх спогадах, що зберігаються в музеї історії НТУ «ХПІ», Сергій Митрофанович висловив цікаві погляди на постановку навчально-методичної роботи в технічному виші. Так, він був прихильником всебічного розвитку та зміцнення фундаментальної та загальної теоретичної підготовки, особливо в галузі математики й фізики. Тільки фахівець з такою підготовкою може своєчасно реагувати на швидкий розвиток техніки. Він не схвалював всебічного засилля методичних інструкцій та вказівок, бо вважав, що вони стримують ініціативу і самостійність студентів. На думку Сергія Митрофановича, необхідно розширювати самостійну аудиторну роботу студентів з консультацією викладача, контакти викладачів і студентів треба розвивати [6].

Джерела

1. Заверющенко М. П. Внесок професора С. М. Куценка в розвиток вітчизняного залізничного транспорту // Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я : тези доп. 31-ї Міжнар. наук.-практ. конф., 17–20 трав. 2023 р. ― Харків : НТУ «ХПІ», 2023. ― С. 905.

2. Зайцев Ю. І. Куценко Сергій Митрофанович // Енциклопедія Сучасної України. ― Київ, 2016. ― Т. 16. ― С. 296–297 : фот.

3. Куценко Сергей Митрофанович // Харьковский политехнический : ученые и педагоги / Ю. Т. Костенко и др. ― Харьков, 1999. ― С. 167–169 : фот.

4. Куценко Сергій Митрофанович (1907–1992) // Навіки в пам’яті (меморіальні дошки НТУ «ХПІ») : довідник / Л. Л. Товажнянський, В. І. Ніколаєнко, Ю. Д. Сакара. ― Харків, 2014. ― С. 35–36 : фот.

5. Куценко Сергію Митрофановичу : [мемор. дошки] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 229 : фот.

6. Михеева В. В. Куценко Сергей Митрофанович // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова : биогр. словарь. ― Харьков, 1998. ― С. 340–351 : фот.