Гундер О. Й.

 

Дошку на честь О. Й. Гундера відкрито 2 листопада 2000 року на будівлі хімічного корпусу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою вулиця Фрунзе, 2 (нині Кирпичова).

«Тут з 1909 по 1941 р. працював відомий вчений доктор хімічних наук професор Гундер Олександр Іосифович».

Гундеру Олександру Йосиповичу: [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 191–192 : фот.

З історії вищої освіти Харкова

О. Й. Гундер

Гундер Олександр Йосипович (22.08(3.09).1886–5.10.1941) — вчений у галузі хімії й фізичної хімії. Народився у с. Михайлівка Харківської губернії (нині Богодухівського району Харківської області). Закінчив Харківський університет (1910). Працював у Харківському технологічному інституті (з 1911, нині Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»), доцент (1919–1925), завідувач кафедри неорганічної та аналітичної хімії (1925–1941), декан загальнотехнічного факультету (1935–1939). Доктор хімічних наук (1939), професор (1925). Автор наукових праць з проблем електроаналізу металів, уніфікації методів лабораторного дослідження палива, промислового методу одержання сірчистого заліза, утилізації відходів виробництва, контролю й очищення води. Член Товариства фізико-хімічних наук при Харківському інституті народної освіти (з 1924). Помер у Харкові [1, 2].

***

«З 1929 року Гундер завідував хімічною лабораторією інституту. А в 1934 році він організував унікальну лабораторію фізико-хімічних методів аналізу, до складу якої увійшли спектроскопічний, мікрохімічний і рентгенівський кабінети. За ініціативою Гундера було створено першу в країні пересувну хімічну лабораторію. Вчений розробив та сконструював оригінальні прилади: апарат для контролю й очищення води, штатив з обертовим електродом для електролізу, калориметричну установку, автоматичний паяльний стіл тощо. Усі ці розробки знайшли широке впровадження на виробництві.

Одним із перших вітчизняних учених Олександр Йосипович був нагороджений знаком "Відмінник хімічної промисловості" (1940). Після початку війни професор Гундер був призначений командиром загону протиповітряної оборони інституту. Під час німецьких авіанальотів він сам брав участь у чергуваннях на даху хімічного корпусу, скидаючи з нього запалювальні бомби. Там під час бомбардування Олександр Йосипович отримав важкі поранення, від яких помер» [5].

***

Згадує Борис Гундер, син О. Й. Гундера:

«Мій батько був дивовижною людиною. Понад 30 років життя він віддав навчанню майбутніх інженерів для хімічної промисловості, що розвивалася. На його лекції навіть приходили студенти з інших вишів міста. Звання доктора хімічних наук було присвоєно йому без захисту дисертації: винятково за якість і кількість наукових робіт. На початку жовтня 1941 року почастішали нальоти ворожої авіації на Харків. 5 жовтня, наприкінці дня, було оголошено повітряну тривогу. Батько зібрався в хімічний корпус інституту — на свій пост начальника протипожежної ланки. Ми його відмовляли, але він завжди був людиною обов’язку і слухати нас не став. Я пішов проводити його. Дійшли до майданчика, де тепер стоїть висотна будівля інституту, і тут небо осяяли прожектори зенітних установок. Ми побачили всю заводську частину міста, де вже палахкотіло кілька пожеж. Почувся гул літаків. "Іди негайно!" — батько сказав це так, що я не посмів не послухатися. Ледве добіг додому, як усе навколо струсонув величезної сили вибух. У підвалі нашого будинку було обладнано бомбосховище, але я не міг там всидіти. У мене було важке передчуття. Вийшов на ґанок, і тут із темряви з’явилася людина. Це був старий столяр Василь Іванович. "Професора Гундера поранено!" — сказав він. Ми з сестрою помчали до хімічного корпусу. Під сходами на своєму пальті лежав батько. У розірваній штанині було видно його закривавлену забинтовану ногу. Але він уперто намагався встати. Рана не була смертельною, але поки чекали на "швидку допомогу", батько втратив багато крові, і його хворе серце не витримало» [3].

Джерела

1. Булавін В. І. Гундер Олександр Йосипович // Енциклопедія Сучасної України. ― Київ, 2006. ― Т. 6. ― С. 639 : фот.

2. Гундер Александр Иосифович // Харьковский политехнический : ученые и педагоги / Ю. Т. Костенко и др. ― Харьков, 1999. ― С. 98–100 : фот.

3. Гундер Б. Небо над Родиной // Панорама. ― 2001. ― 9 листоп. ― С. 12.

4. Гундер Олександр Іосифович (1886–1941) // Навіки в пам’яті (меморіальні дошки НТУ «ХПІ») : довідник / Л. Л. Товажнянський, В. І. Ніколаєнко, Ю. Д. Сакара. ― Харків, 2014. ― С. 18–19 : фот.

5. Гундеру Олександру Йосиповичу: [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 191–192 : фот.