Ведь Є. І.

 

Дошку на честь Є. І. Ведя відкрито 18 грудня 2007 року на будівлі технічного корпусу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою вулиця Фрунзе (нині Кирпичова), 2.

«З 1934 р. по 1978 р. тут навчався та працював видатний вчений в галузі хімії та технології силікатів, завідувач кафедрою хімічної технології в’яжучих речовин, доктор технічних наук, професор Ведь Євген Іванович».

Ведю Євгену Івановичу : [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 170–171 : фот.

З історії вищої освіти Харкова

Є. І. Ведь

Ведь Євген Іванович (2(15).03.1917–2.06.1978) — вчений-хімік, фахівець у галузі силікатних матеріалів. Народився у с. Лозове Харківської губернії (нині Донецької області). Закінчив Харківський хіміко-технологічний інститут (1940, нині НТУ «ХПІ»). Працював на керівних посадах на керамічних заводах (1940–1947). Від 1947 викладав у Ворошиловградському гірничому технікумі (нині Луганськ). Працював у Харківському політехнічному інституті (з 1949, нині НТУ «ХПІ»), доцент, професор, завідувач кафедри вʼяжучих матеріалів (1958–1978), декан факультету технології неорганічних речовин (1958–1967). Доктор технічних наук (1968), професор (1969). Автор понад 200 наукових праць, статей та підручників у галузі технології вогнетривів, кераміки і вʼяжучих матеріалів. Мав більше 20 авторських свідоцтв і патентів. Помер у Харкові [1, 2].

***

Коло наукових інтересів Є. І. Ведя було пов’язане з дослідженням і створенням нових технологій вогнетривів, силікатних в’яжучих матеріалів.

Він став засновником наукової школи з технології створення в’яжучих матеріалів на основі відходів виробництв, білих і кольорових цементів на основі доломітової сировини, вогнетривів автоклавного твердіння.

Дуже цінними є монографії, що мають практичне значення: «Кладка і монтаж теплових пристроїв у вогнетривкій промисловості», «Технологія вогнетривів». Наукові праці вченого були широко відомі за кордоном. Багато уваги Ведь приділяв вдосконаленню навчального процесу, підвищенню якості підготовки фахівців. Прекрасно читав лекції і майстерно вів інші види занять.

У 1953–1956 рр. Євген Іванович перебував у відрядженні в Китаї, де працював головним радником ректора Тяньцзіньського політехнічного інституту. Там він організував читання лекцій за фахом «Технологія вогнетривів» і «Технологія силікатів», керував підготовкою аспірантів, підготував та видав чотири підручники, перекладені китайською мовою [4].

Джерела

1. Ведь В. Є. Ведь Євген Іванович // Енциклопедія Сучасної України. ― Київ, 2005. ― Т. 4. ― С. 542–543 : фот.

2. Ведь Евгений Иванович // Харьковский политехнический : ученые и педагоги / Ю. Т. Костенко и др. ― Харьков, 1999. ― С. 71–72 : фот.

3. Ведь Євген Іванович (1917–1978) // Навіки в пам’яті (меморіальні дошки НТУ «ХПІ») : довідник / Л. Л. Товажнянський, В. І. Ніколаєнко, Ю. Д. Сакара. ― Харків, 2014. ― С. 16–17 : фот.

4. Ведю Євгену Івановичу : [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 170–171 : фот.