Страницы

Севрюков С. В.

 Дошку на честь С. В. Севрюкова відкрито за адресою проспект Ювілейний, 51 Г.


«Меморіальну дошку встановлено на честь Севрюкова С. В., який героїчно загинув, виконуючи інтернаціональний обов’язок в Республіці Афганістан (29.06.1962 – 3.05.1984). Вічна пам’ять загиблим».


Харків’яни – воїни-інтернаціоналісти: С. В. Севрюков

Севрюков Сергій Вікторович (29.06.1962 – 3.05.1984) – воїн-інтернаціоналіст. Народився у Харкові. Закінчив загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів № 58 і Харківський механічний технікум. Працював на заводі ім. В. О. Малишева. Служив в армії (з 1982). Учасник війни в Афганістані. Загинув у бою. Похований у Харкові на кладовищі № 3. Нагороджений орденом Червоної Зірки (1984, посмертно) [2, 3].

***

«Так вийшло, що Сергій Севрюков пішов до війська не зі своїми однолітками, а майже на два роки пізніше – змужнілий, досвідчений, вже одружений. За плечима корінного харків’янина вже були й навчання в технікумі, і праця в дизельно-складальному цеху прославленого заводу імені Малишева. До військкомату він прийшов 1 квітня 1982 року. Півроку провів у навчальному підрозділі в Термезі. Потім – Афганістан. У січні 1983-го батьки одержали від сина листа зі штемпелем польової пошти. Тривога охопила батьків Сергія та їх сватів. Листи приходили зрідка і, хоч слова в них були заспокійливі, дві родини не мали спокою. А стрілець-гранатометник рядовий Севрюков тим часом ніс свою бойову службу.

3 травня 1984 року Сергій у складі взводу знаходився на посту – охороняв ділянку Баграмської дороги в провінції Парван. На пост здійснили напад заколотники, відкрили вогонь. Сергій відповів вогнем зі свого гранатомету. Вцілілі бандити почали відходити в гори. Бійці охорони на БТРі кинулись навздогін. На вузькій гірській дорозі БТР підірвався на керованому фугасі. Загинуло троє бійців, серед них – рядовий Севрюков. Похований Сергій у Харкові, на могилі – обеліск. Тут часто можна побачити його рідних, дружину з дочкою» [3].

***

«В одном из своих последних писем домой Сергей писал: "Пошел третий год моей службы. Скоро буду дома. Я не жалею, а даже очень рад, что попал сюда служить. Да, здесь опасно, и бывает иногда очень сложно. Но я познал настоящую цену жизни, дружбы и мужества…. В Афганистане живешь не так, как дома, не завтрашним днем, а именно сегодняшним, потому что ты не знаешь, что тебя ждет через несколько минут… Прошу вас в эти последние дни за меня не волноваться, из-за глупости я никогда не погибну. Возможно, я даже характером изменился, а может и нет. Приеду – увидите… У кого какая судьба, и от нее никуда не денешься". Он уже отслужил два года, собирался возвращаться домой. Но его задержали еще на два месяца. И Сережи не стало» [1].

Джерела

1. Познал настоящую цену жизни // Общественная организация «Харьковский городской союз ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов)». – URL: http://afganec.kharkov.ua/index.php/public/1038-2011-08-02-19-45-59, свободный (дата обращения: 10.08.2020). – Название с экрана.

2. Рядовий Севрюков Сергій Вікторович (29.06.1962–3.05.1984) // Біль пам'яті Слобожанщини / Михайло Биков. – Харків, 2019. – С. 240–241 : фот.

3. Севрюков Сергій Вікторович // Біль пам'яті : книга пам'яті про воїнів Харківщини, загиблих в Афганістані / І. П. Шкварко. – Харків, 1995. – С. 376–377 : фот.

Комментариев нет:

Отправить комментарий