Торбуков С. М.

 

Дошку на честь С. М. Торбукова відкрито 29 травня 2019 року на фасаді комунального закладу «Харківський ліцей № 82 Харківської міської ради» за адресою проспект Героїв Сталінграда (нині проспект Байрона), 171 Б.

«Меморіальна дошка на честь випускника школи № 82 ― учасника бойових дій в Афганістані Торбукова Сергія Миколайовича, нагородженого орденом “Червоної Зірки” (посмертно)»

Меморіальні дошки в пам’ять про вісьмох воїнів-інтернаціоналістів відкрили в травні–червні на будівлях шкіл у Слобідському районі [Електронний ресурс] // Харків : офіційний сайт Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету. ― Електрон. текстові дані. ― 2019. ― URL: www.city.kharkiv.ua/uk/news/u-slobidskomu-rayoni-vidkrili-memorialni-doshki-voinam-afgantsyam-41859.html, вільний (дата звернення: 23.09.2024). ― Назва з титул. екрана.

Про відкриття меморіальної дошки на честь С. М. Торбукова.

Харків’яни ― воїни-інтернаціоналісти

С. М. Торбуков

Торбуков Сергій Миколайович (25.06.1957–3.07.1980) ― воїн-інтернаціоналіст. Народився у Харкові. Закінчив школу № 82 і Харківський інститут інженерів залізничного транспорту (1979). Працював машиністом на залізниці. Служив в армії, єфрейтор. Учасник війни в Афганістані (з 1979). Загинув під Кабулом. Похований у Харкові на кладовищі № 8. Нагороджений орденом Червоної Зірки (1989, посмертно) [1, 3].

***

«Ще у школі Сергій захоплювався спортом, був призером міських змагань з боксу. Закінчив інститут, отримав диплом інженера-механіка, встиг попрацювати на залізниці. Повістку до армії Торбуков одержав 12 листопада 1979 року, а вже у грудні його військова частина перейшла державний кордон. В Афганістані хлопець служив у мотострілецькому полку. Писав матері бадьорі, заспокійливі листи, сповістив, що вже має звання єфрейтора і командує відділенням. А потім ― цинкова труна, казенний папір: загинув під Кабулом. І ніяких подробиць. Йшов 1980-й рік, і за офіційною інформацією радянські війська в Афганістані жодних боїв не вели. Мати Сергія писала в усі інстанції і нарешті отримала відповідь: “3 липня 1980 р. підрозділ, у якому проходив службу єфрейтор Торбуков, надавав допомогу афганській частині в ліквідації банди заколотників. У ході перестрілки, що спалахнула, він був смертельно поранений”. Мати береже цей офіційний папір і все згадує сина: “Він був добрим, лагідним, чуйним, дуже любив дітей, людей. Був не тільки сином, але й моїм другом”. А друг Сергія назвав на його честь свого сина» [1].

Джерела

1. Биков М. Єфрейтор Торбуков Сергій Миколайович // Біль пам’яті Слобожанщини / Михайло Биков. ― Харків, 2019. ― С. 46–47 : фот.

2. Торбуков Сергій Миколайович [Електронний ресурс] // Вікіпедія — вільна енциклопедія. ― Текст. та граф. дані. ― URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Торбуков_Сергій_Миколайович, вільний (дата звернення: 23.09.2024). ― Назва з титул. екрана.

3. Шкварко І. П. Єфрейтор Торбуков Сергій Миколайович // Біль пам’яті : книга пам’яті про воїнів Харківщини, загиблих в Афганістані / І. П. Шкварко. ― Харків, 1995. — С. 432–433 : фот.