Тютюнников Б. Н.

 

Дошку на честь Б. Н. Тютюнникова відкрито 2005 року на будівлі технічного корпусу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою вулиця Фрунзе (нині Кирпичова), 2. Автор дошки ― скульптор С. Гурбанов.

«Здесь в 1913–1985 гг. учился и работал выдающийся ученый в области химии и технологии жиров ― лауреат Государственной премии СССР, доктор технических наук, профессор Тютюнников Борис Никанорович».

Тютюнникову Борису Никаноровичу : [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 315 : фот.

З історії вищої освіти Харкова

Б. Н. Тютюнников

Тютюнников Борис Никанорович (23.07(4.08).1895–8.06.1985) — вчений-хімік, фахівець у галузі хімії та технології жирів. Народився в Харкові. Закінчив Харківський технологічний інститут (1918, нині НТУ «ХПІ»), працював у ньому (з 1918), доцент (з 1923), професор (з 1928), засновник і завідувач кафедри технології жирів (з 1930), завідувач кафедри хімії жирів (з 1937). Водночас директор та науковий керівник Українського НДІ жирової промисловості (1930—1937). Доктор технічних наук (1934), професор (1938). Автор понад 400 наукових праць, статей та підручників у галузі гідрогенізації жирів, виробництва мила, синтетичних жирних кислот. Створив наукову школу хіміків і технологів у галузі перероблення жирів, синтетичних жирних кислот та засобів для миття. Лауреат Державної премії СРСР (1968). Помер у Харкові [2, 4, 6].

***

У 1950-ті рр. Тютюнников був керівником наукової допомоги Харківському 3-му милзаводу та розробив метод, за яким було спроєктовано та побудовано цех пральних порошків, що відповідав рівню європейських країн. Він також розробив технологію безперервного варіння мила. Вчений став новатором у галузі виробництва синтетичних миючих засобів, брав участь у підготовці пуску першого в країні заводу з їх виробництва. У 1970–1980-ті рр. Тютюнников керував розробкою та впровадженням у виробництво препарату «Аекол», який ефективно загоює рани та має широкий спектр застосування [6].

***

Борис Никанорович Тютюнников очолював харківську наукову школу хіміків-жировиків. Це був видатний вчений, учень професора О. П. Лідова. Він закінчив Харківський технологічний інститут і працював тут понад 60 років. Пів сторіччя завідував кафедрою технології жирів.

Професор Тютюнников був удостоєний Державної премії за істотне вдосконалення способу гідрогенізації рослинних олій. Повністю його заслугою стало створення і впровадження безперервних методів їх виробництва.

Діяльність Тютюнникова на благо науки була довгою і плідною ― він підготував 6 докторів і 50 кандидатів наук, написав 400 наукових праць і 13 підручників, отримав 50 авторських свідоцтв.

Двоє синів Бориса Никаноровича — Юрій і Анатолій — теж почали свій славний шлях у науці в аудиторіях Політеху. Юрій Борисович ― доктор наук, майже чверть століття очолював кафедру хімічної технології Харківського інженерно-економічного інституту. Анатолій Борисович ― кандидат наук, працював у Державному науково-дослідному і проєктному інститут основної хімії (НІОХІМ), Українському науково-дослідному та конструкторському інституті хімічного машинобудування (УкрНДІхіммаш). Онуки Бориса Никаноровича Тютюнникова ― Олена, Лідія та Наталія ― теж закінчили Харківський політехнічний, захистили кандидатські дисертації [3].

***

«Сімейна вчена рада хіміків» зібралася за святковим новорічним столом у професора ХПІ Б. Н. Тютюнникова. У Бориса Никаноровича і його синів на трьох ― майже півтораста авторських свідоцтв на винаходи. Те, що зробила ця родина, можна порівняти з продукцією цілої ефективно діючої наукової установи. У глави династії ціла колекція патентних грамот на винаходи, надісланих з Великої Британії, Франції, Італії, США та інших країн.

85-річний Б. Н. Тютюнников не тільки визначний теоретик, але й експериментатор та практик. Він створив оригінальну технологію виробництва високоякісних рослинних жирів і лікувальних препаратів, а також стійких мастильних матеріалів для залізничного транспорту. Будь-яка домогосподарка в нашій країні добре знає синтетичні миючі засоби, які виготовляються за методом Тютюнникова.

Напередодні свята Борис Никанорович одержав теплі поздоровлення від медиків: вони високо оцінили підсумки клінічних випробувань цілющої обліпихової олії, яку вчений синтезував штучним шляхом. Більше ста учнів професора отримали наукові ступені, серед них і його сини. Старший, Юрій, прийшов до батька в гості з щойно одержаним авторським свідоцтвом на винахід печі оригінальної конструкції для виробництва формованого коксу. Молодший, Анатолій, зробив низку винаходів для нафтопереробної промисловості. Обидві невістки Б. Н. Тютюнникова ― кваліфіковані хіміки. А три онучки теж пішли стопами діда і навчаються у ХПІ. «Коли я майже 60 років тому починав працювати в Харківському політехнічному, ― згадує Борис Никанорович, ― тут був один хімічний факультет, а нині їх три і півтора десятка кафедр. У Харкові виникли великі дослідні центри: хімічного машинобудування, монокристалів, основної хімії. І у кожному з них представлена наша родина. Я пишаюся внеском нашої династії у науку й промисловість Батьківщини» [1].

Джерела

1. Династія вчених-«мільйонерів» // Ленінська зміна. ― 1981. ― 20 січ.

2. Ковальов Є. Т. Тютюнников Борис Никанорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія Сучасної України. ― Електрон. текстові дані. ― Київ, 2025. ― URL: https://esu.com.ua/article-888806 , вільний (дата звернення: 3.09.2025). ― Назва з екрана.

3. Семья Тютюнниковых не может расстаться с ХПИ // Вечерний Харьков. ― 2010. ― 21 окт. ― С. 5.

4. Тютюнников Борис Никанорович // Харьковский политехнический : ученые и педагоги / Ю. Т. Костенко и др. ― Харьков, 1999. ― С. 307–308 : фот.

5. Тютюнников Борис Никанорович (1895–1985) // Навіки в пам’яті (меморіальні дошки НТУ «ХПІ») : довідник / Л. Л. Товажнянський, В. І. Ніколаєнко, Ю. Д. Сакара. ― Харків, 2014. ― С. 66–67 : фот.

6. Тютюнникову Борису Никаноровичу : [мемор. дошка] // Скрижалі історії Харкова. ― Харків, 2020. ― Т. 3. ― С. 315 : фот.