Дошку на честь К. О.
Зворикіна відкрито 14 травня 2001 року на будівлі лабораторного корпусу
Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за
адресою вулиця Фрунзе (нині Кирпичова), 2.
«Зворыкин Константин Алексеевич, 1861–1928, основоположник
науки о резании материалов, первый профессор механической технологии, фундатор
технологической подготовки в Харьковском практическом технологическом институте».
Зворикіну Костянтину Олексійовичу : [мемор. дошка] //
Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 207 : фот.
З історії вищої
освіти Харкова
К. О. Зворикін
Зворикін Костянтин Олексійович (25.03(6.04).1861–07.07.1928)
― фахівець у галузі різання металів. Народився в м. Муром Володимирської
губернії (нині Володимирської області). Закінчив Петербурзький технологічний інститут (1884). Викладав у
Харківському технологічному інституті (1888–1898, ХТІ, нині НТУ «ХПІ»), професор
(з 1894). Працював у Київському політехнічному інституті (1898–1905, 1918–1928): декан
механічного факультету (1898–1904), ректор (1904–1905), завідувач кафедри
(1922–1927). У 1905–1918 рр. жив у Харкові, був заступником міського голови, головою
муніципальної комісії з проєктування міської каналізації. Займався розробленням
і проєктуванням устаткування для промислового перероблення борошна. Створив
власну теорію різання металів, яка стала підґрунтям для подальшого розвитку
верстато- і машинобудування. Автор наукових праць та статей. Помер у Києві [4;
6].
***
У 1879 році Костянтин Зворикін закінчив гімназію і
вступив до Санкт-Петербурзького практичного технологічного інституту на
механічне відділення. Серед його викладачів був і майбутній директор
Харківського практичного технологічного та Київського політехнічного інститутів
― професор В. Л. Кирпичов. Під час навчання студент Зворикін відчув
потяг до пізнання всього нового, невивченого, до пошуку розв’язання
науково-технічних проблем. У червні 1884 року він блискуче захистив дипломний
проєкт на тему «Млин на 3000 пудів на добу», де запропонував цілу низку
новинок, яких не було до цього у вітчизняній борошномельній промисловості [1].
***
Після закінчення інституту молодий інженер-технолог
працював на бондарному і механічному заводі братів Сапожнікових в Астрахані.
Тут він спроєктував та побудував перший на цьому заводі річковий пароплав, а
потім керував будівництвом парової шхуни для перевезення гасу та нафти
Каспійським морем. Тоді ж з’явилися й перші наукові дослідження Зворикіна. Цей період життя
вчений часто згадував з особливим задоволенням і шкодував, що не зміг далі
працювати в тому ж напрямі.
У 1888 році розпочався новий етап у науковому житті
Костянтина Олексійовича. За запрошенням професора В. Л. Кирпичова він
переїхав до Харкова, де розпочав викладацьку діяльність у відкритому 1885 року
Харківському практичному технологічному інституті. Тут він обіймав посаду
ад’юнкт-професора кафедри механічної технології. Кандидатура Зворикіна як найкраще відповідала вимогам щодо
професорів спеціальних технічних дисциплін: він мав власний досвід інженерної
діяльності, у тому числі проєктувальної, і водночас вже виявив себе як молодий
науковець у галузі механічної технології. Йому доручили викладати студентам
механічного відділення курс з технології деревини. Окрім цього вчений читав
курс «Борошномельні млини», а також керував проєктуванням з цих предметів на
5-му курсі. У студентів хімічного відділення Зворикін керував проєктуванням
парових котлів на 4-му курсі [2].
***
У молодого викладача науковий хист поєднувався з
педагогічною майстерністю, вмінням ставити проблему і залучати до її вирішення
інших. Як і його вчитель Кирпичов, Зворикін прагнув до того, щоб роботи, які
виконують студенти, були реальними, практичними і задовольняли потреби
промисловості, яка бурхливо розвивалася. У літні канікулярні періоди Зворикін, як і більшість
провідних учених ХТІ, перебував з науковими цілями на передових вітчизняних і
закордонних підприємствах. У Німеччині, Бельгії, Франції він вивчав у виробничих
умовах борошномельні машини, а також знайомився з обладнанням машинобудівних
заводів. Це дало молодому вченому багатий матеріал для осмислення [1].
***
Для забезпечення студентів навчальною літературою у 1893
році Зворикін розробив та оприлюднив «Курс механічної технології дерева», який
було включено до переліку обов’язкових навчальних дисциплін ХТІ, а наступного
року ― «Курс борошномельного виробництва». Цей підручник можна назвати класичним, оскільки всі
подальші дослідники брали його за основу для своїх навчальних посібників.
