Морозов О. О.

 Дошку на честь О. О. Морозова відкрито у жовтні 2004 року за адресою вулиця Плеханівська, 126 на будівлі конструкторського бюро імені О. О. Морозова.

 

«Генерал-майор, доктор технічних наук, двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської та трьох Державних премій, головний конструктор КБ 1940 – 1976 рр. Морозов Олександр Олександрович».

 

З історії танкобудування в Харкові: О. О. Морозов

«Морозов Олександр Олександрович (16(29).10.1904 – 14.06.1979) – конструктор танків. Народився у с. Бежиця (нині у складі м. Брянськ, Росія). З 1919 р. працював на Харківському паровозобудівному заводі (нині завод ім. Малишева). Брав участь у створенні перших вітчизняних гусеничних тракторів «Комунар». Закінчив Харківський машинобудівний технікум (1930) і Московський механічний інститут (заочно, 1933). Працював над розробкою вітчизняних танків (разом з М. І. Кошкіним та М. О. Кучеренком). Заступник начальника конструкторського бюро заводу (з 1938), головний конструктор КБ із машинобудування (з 1940). З 1941 р. – в евакуації у м. Нижній Тагіл. Головний конструктор Уральського танкового заводу (1941 – 1951). Головний конструктор Харківського КБ машинобудування (1951 – 1976), його керівник (1966 – 1976) та консультант (з 1976). Брав участь у створенні ряду танків, зокрема Т-34 (1940), Т-44 (1945), Т-55 (1958), Т-64 (1963). Генерал-майор інженерно-танкової служби (1945). Доктор технічних наук (1972). Заслужений машинобудівник УРСР (1970). Двічі Герой Соціалістичної Праці (1943, 1974). Лауреат Ленінської премії (1967) і тричі лауреат Державної премії СРСР (1942, 1946, 1948). Нагороджений орденами та медалями. Помер у Харкові. Похований на кладовищі № 2» [2].

***

«Справжній танк Олександр Морозов уперше побачив на Сергіївській площі, де було виставлено захоплений в інтервентів під час громадянської війни англійський “Рікардо”. Незграбна машина, оперезана згори донизу гусеницями, справляла враження. Чи міг тоді юнак подумати, що створення бойових машин стане для нього покликанням і справою всього життя! У 1927 р. завод, на якому працював Морозов, одержав завдання розробити “маневрений танк”. У новостворюване конструкторське бюро відбирали найдосвідченіших. Серед них був і двадцятитрьохлітній Олександр Морозов.

Десять років цікавої роботи стали для Олександра доброю школою. В ті роки вітчизняне танкобудування тільки народжувалося. Бракувало досвіду, спеціальної літератури, багато доводилось опановувати самостійно. Але у тих, хто ввійшли до колективу танкового КБ, були молодість, ентузіазм, самовідданість. За короткий строк їм удалося зробити чимало. Від наслідувальних моделей МС-1 і Т-1-12 до прообразу середнього танка Т-24, а потім і цілої серії швидкохідних танків БТ – таким був підсумок їх роботи. Вже у цей період Олександр Морозов проявив важливі риси: цілеспрямованість, технічну інтуїцію, уміння приймати правильні рішення. М. І. Кошкін, призначений у 1936 р. на посаду головного конструктора, швидко помітив Морозова і призначив його своїм першим заступником. Перед КБ поставили задачу: сконструювати машину, яка б не поступалась у маневреності та швидкохідності кращим танкам світу, а також мала зміцнену броню і бронебійну зброю. Таке завдання перебувало на грані можливого, але конструктори поставили собі за мету виконати його за будь-яку ціну. Працювали багато. Раділи кожній вдалій знахідці. Відчайдушно сперечались і знову схилялися над ескізами і кресленнями. Машина, створена ними, навіть серед спеціалістів не зустріла цілковитого схвалення – настільки несхожа була вона на все, що доводилося бачити їм до цього. Вперше на танку замість бензинового двигуна було встановлено створений на заводі дизель. Вперше корпус був не клепаним, а зварним, вперше броньові плити на ньому розміщувалися під кутом. Вперше було застосовано литу башту і гусеничний хід (замість колісно-гусеничного). Зате на іспитах у польових умовах танк справив гарне враження: швидкість, маневреність, прохідність були понад усяку похвалу, а броня надійно захищала екіпаж від снарядів. 31 березня 1940 р. нарком оборони підписав протокол про постановку танка Т-34 на серійне виробництво» [3].

***

«Після передчасної смерті М. Кошкіна у вересні 1940 р. О. Морозов очолив конструкторське бюро. Після початку війни завод почав евакуацію на Урал. Але Морозов ще довго залишався у Харкові, оскільки підприємство до останнього дня виготовляло нові й ремонтувало підбиті на фронті танки. У жовтні 1941 р. Олександр Олександрович був призначений головним конструктором Уральського танкового заводу. А вже у грудні на фронт був відправлений перший ешелон з 25 танками Т-34, які були зібрані на Уралі з вузлів і деталей, вироблених ще в Харкові.

За роки війни виробництво танків було організовано ще на п'яти заводах. Усього за цей період було виготовлено 55 тисяч танків Т-34. На тому ж Уральському заводі під керівництвом Морозова були створені танки Т-44 і Т-54. Тільки у 1951 р. Олександр Олександрович повернувся до Харкова. У той час конструкторське бюро заводу займалося обслуговуванням серійного виробництва танків Т-54 і Т-55. Але Морозов завжди дивився вперед. Він знав, що справжня робота конструктора – створювати нові машини. Тільки при такій роботі зростає професіоналізм, набуваються досвід і знання. Головний конструктор висуває перед колективом завдання – створити для армії новий танк з великим перевищенням техніко-тактичних характеристик над існуючими вітчизняними та зарубіжними зразками. Потрібно було зробити такий “стрибок”, як у 1930-ті рр. при створенні танка Т-34. Так з’явився проект танка Т-64, конструктивні рішення якого випередили світове танкобудування на 10–15 років. Т-64 став базовою машиною, на основі якої пізніше були спроектовані танки Т-72 і Т-80. У ці роки Морозов розкривається не тільки як видатний конструктор, але і як учений. Він проводить глибокий аналіз напрямків у проектуванні танкових конструкцій і пише докторську дисертацію» [4].

Джерела

1.Алешин, В. Конструктор на все времена // Харьковские известия. – 2009. – 31 окт. – С. 5.

До 105-річчя з дня народження.

2. Дьякова, О. Морозов Олександр Олександрович // Харківщина : енциклопед. слов. / редкол.: С. І. Посохов та ін. – Харків, 2014. – С. 239–240 : фот.

3. Лістровий, В. Д. Конструктор тридцять четвірки / В. Д. Лістровий, К. М. Слободін // Прапор. – 1984. – № 8. – С.73–77.

4. Морозов Олександр Олександрович // Історія танкобудування України. Персоналії / С. С. Александров [та ін.]. – Харків, 2007. – С. 43–47.

5. Слободин, К. Конструктор ХХ века // Слово ветерана. – 2004. – 27 окт. – С. 2, 4.

До 100-річчя з дня народження.