1894 року «Курс борошномельного виробництва» було
відзначено премією імені О. М. Княжевича при Департаменті торгівлі й
мануфактур. У цей час Костянтин Олексійович зацікавився новим для нього напрямом
досліджень ― механічною технологією. Впродовж наступних двох років учений
досліджував опір металів зрізанню стружок. Для цього у майстерні фізичного
кабінету за його кресленнями було виготовлено особливий динамометр. Цей прилад протягом
наступного півстоліття став основним засобом досліджень сил різання.
На основі власних експериментів Зворикін 1893 року
оприлюднив монографію «Робота та зусилля, необхідні для відділення механічних
стружок». Ця праця закріпила за ним пріоритет у розробці теорії даного напряму
не лише на батьківщині, але й у світі. Саме Зворикін у формулі щодо розрахунку
головної складової сили різання врахував сили тертя, що було кроком уперед
порівняно із роботами попередників. Теоретичні дані він перевіряв при вільному
різанні чавуну, сталі та бронзи. Дослідження вченого стали новаторськими для
свого часу, отримали чимало схвальних відгуків. Так, видатний вчений-механік І. А. Тіме писав,
що ця «невелика за обсягом, але багата за змістом книга є цінним внеском у технічну літературу та являє
собою чудове доповнення до цілої низки гідних праць, опублікованих нещодавно
молодими професорами Харківського технологічного інституту». 1896 року
монографію було відзначено премією Російського технічного товариства.
За значні наукові досягнення у червні 1894 року Зворикіна
було призначено ординарним професором. Вчений став першим у ХТІ професором з
механічної технології. За десять років науково-педагогічної діяльності у
Харкові Костянтин Олексійович став знаним фахівцем у галузі механічної
технології. Його ім’я та науковий доробок були відомі далеко за межами нашого
міста. Тому не випадково, що професор В. Л. Кирпичов, очоливши у 1898 році
новостворений Київський політехнічний інститут, запропонував Зворикіну перейти
на роботу до нового закладу. За ініціативою Кирпичова Костянтина Олексійовича було
призначено першим деканом механічного відділення [2].
***
Висуваючи К. О. Зворикіна на посаду декана, Кирпичов
писав: «Він являє собою видатного знавця механічної спеціальності, який
привернув до себе увагу фахівців своїми численними працями. Пан Зворикін —
дуже майстерний і талановитий конструктор, який вміє керувати проєктуванням
машин студентами так, щоб розвивати їхні конструкторські здібності та навчати
їх самостійному проєктуванню, а не лише простому копіюванню існуючих зразків. Ці якості пана
Зворикіна надзвичайно важливі для цілей механічного відділення інституту, яке,
маючи на меті розвиток машинобудування в нашій країні, має готувати самостійних
конструкторів, творців нових типів машин, оскільки за умови виключного запозичення іноземних
зразків вітчизняне машинобудування не в змозі конкурувати із закордонними
заводами». Протягом усього часу своєї науково-дослідної та педагогічної
діяльності в Харківському та Київському інститутах Костянтин Олексійович не
втрачав зв’язку з практикою, виступаючи консультантом та експертом у різних
установах і на виробничих підприємствах, проєктантом млинів та інших споруд. За його
проєктами та під його безпосереднім керівництвом було збудовано низку млинів,
найбільші з яких — у Харкові, Охтирці та Старокостянтинові [5].
Джерела
1. Бєсов Л. М. Засновник науки про різання
матеріалів / Л. М. Бєсов, А. І. Гройченко, Н. І. Жорнік // Наука та
наукознавство. ― 2001. ― № 3. ― С. 101–107.
До
140-річчя з дня народження.
2. Гутник М. В. Професор Костянтин Олексійович
Зворикін ― один із фундаторів науки з технології матеріалів // Наукові праці
історичного факультету Запорізького національного університету. ― Запоріжжя,
2018. ― Вип. 51. ― С. 427–431.
3. Зворикін Костянтин Олексійович (1861–1928) //
Навіки в пам’яті (меморіальні дошки НТУ «ХПІ») : довідник /
Л. Л. Товажнянський, В. І. Ніколаєнко, Ю. Д. Сакара.
― Харків, 2014. ― С. 23–24 : фот.
4. Зворикіну Костянтину Олексійовичу : [мемор.
дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 207 : фот.
5. К. А. Зворыкин ― основоположник теории резания
металлов. Первый профессор механической технологии Харьковского
технологического института // Сучасні технології в машинобудуванні : зб. наук.
пр. / НТУ «ХПІ». ― Харків, 2010. ― Вип. 4. ― С. 3–15.
6. Петраков Ю. В. Зворикін Костянтин Олексійович // Енциклопедія Сучасної України. ― Київ, 2010. ― Т. 10. ― С. 465 : фот.
Немає коментарів:
Дописати коментар